Історична характеристика Дніпропетровська
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
осягнення розробки корисних копалин краю до сотень мільйонів пудів вугілля, залізних руд, а також примноженням продуктів їх переробки перевізна здатність залізниці збільшилась до вражаючої цифри -- понад мільйон пудів вантажів. Ця дорога була тоді першою і єдиною в Російській імперії залізничною лінією з таким великим річним вантажообігом.
Дійсно, історія старого Катеринослава -- це найяскравіший приклад перетворення провінційного, хоч і губернського міста у великий багатолюдний торгово-промисловий центр. У 20-ті рр. Катеринослав пережив неодноразові зміни адміністративно-територіального поділу. У жовтні 1922 р. до Катеринославської губернії приєднали Запорізьку губернію у складі 6 повітів. А 7 березня 1923 р. проведений новий адміністративно-територіальний поділ, у ході якого на території Катеринославської губернії створюється 7 округів (Катеринославський, Олександрівський, Бердянський, Запорізький, Криворізький, Мелітопольський, Павлоградський). Двічі у 1924 р. приймалось рішення про перейменування районів, передачу до складу інших округів. 3 червня 1925 р. була ліквідована губернська структура управління. Катеринослав залишився центром округу, у складі якого було 14 районів. Через рік, на момент перейменування міста, територія округу зросла до 19 районів.
20 липня 1926 р. Катеринослав став Дніпропетровськом.
9 лютого 1932 р. на позачерговій сесії ВЦВК УРСР було ухвалено рішення про створення в Україні 5 областей: Вінницької, Дніпропетровської, Одеської, Київської та Харківської. У 1933 р., двічі у 1935 р. і двічі у 1936 р. територіальний склад області зазнавав змін. Спочатку Дніпропетровська область займала значно більшу територію, ніж тепер, і своїми південними межами виходила до берегів Азовського моря. У січні 1939 р., в результаті розукрупнення областей України з південних районів Дніпропетровщини була створена Запорізька область.
Частина території області у 1938 та 1939 рр., ввійшла до складу новоутворених Миколаївської та Кіровоградської областей. Внаслідок таких чисельних реформ у 1941 р. Дніпропетровська область нараховувала 7 міст обласного підпорядкування та 26 районів.
Обласний центр місто Дніпропетровськ.
2.7 Природний потенціал
Площа Дніпропетровської області дорівнює 31,9 тис. кв.м, що становить 5,3% всієї території України.
За розмірами території вона належить до найбільших територій України, займаючи друге місце після Одеської області. За своєю площею Дніпропетровська область більша від таких зарубіжних країн, як Бельгія, Люксембург і дещо менша від Данії, Нідерландів.
Дніпропетровська область займає злегка погорбовані степові рівнини, що прилягають до середньої та нижньої течії Дніпра, який ділить її територію на дві майже рівні частини правобережну і лівобережну.
Дніпропетровщина займає досить зручне географічне положення, що в поєднанні з іншими факторами впливало і продовжує впливати на її господарський розвиток.
Дніпропетровська область розташована в середніх широтах помірного поясу і простягається з півночі на південь майже на 190 км, а з заходу на схід на 300 км.
Вся територія Дніпропетровщини, в різній мірі, знаходиться під впливом Атлантичного океану, що помітно відбивається на кліматичних умовах області. Поряд з цим, територія області, особливо її східна частина, відчуває на собі гаряче дихання східних вітрів, які нерідко спричиняють посухи.
У геологічному відношенні територія Дніпропетровщини неоднорідна. З південного сходу на північний захід через усю область широкою смугою простяглась жорстка брила Українського кристалічного щита, яка являє собою наче хребет усієї території. З півночі і півдня кристалічний масив обмежений зонами глибоких прогинів земної кори Дніпровсько-Донецької і Причорноморської западин, заповнених потужними товщами осадочних порід, які є продуктами руйнівної діяльності зовнішніх сил Землі.
В архейську еру там, де лежить кристалічний щит, як гадають підносились гірські хребти, які тяглися через всю Україну з південного сходу на північний захід. Протягом мільйонів років під впливом зовнішніх сил гори руйнувалися, вирівнювалися і згладжувалися. Доказом того, що колись тут були гори, є Придніпровська височина, яка займає більшу частину правобережжя області і являє собою залишок фундаменту цих гір.
Кристалічні породи опинилися під товщею осадочних порід, потужність яких досягає кількох десятків, а в окремих районах і сотен метрів. Тільки по берегах рік і на схилах балок кристалічні породи виходять на денну породу.
Прокладаючи в межах щита своє русло, Дніпро дуже звужується, утворюючи пороги (додаток Е,Ж).
На протязі палеозойської ери і першої половини мезозойської український кристалічний щит був сушею, яку з півночі в свій час омивала морська затока, а з півдня моря різних геологічних епох.
Територія сучасного Царичанського, Петропавлівського, Павлоградського та Новомосковського районів в той час була дном морської затоки з заболоченими берегами і островами.
На узбережжі затоки, на численних острівцях в умовах дуже теплого клімату росли дрімучі ліси з деревовидних папоротей, хвощів, плаунів. Рослини, що відмирали, звалювались на дно боліт і вкривалися осадочними породами. Це сприяло утворенню покладів вугілля.
На території області переважають родючі чорноземні й каштанові ґрунти.
Геологічні процеси, що відбувалися на території сучасної Дніпропетровської області і на прилеглих до неї територіях, у давні геологічні часи історії