Зовнішня та внутрішня політика Філіпа IV Красивого
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
°гістра, погодився виплатити в скарбницю короля Франції 200 000 турських ліврів у порядку компенсації тих збитків, які, згідно заяви Філіпа Красивого, понесла його держава, оплачуючи всі витрати протягом тих років, що тривав процес. Французький уряд заперечив спробу госпітальєрів узяти ініціативу у свої руки і звинуватив їх у незаконному втручанні у внутрішні справи країни. У листі від 8 червня 1313 р. Климент V заспокоює Філіпа IV після чергового протесту, викликаного діями Альберта фон Шварцбурга, великий пріор ордена госпітальєрів у країнах Заходу. Пріора призвали до папи, де він пояснивши, що не мав наміру втручатися, а всього лише бажав просити виплати субсидій, які затримувалися, внаслідок чого магістр і братерство в заморських країнах, "витратившись у благо Святої Землі, випробовували жорстоку нестаток". Інакше кажучи, він дуже багато вдячний "за благовоління і милості, які були йому надані. особливо на Вьенськом соборі", і єдине його бажання - зявитися перед королем, щоб принести йому і його синові Людовикові "дорогоцінні дари". Зробивши це, він може негайно покинути королівський дворець.
Навіть після смерті Філіпа IV у листопаді 1314 р. французька монархія не бажала ослабити свою хватку.14 лютого 1316 р. Леонар де Тібертіс був вимушений зробити нову серію пропозицій учинок порушуючи договір, увязненого в березні 1313 р., згідно якому представникам Філіпа IV, а тепер і його сина Людовика X, вважалися "різні крупні суми грошів" у рахунок власності тамплієрів. Визнаючи це, де Тібертіс, проте, вказує, що виплата 200 000 турських ліврів вже обумовлена як перший внесок, а додаткові 60 000 турських ліврів виплачено у відшкодування витрат, понесених французькою монархією під час процесу. Орден госпітальєрів тепер пропонував Франції поступитися тім майном тамплієрів, яку було їй передане в користування з тих пір, як орден був оголошений у країні поза законом, а також анулювати всі борги французької королівської сімї ордену тамплієрів, відшкодувати все те, що королівські чиновники встигли привласнити після початку арештів, і дві третини платежів, що належати, з переданих госпітальєрам маєтків, а крім того - вартість рухомого майна і каплиць, які знаходилися в руках представників королівської влади до сього часу. Ці пропозиції практично всі були прийняті Філіпом V, що зійшов на престол в 1316 р., і записані в постанові парламенту від 11 жовтня 1317 р. Мабуть, французька монархія все-таки ледве поступилася своїми позиціями, отримавши ще одну кругленьку суму в 50 000 турських ліврів, якові орден госпітальєрів зобовязався виплатити їй протягом трьох років як останній внесок 6 березня 1318 р. Джованні Віллані навіть заявивши, ніби орден ставши "бідніший, ніж був до того".
Справжнє своє завершення процес тамплієрів отримав в 1314 р. Папа Климент V не квапився втілювати в життя рішення про власноручне виголошення вироку керівникам ордена - того самого вироку, на який Жак де Моле і багато інших так довго сподівалися. Лише 22 грудня 1313 р. папа призначив комісію з трьох кардиналів, аби розібратися з цим питанням. У неї входили Нікола де Фровіль, Арно дОш і Арно Нувель.18 березня 1314 р. кардинали скликали в Парижі спеціальну раду, на якій присутні Філіп де Маріньі, архієпископ Санський, а також інші відомі прелати і магістри богослівя і канонічного права. Перед радою зявилися Жак де Моле, Гуго де Пейро, Жоффруа де Гонневіль і Жоффруа де Шарне. Ця сцена описана одним з їх сучасників, ченцем, що продовжив хроніки Гийома де Нанжі.
Оскільки всі ці четверо без виключення прилюдно і добровільно призналися в злочинах, що ставився їм у провину, і не заперечували своїх первинних свідчень, видно не збираючись від них відмовлятися і надалі, рада ретельним чином розглянула безліч звязаних питань і, засідаючи у Демурже А. Жак де Моле - великий магістр ордена тамплієрів - Євразія 2008 дворі собору Нотр Дам у Парижі, у понеділок після дня св. Георгія, виніс ухвалу, згідно якій вони засуджувалися до довічного тюремного увязнення в особливо суворих умовах. Але, на жаль, коли кардинали вже визнали справу закритою, абсолютно несподівано двоє із засуджених, а саме великий магістр і пріор Нормандії, виступили з промовою, що приголомшила всіх самозахистом, обертаючи слова свої до кардинала, який тільки що прочитавши проповідь, і архієпископа Санському, і знов відреклися від своїх свідчень, зроблених раніше.
Так розвіялися сумніви, що заплутували великого магістра під час процесу. Він був вже старий, за 70, і майже 7 років провів у вязниці. Пристрасна надія на справедливе рішення папи, навіть під час організованого захисту ордена самими тамплієрами, не виправдалася.
Приголомшуючий виступ цих двох людей на якийсь час збив кардиналів з пантелику. Хроніст продовжує:
“Потім їх просто передали до рук паризького прево, який був присутній на раді, а самі кардинали вирішили як слід обдумати що сталося. Але як тільки новини ці досягли королівського палацу, король, порадившись з досвідченими людьми зі свого оточення, проте не запитуючи поради в представників духівництва, до вечора того ж дня наказав спалити обох злочинців на одному з маленьких острівців Сени, що знаходився між королівським садом і монастирем св. Августина. Можна було спостерігати, як вони готуються прийняти смерть на вогнищі - з легкою душею і чистою совістю, проявляючи волю і мужність, і всі, хто це бачив, були захоплені і уражені мужністю і стійким бажанням повністю заперечувати свою провину. Інші ж двоє були кинуті в застін