Засоби саморегуляцiСЧ психiчного стану спортсмена
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
1. Особистiснi детермiнанти стiйкостi спортсменiв до стресових станiв
Як вiдомо, прояви стресових станiв, якi можна спостерiгати ззовнi, опосередковуються внутрiшнiми психологiчними умовами.
Це положення пiдтверджуСФться деякими авторами i стосовно до специфiки спортивноСЧ дiяльностi. Так, Л.Д. Гiссен вiдмiчаСФ, що "в основi розбiжностей у ступенi вираженостi i структурi реакцiй спортсменiв на зовнiшньо одну й ту ж ситуацiю психiчного стресу лежать рiзнi особливостi особистостi спортсменiв, СЧхнiх потреб i ставлення до аналогiчних подiй", тобто iндивiдуальнi властивостi особистостi спортсмена, включаючись у структуру його дiяльностi як внутрiшнi умови або внутрiшнi засоби, прямо чи непрямо впливають на характеристики стресового стану, який переживаСФться, i дiяльнiсть спортсмена.
Важливим для розумiння особливостей розвитку стресових станiв СФ положення про багаторiвневий i багатофакторний характер СЧхньоСЧ детермiнацiСЧ в екстремальних умовах.
Особливостi стресового стану визначаються кiлькома системами умов рiзного iСФрархiчного рiвня.
Найбiльш високий рiвень - мотиви i ставлення особистостi, що визначають стрес. Дослiдження спiввiдношень мотивацiйно-особистiсних властивостей як факторiв психiчного стресу в психологiСЧ спорту вважаСФться важливим аспектом комплексного вивчення проблеми в цiлому.
ОбСФктивно складна ситуацiя, викликана будь-якими зовнiшнiми вимогами i перешкодами, стаСФ стресогенною тiльки тодi, коли СФ досить активнi мотиви i ставлення особистостi, якi спонукають долати цi труднощi.
Другий, бiльш низький iСФрархiчний рiвень умов, що визначають особливостi стресового стану, - це психодинамiчнi i нейродинамiчнi властивостi iндивiдуума.
Третiй рiвень - власне психофiзiологiчний стан, який характеризуСФться вегетативними зрушеннями, субСФктивними переживаннями, змiною кiлькiсних i якiсних показникiв дiяльностi.
Вплив особистостi на генезис стресу проявляСФться перш за все в тому, що однiСФю з умов вищого iСФрархiчного рiвня, що його визначають, СФ високоактивнi мотиви i ставлення особистостi (незалежно вiд СЧх знаку), спрямованi на здолання труднощiв.
Значення мотивацiйноСЧ сфери в переживаннi стресових станiв пiдкреслюСФться завжди, бо ледве чи не СФдиним загальним елементом стресових ситуацiй СФ розходження мiж здiбностями людини i вимогами до СЧСЧ органiзму та СЧСЧ особистостi, а вимоги цi, у свою чергу, визначаються мотивацiСФю, тому можна ближче пiдiйти до розумiння сутностi стресовоСЧ ситуацiСЧ i стресового стану, який у нiй виникаСФ, якщо розглядати цю ситуацiю з точки зору мотивiв поведiнки.
Згiдно з думкою деяких вчених, можна видiлити, принаймнi, три важливих параметри мотивацiСЧ, якi впливають на стан i поведiнку людини.
Перший параметр уявляють у виглядi шкали, на одному кiнцi якоСЧ розташованi мотиви поведiнки i дiй, якi можуть бути вiдносно невiдомi людинi (тi, що знаходяться бiльшою частиною у несвiдомому, згiдно термiнологiСЧ психоаналiзу), а на другому кiнцi - явнi мотиви, якi легко усвiдомлюються i оцiнюються самою людиною.
Другий параметр - це мотиви, що сформувались на основi минулого досвiду або формуються пiд впливом безпосереднього досвiду дiяльностi i спiлкуваннi з iншими людьми.
Третiй параметр характеризуСФ двi групи мотивiв: фiзiологiчнi (голод, спрага, самозбереження та iн.) i соцiально-психологiчнi або соцiальнi.
До числа соцiальних мотивiв вiдносять мотивацiю афiляцiСЧ, влади i досягнення, загальною властивiстю яких СФ те, що цiлi, на якi спрямованi дiСЧ, що спонукаються цими мотивами, можуть бути здiйсненi лише у взаСФмодiСЧ з iншими людьми.
Мотивованiсть поведiнки прагненням до афiляцiСЧ проявляСФться в пошуцi прийняття, дружньоСЧ пiдтримки i симпатiСЧ, взаСФмних довiрливих звязкiв. РЖндивiдуальнi розбiжностi у величинi привабливостi результату афiляцiСЧ СФ одним з детермiнантiв мотивацiСЧ афiляцiСЧ. Другий детермiнант - негативна привабливiсть неуспiшноСЧ афiляцiСЧ. У залежностi вiд спiввiдношення мiж ними iндивiд може бути охарактеризований як переважно повязаний або зi сподiванням на афiляцiю, або зi страхом вiдторгнення.
Вивчення мотивацiСЧ влади, звичайно, передбачаСФ розумiння влади як здатностi, тобто кожний ефект, який здiйснюСФ iндивiд, визначаСФться його владою, що розглядаСФться в даному контекстi як його сила, компетентнiсть.
Для успiшного впливу на мотивацiйну основу iншоСЧ людини той, хто застосовуСФ владу, повинен мати певнi ресурси або джерела влади на набуття i збереження яких мотив влади i спрямований через повязаний з ними престиж або вплив.
Мотивацiя досягнення, звичайно, розумiСФться як тенденцiя до покращення результатiв, переживання успiху або невдачi в будь-якiй дiяльностi, незадоволенiсть досягнутим, що пiдтримуСФ зсередини формування рiвня домагань, наполегливiсть при здоланнi перешкод у процесi реалiзацiСЧ цiлей, яка супроводжуСФться впевненiстю в собi, у своСЧх силах.
Соцiальнi мотиви часто розглядаються рiзними авторами як рядоположнi в поведiнцi людини, зокрема, в умовах спортивноСЧ дiяльностi.
Так, наприклад, Мюррей видiляСФ ряд "психогенних потреб", якi можуть вiдбиватися в рiзних поведiнкових моделях, характерних для спортсменiв, протиставляючи СЧх основним бiологiчним або "вiiерогенним потребам". Основна частина мотивацiйного ряду Мюррея маСФ такий вигляд:
Табл.6. Прояви потреб у спортi
Перелiк потреб за МюрреСФмПрояви в умовах спортивноСЧ дiяльностi1. П?/p>