Зовнішня та внутрішня політика Філіпа IV Красивого
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
ближчого родича по чоловічій лінії, двоюрідного брата Філіпу Валуа - основоположника династії Валуа, яка утримувала кермо влади Францією до кінця Середніх віків.
Сучасники не любили Філіпа Красивого, близькі до нього люди боялися жорстокості цього незвичайно гарної й дивно безпристрасної людини. Насильство над папою обурило в усьому християнському світі. Великі феодали були незадоволені обмеженням їхніх прав і посиленням центральної адміністрації, що складалася з людей безрідних. Оподаткований стан обурювався збільшенням податків, так називаною "псуванням" монети, тобто зменшенням її золотого змісту при примусовому збереженні її номіналу, що приводило до інфляції. Спадкоємці Філіпа були змушені змякшити впроваджену їм політику централізації.
Правління Філіпа IV Красивого, що зійшло на французький престол у віці сімнадцяти років, після смерті свого батька Філіпа III, 5-го жовтня 1285 року, розглядається істориками не тільки як один з найбільш важливих періодів в історії Франції, але і як один з найбільш суперечливих.
Важливим це царювання представляється тому, що Французьке королівство досягає вершини своєї могутності: найбільше по чисельності населення держава в християнському західному світі (13-15 млн. або третина всього католицького миру), дійсне економічне процвітання (досить навести як приклад збільшення площ орних земель або розквіт ярмарку в Шампани). Крім того, влада монарха настільки підсилюється, що в Філіпі бачать першого в Європі правителя нового типу: держава як ніколи могутня й централізована, оточення короля - легісти - виховані й утворені люди, дійсні фахівці в області правознавства.
Однак ця райдужна картина не погоджується з іншими фактами. Так, що здається економічний розквіт лише маскує кризу, про що свідчить численні потрясіння на фінансовому ринку (при Філіпі монетарна політика була вкрай, як зараз говорять, волюнтаристична). А наприкінці його царювання, ярмарки в Шампані взагалі не витримали конкуренції з морською торгівлею італійців, а до того ж, буквально наступного дня після смерті короля вибухає спустошливий голод 1315-1317. Більше того, якщо придивитися, то можна побачити, що король погано знав своє королівство: він навіть не представляв, як далеко простираються його границі, він не зміг установити прямі податки, а ефективне й чітке керування державою так і залишилося недосяжним. Навряд чи королеві додала популярності ланцюг сумнівних, напівполітичних, напівсвітських скандалів, зокрема, процес єпископа міста Труа, Гишаром, якого обвинуватили в убивстві королеви за допомогою чаклунства або процес єпископа Памьерского, Бернара Сессе, процес, що ускладнив і без того непрості відносини між королем і папою. А процес тамплієрів? А висновок у міцність невісток короля й страта їхніх коханців? Загалом, особистість короля Філіпа Красивого залишається загадковою. Ким він був? Стрижнем французької політики або простим інструментом у руках своїх радників? Автори хронік - сучасники короля - схиляються, в основному, до другого варіанта - вони, зокрема, дорікають короля в недотепній монетарній і податковій політиці, пояснюючи це тим, що королеві давали нікчемні поради бездарні радники. Але, незважаючи на таку невизначеність в оцінках, у королі бачать все-таки "некласичного" монарха середньовіччя. Хоча хронікери й наполягають на тому, що Франція ставилася до нього з повагою, якій, щоправда, він, нібито, зобовязаний авторитету його діда, Філіпа Августа, що почали економічні й політичні реформи, спрямовані на посилення центральної влади.
Лейтмотивом істориків, сучасних Філіпу Красивому, є жаль про епоху "Його Величності Людовика Святого", що розглядається майже, що як золоте століття, тоді як Філіп IV характеризується не інакше як "антипод Людовика Святого". Але, незважаючи на все це, історики сходяться в одному: із цим королем почалася нова епоха. Однак, навряд чи варто перебільшувати "сучасність" Філіпа Красивого й Франції його часу.
І все-таки правління Філіпа IV Красивого склало поворотну епоху в історії середньовічної Франції: він розширив королівство приєднанням нових земель (незадовго до смерті він приєднав до Франції Ліон з його округою), примусив церкву й феодальних володарів коритися велінням короля й придушив у своїй державі всяку незалежну від себе владу. Королівська адміністрація при ньому охопила всі сторони життя суспільства: міста, феодальна знать, духівництво - усе потрапили під її контроль. Його правління здавалося сучасникам часом жорстоких утисків і деспотизму. Але за всім цим видна була вже нова епоха. За допомогою численної корпорації юристів король користувався кожним зручним випадком для установи всюди королівських судів і введення римського права. До кінця його життя вся судова влада в країні перейшла винятково до корони, а державне життя одержало зовсім інший чим при його попередниках.
Список використаних джерел
- Аддисон Ч. Дж. Історія рьщарей-тамшшеров, церкви Темпла й Темпла, написана Чарльзом Дж. Аддисоном, зсквайром із Внутрішнього Темпла - Алетейа, 2005.
- Барбер М. Процес тамплієрів - Алетейа, 1998.
- Батир К.И. Історія феодальної держави Франції, М. 1975
- Бордонов Ж. Повсякденне життя тамплієрів в XIII столітті - Молода, гвардія, 2004
- Виймар П. Крестовие походи. Міф і реальність Священної войни - Євразія, 2003.
- Всесвітня історія війн. Книга перша.Р. Ернест і Тревор Н. Дюпюі - Москва: Полігон 1987
- Всесвітня історія, т.4.М. АНСССР, 1964
- Гар