Історична характеристика Дніпропетровська
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?ляли вагоноремонтний завод ім. С.М. Кірова, електровозобудівний (ДЕВЗ), завод Світлофор. Хімічна промисловість була представлена глинним заводом, коксохімічним заводом ім. М.І. Калініна, лакофарбовим заводом. Швейна фабрика ім. Володарського, Дніпропетровське взуттєве обєднання та ін. представляли легку промисловість, а харчову -- мясокомбінат, завод харчових концентратів, молкомбінат, кондитерська фабрика, млинкомбінат.
Всього ж у другій половині 80-х рр. у Дніпропетровську налічувалося більше 140 промислових підприємств і 106 будівельних організацій. До кінця 80-х рр., промислове виробництво міста невпинно зростало.
Велику допомогу місто надавало працівникам села. Міцними були звязки з іншими підприємствами країни, особливо Саратова і Свердловська. Тісна співпраця повязувала металургів і хіміків Дніпропетровська і Грузії. Постійно зростав обсяг експортних поставок. Більше як в 50 країн світу відправлялася продукція місцевих підприємств.
В 1979 р. в порівнянні з 1975 р. обсяг промислового виробництва міста збільшився на 14,7%. На 1980 р. підприємства міста від загального обсягу випуску в республіці виробляли значно більше продукції (додаток Н).
За офіційними даними приросту промислового виробництва досягнуто майже повністю за рахунок підвищення продуктивності праці. Досить значними були втрати сировини, паливно-енергетичних ресурсів.
В 70-80-ті рр., в цілому знижувалися темпу приросту загального обсягу промислового виробництва та підвищення продуктивності праці на підприємствах міста. Так, наприклад, середньорічний приріст валової продукції промисловості міста в 1975-1979 рр. становив 7,7%, а першій половині 80-х рр. близько 2,5%. У повну силу кризові явища в розвитку економіки СРСР виявили себе у 80-90-х рр., коли в результаті непродуманої політики економічних перетворень розпочався обвал економіки країни. Низькою була конкурентоспроможність багатьох товарів широкого вжитку. Ці кризові явища помітно зачепили і промисловість Дніпропетровська.
б) транспорт
До 1950 р. закінчено відбудову всіх трамвайних маршрутів, їх довжина в 1958 р. становила більше 118 км. 7 листопада 1947 р. в Дніпропетровську було відкрито рух тролейбусів, перший маршрут пройшов від вокзалу до парку ім. Шевченка. В 50-ті роки зявилися нові тролейбусні маршрути, які зєднали центр з густо заселеними районами міста. На 1 січня 1968 р. довжина трамвайних і тролейбусних ліній досягла 242,2 км. У 1967 р. було 441 трамвайний вагон, 212 тролейбусів, 268 автобусів. На середину 80-х років довжина трамвайних і тролейбусних ліній міста становила 340,7 км, кількість трамвайних вагонів сягала 465, а тролейбусів -- 300. Пасажирський автотранспорт міста на 1980 р. становив 4 автобусні парки на 1360 автобусів і 2 таксомоторні парки на 1200 автомобілів. Усього на 1980 р. в місті працювало 52 автобусні маршрути довжиною 631 км, 14 трамвайні довжиною 159,4 км, 15 тролейбусні довжиною 165,5 км, на яких курсували 460 автобусів, 340 трамваїв, 200 тролейбусів і 800 таксомоторів. У цьому ж році обєднаний авіазагін обслуговував понад 80 авіаліній, перевіз 540 тис. пасажирів і більше 16 тис. т вантажів. Аеродром Дніпропетровська приймав літаки типу ТУ-154, ТУ-134 та ін.
Дніпропетровськ також був великим залізничним вузлом, який на 1980 р. складався з 16 станцій. Загальна довжина залізничних ліній, які прорізували територію міста, сягала більше 300 км.
Через річковий порт Дніпропетровська, наприкінці 60-х рр. майже повністю механізованого, проходили млн. т вантажів. Обсяг переробки вантажів у 1980 р. склав 15 млн. т.
Розділ 3. Дніпропетровськ у наші дні
3.1 Проблеми розвитку
В умовах незалежності України набули економічні проблеми. Спостерігаючи динаміку промислового виробництва за 1991-2004 рр., можна відмітити, що найбільш кризовим для промисловості виявився 1994 р., коли спад виробництва по області проти попереднього року став 29,5% і за рівнем виробництва промисловість опинилась на чверть віку позад. Така ж ситуація склалась у місті. Упродовж попередніх десятиліть промисловість міста розвивалась значною мірою в інтересах воєнно-промислового комплексу СРСР. А коли настав час конверсії, оборонні підприємства виявились не готовими до неї, що обернулось неминучим у таких випадках різким скороченням виробництва. Навіть у 1998 р., коли зявились перші ознаки стабілізації, половина підприємств Дніпропетровська так і не вийшла на попередні виробничі показники, а на 20 підприємствах взагалі не вироблялося товарної продукції. Серед них - відомі колись АТ Верстатобудівний завод, тепловозоремонтний завод, АТ Завод шахтної автоматики, та ін. Справжньою бідою в ті роки для підприємств і мешканців міста була заборгованість із заробітної плати, яка сягала гігантської суми в 140 млн. грн. Соціальні проблеми дедалі ускладнювались зростанням безробіття.
Переважання в структурі промисловості обласного центру важкої її галузі суттєво уповільнювало хід економічної реформи.
В місті складна екологічна ситуація. За даними міністерства екології України в 2007 р. на забруднення повітря впливає промисловість. Відповідно до статистичного щорічника Дніпропетровської області обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря в 2007 р. складає 828 тис. т (додаток П). Значні економічні збитки приносить щорічне підтоплення територій міста звязане з природними особливостями.
3.2 Шляхи подолання проблем
В останні роки, незважаючи на тяжкий загальний стан економіки держави, у Дніпропетровську почали спостерігатися п?/p>