Зовнішня та внутрішня політика Філіпа IV Красивого
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
ок відповідно до винесеного вироком”.
Страта була проведена так поспішно, що пізніше виявилося, що острівець Або де Жавіо, або Єврейський острів, на якому спалили керівників ордена, належавши не королеві, а ченцям Сіна Жермен де Пре, так що Філіпу довелося послати письмове розяснення, що підтверджувало, що це аж ніяк не є посяганням на права монастиря. Героїчна смерть Жака де Моле і Жоффруа де Шарне швидко обростила безліччю легенд.
Рано вранці в суботу 20 квітня помер папа Климент.29 листопаду того ж року помер Філіп Красивий.
Згідно легенді, Жак де Моле перед смертю призвавши їх обох зявитися з їм разом на Суд Божий не пізніше чим через рік. Відношення Джованні Віллані до цих подій також вельми красномовно: (див. додаток 5)
“Після чого на короля Франції і його синів обрушилася чимала ганьба, і вони знайшли безліч ворогів - як із за цього гріха, так і із за нападу на папу Боніфація. Вночі, після того, як великий магістр ордена і його товариш загинули мученицькою смертю, їх попіл і порох були зібрані братами мирянами і іншими віруючими і, подібно до священних реліквій, понесені і заховані в надійних і святих місцях."
Висновок
Філіп Красивий так і залишився фігурою загадковою й суперечливою в історії. Одні його називають великим реформатором, інші жорстоким деспотом, що потрапив під вплив своїх радників. Результати його царювання виявилися невтішними: вертикаль влади до кінця так і не сформувалася, зате в кінець розладнались фінанси.
Зиґзаґи його політики, як і часті перепади настрою, а так саме манеру завмирати, не мигаючи впявшись в одну крапку, багато сучасних дослідників звязують із маніакально-депресивним розладом його свідомості. За свідченням очевидців, у певні періоди він був веселий, балакучий і навіть жартував. Але незабаром ставав похмурим, замкнутим, мовчазним і жорстоким. Що ж, сильним світу цього теж властиві слабості. І, проте, король Філіп Красивий за час свого правління зробив Францію найдужчою країною світу й почав нову еру в історії цієї держави.
Правління Філіпа IV Красивого (1285-1314) за своїм значенням прирівнюється до правлінь Філіпа Августа й Людовіка Святого. Діяльний поборник нововведень, Філіп зіграв істотну роль у перетворенні Франції в сучасну державу. Оточивши собі такими радниками, як Пьер Флот, Гийом Ногаре й Пьер Дюбуа - людьми, метою яких було посилення й централізація королівської влади, Філіп заклав основи абсолютної монархії.
Філіп методично розширював територію королівства. Для виправдання захоплення земель своїх васалів він використовував норми феодального права, користуючись своїм положенням володаря всієї Франції. В 1294-1303 йому майже вдалося завоювати Гасконь, володіння англійського короля Едуарда I. Філіп мав намір прибрати до рук багате графство Фландрію, що примикало з іншого боку до його королівства, і навіть якийсь час утримував його. На південному сході Філіпу вдалося придбати Франш-Конте й землі навкруги міст Ліон і Тулуза.
Філіп обмежив участь пап в управлінні французькою церквою, виступив проти передачі справ з французьких релігійних судів у папський суд і відхилював вимогу папи про те, щоб духівництво оподатковувалося тільки з папської згоди. Філіп ігнорував булли Боніфація VIII, що затверджували переваги церкви й папи над королями. Якщо духівництво відмовлялося виплачувати йому податки, він оголошував його поза закону й навіть дозволивши своїм прихильникам захопити Боніфація як заручника в італійському містечку Ананї. Цей вчинок привів до швидкої кончини літнього папи. Потім Філіп забезпечив обрання на папський престол французького прелата, повелів йому залишитися у Франції й поселитися в місті Авіньоні, у Провансі. Отут папи перебували впродовж більшої частини 14 ст. як справжні маріонетки французьких королів. Щоб зміцнити своє положення, Філіп висунув уявні звинувачення в єресі проти старовинного рицарського ордена хрестоносців - тамплієрів. Філіп вирішив привласнити багатства ордена й таким чином ліквідувати борги монархії. В 1307 він примусив папу зайнятися справами тамплієрів. У ході фальсифікованих судилищ, тортур і переслідувань, що продовжувалися протягом семи років, тамплієри були повністю розорені, а їх майно відійшло до корони.
З імям Філіпа звязується перше скликання Генеральних штатів Франції, що традиційно розглядаються як національні збори, що складалися з представників декількох станів: першого (духівництво), іншого (феодали) і третього (городяни). Щоб одержати кошти на війни й забезпечити суспільну підтримку своєї політичної й військової діяльності, Філіп зустрічався з членами зборів в 1302, 1308 і 1314.
Після себе Філіп позбавивши централізовану державу. Французька феодальна аристократія була незадоволена зміцненням монархії й накладеними на неї обмеженнями. Після смерті Філіпа дворяни зажадали дотримання гарантій традиційних феодальних прав. Хоча виступи феодалів вдалося подавити, вони сприяли ослабленню династії Капетінгів, яка тепер страждала від короткочасних правлінь королів і відсутності прямих спадкоємців. Коли син Філіпа IV Людовик Х (1314-1316) помер, династія Капетінгов вперше за 329 років залишилася без спадкоємця по чоловічій лінії. Збори великих феодалів ухвалили рішення, що корона винна перейти до брата Людовика Х Філіпа V, який правив з 1316 по 1322. Такий же крок був повторений в 1322, і цього разу престол дістався братові Філіпа V Карлу IV (1322-1328). Коли останній теж помер, не залишивши сина, корона перейшла до його най