Зовнішня та внутрішня політика Філіпа IV Красивого
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
ому світі. Крупні феодали були невдоволені утиском їх прав і посиленням центральної адміністрації, що складалася з людей неблагородних. Купці, торгівці, ремісники обурювалися збільшенням податків, так званим "псуванням" монети, тобто зменшенням її золотого вмісту при примусовому збереженні її номінала, що призводило до інфляції. Спадкоємці Філіпа були вимушені помякшити політику централізації, що проводилася їм.
Правління Філіпа IV Красивого, що зійшов на французький престол у віці сімнадцяти років, розглядається істориками не лише як один з найбільш важливих періодів в історії Франції, але і як один з найбільш суперечливих.
Важливим це правління представляється тому, що Французьке королівство досягає вершини своєї могутності: найбільша за чисельністю населення держава на християнському західному світі (13-15 млн. або третина всього католицького світу), справжнє економічне процвітання (досить привести як приклад збільшення площ орних земель або розквіт ярмарок у Шампані). Крім того, влада монарха настільки посилюється, що у Філіпі бачать першого в Європі правителя нового типу: держава як ніколи могутня і централізована, оточення короля - легісти - виховані і освічені люди, справжні фахівці в області правознавства.
Проте ця веселкова картина не погоджується з іншими фактами. Так, економічний розквіт, що здається, лише маскує уповільнену кризу, про що свідчить багаточисельні потрясіння на фінансовому ринку (при Філіпі монетарна політика була украй, як зараз говорять, волюнтаристською). А в кінці його царювання, ярмарки в Шампані взагалі не витримали конкуренції з морською торгівлею італійців, а додатково, буквально наступного року після смерті короля вибухає спустошливий голод 1315-1317. Більш того, якщо приглянутися, те можна побачити, що король погано знав своє королівство: він навіть не уявляв, як далеко тягнуться його кордони, він не зміг встановити прямі податки, а ефективне і чітке управління державою так і залишилося недосяжним. чи навряд королеві додавши популярності ланцюг сумнівних, напівполітичних, напівсвітських скандалів, зокрема, процес єпископа міста Труа, якого звинуватили у вбивстві королеви за допомогою чаклунства або процес єпископа Памьерського, Бернара Сессе, процес, який ускладнив і без того непрості стосунки між королем і папою. А процес тамплієрів? А заключення у фортецю невісток короля і страта їх коханців? Загалом, особа короля Філіпа Красивого залишається загадковою. Кім він був? Стрижнем французької політики або простим інструментом у руках своїх радників? Автори хронік - сучасники короля - схиляються, в основному, до іншого варіанту - вони, зокрема, докоряють королеві в невмілій монетарній і податковій політиці, пояснюючи це тим, що королеві давали нікчемні поради бездарні радники. Але, не дивлячись на таку невизначеність в оцінках, у королеві бачать все-таки "некласичного" монарха середньовіччя. Хоча хронікери і наполягають на тому, що Франція відносилася до нього з повагою, якому, щоправда, він, нібито, зобовязаний авторитету його діда, Філіпа-II Августа, що зробив економічні і політичні реформи, направлені на посилення центральної влади.
Лейтмотивом істориків, сучасних Філіпу Красивому, є жаль про епоху "Його Величності Людовика Святого", яку розглядається майже, що як золоті століття, тоді як Філіп IV характеризується не інакше як "антипод Людовіка Святого". Але, не дивлячись на все це, історики сходяться в одному: з цим королем почалася нова епоха. Проте, чи навряд варто перебільшувати "сучасність" Філіпа Красивого Франції його часу.
І все-таки правління Філіпа IV Красивого склало поворотну епоху в історії середньовічної Франції: він розширив королівство приєднанням нових земель (незадовго до смерті він приєднав до Франції Ліон з його округою), змусив церкву і феодальних володарів покорятися велінням короля і придушивши у своїй державі всяку незалежну від себе владу. Королівська адміністрація при ньому охопила всі сторони життя суспільства: міста, феодальна знать, духівництво - всі потрапили під її контроль. Його правління здавалося сучасникам годиною жорстоких утисків і деспотизму. Але за всім цим видно була вже нова епоха. За допомогою багаточисельної корпорації юристів король користувався кожною слушною нагодою для установи всюди королівських судів і введення римського права. До кінця його життя вся судова влада в країні перейшла виключно до корони, а державне життя отримало абсолютно інший характер, чим при його попередниках.
1.2 Конфлікт з Римським Папою Боніфацієм VIII. “Авінйонський полон”
Філіпп IV, порушивши старовинні привілегії духівництва, обклавши його податками. Це привело до сутички з папою Боніфацієм VIII. В 1296 р. папа видав буллу, що забороняла під загрозою відлучення від церкви обкладати духівництво податками, а духовним особам без дозволу папи платити податки. У відповідь на це Філіпп IV заборонивши вивозити з країни золото і срібло, позбавивши тим самим папу можливості отримувати з Франції церковні платежі. Боніфацій VIII вимушений був зняти свої погрози. Але незабаром конфлікт між королем і папою розгорівся з новою силою. Цього разу причиною суперечки постало питання про суверенітет.
Боніфацій VIII з великою завзятістю продовжував теократичну політику своїх попередників, яка була несумісна з незалежністю окремих національних держав у Західній Європі. Папа і його прибічники доводили, що у світі суверенна лише одна влада - влада папи,