Засоби саморегуляцiСЧ психiчного стану спортсмена
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
що всi три види спрямованостi особистостi суворо не роздiляються, а завжди сполучуються, тому можна говорити лише про часткове переважання одного з видiв, але навiть ця невелика перевага надаСФ дiяльностi певноСЧ специфiки.
Так, спрямованiсть на взаСФмодiю маСФ мiiе, коли вчинки людини визначаються СЧСЧ потребою в спiлкуваннi, прагненнi пiдтримувати добрi стосунки. Особи з даною спрямованiстю, звичайно, поступаються тиску групи, уникають прямого вирiшення проблем, не беруть на себе керiвництва.
Спрямованiсть на завдання вiдображаСФ переважання мотивiв, повязаних iз досягненням групою поставлених цiлей, захопленiсть в оволодiннi новими навичками i вмiннями, самим процесом дiяльностi, прагнення до пiзнання.
Спрямованiсть на себе свiдчить про переважання мотивiв власного благополуччя, прагнення до особистоСЧ першостi i престижу; про зайнятiсть людини власними переживаннями й iгнорування потреб оточуючих.
Дослiдження в психологiСЧ спорту свiдчать, що бiльш високий рiвень "психiчного вигорання" мають спортсмени тих тренерiв, у яких переважаСФ спрямованiсть на взаСФмодiю, порiвняно iз спортсменами, тренери яких проявляють спрямованiсть на ре Крiм спрямованостi особистостi, на змагальний психологiчний стан, який обумовлюСФ ефективнiсть дiяльностi в екстремальних умовах, впливаСФ, як уже було вказано, така якiсть особистостi, як схильнiсть до ризику.
Взагалi ризик у психологiСЧ розглядаСФться як ситуативна характеристика дiяльностi, яка складаСФться з невизначеностi результату дiяльностi i можливих несприятливих наслiдкiв у разi невдачi. Термiну "ризик" вiдповiдають три основних взаСФмоповязаних значення:
- Ризик як мiра очiкуваного неблагополуччя при невдачi в дiяльностi, що визначаСФться сполученням вiрогiдностi невдачi i ступеня несприятливих наслiдкiв у цьому випадку.
- Ризик як дiя, яка в тому чи iншому вiдношеннi загрожуСФ субСФкту втратою.
- Ризик як ситуацiя вибору мiж двома важливими варiантами дiСЧ: менш привабливим, але бiльш надiйним i бiльш привабливим, але менш надiйним (результат якого проблематичний i повязаний з можливими несприятливими наслiдками) [2].
Вибiр варiанту поведiнки в умовах небезпеки звичайно визначаСФться такими мiркуваннями:
виграш, який може бути отриманий при даному виборi;
небезпека (фiзична або iншого порядку), яка iснуСФ при цьому виборi;
шанси на успiх або уникнення небезпеки при зробленому виборi;
ступiнь необхiдностi здiйснення вибору взагалi i даного вибору зокрема. Все це зовнiшнi ситуацiйнi фактори, що складають обСФктивнi умови завдання i обумовлюють вибiр субСФктом способу дiСЧ в складнiй ситуацiСЧ, повязаноСЧ з небезпекою. Кожне з названих мiркувань може бути деталiзовано. Так, наприклад, шанси на успiх чи уникання небезпеки можуть розцiнюватись у звязку з можливостями субСФкта контролювати розвиток ситуацiСЧ, запобiгати негативним наслiдкам зробленого вибору i т.п. Експериментально встановлено, що при наявностi таких можливостей пiдвищуСФться впевненiсть дiй субСФкта в небезпечнiй ситуацiСЧ, що сприяСФ вибору бiльш ризикованого варiанту поведiнки в нiй.
Однак, поведiнка субСФкта в небезпечнiй ситуацiСЧ залежить не лише вiд СЧСЧ обСФктивних умов, але й вiд того, наскiльки адекватно цi умови вiдображуються в його свiдомостi. Ступiнь же адекватностi вiдображення субСФктом небезпечних ситуацiй в значнiй мiрi залежить вiд його iндивiдуальних якостей. Так, люди, що вiдрiзняються, наприклад, слабкiстю нервовоСЧ системи, звичайно завищують ступiнь небезпеки i можливостi СЧСЧ реалiзацiСЧ. Людям же з сильним спонуканням до досягнення мети i отримання виграшу вiд цього, властиво iнодi, навпаки, занижувати рiвень небезпеки i вважати можливiсть СЧСЧ прояву менш ймовiрною, нiж насправдi. Вплив особистiсних якостей особливо сильно вiдображуСФться на здiйсненнi такого роду вибору в умовах ризику при екстремальних ситуацiях. На вибiр також впливаСФ така якiсть особистостi, як схильнiсть до ризику. Цю рису не лише безпосередньо визначаСФ вибiр бiльш ризикованого варiанту, але й посередньо сприяСФ цьому, оскiльки породжуСФ недооцiнку можливоСЧ небезпеки.
Таким чином, ризикована поведiнка визначаСФться, з одному боку, обСФктивно впливаючими ситуативними факторами, а з iншого - iндивiдуальними властивостями субСФкта.
Отже, схильнiсть до ризику в сукупностi з мотивацiйними, iндивiдуально-типологiчними характеристиками та спрямованiстю особистостi в основному визначаСФ загальний рiвень стiйкостi людини до виникнення рiзних форм стресових станiв, а також певнi iндивiдуальнi особливостi переживання цих станiв та здолання СЧх наслiдкiв.
Зважаючи на унiкальнiсть iндивiдуального досвiду кожноСЧ людини i СЧСЧ психологiчних характеристик, ступiнь впливу стресорiв на СЧСЧ стан рiзний як у кiлькiсному, так i в якiсному вiдношеннi. З практичноСЧ крапки зору важливо, що в шкiрного iндивiдуума СФ тенденцiя вiдповiдати на схожi стресовi ситуацiСЧ характерними для нього реакцiями. СЧх вiдносна постiйнiсть пояснюСФться вiдпрацьованою в процесi iндивiдуального розвитку певною системою психологiчних адаптивних i захисних механiзмiв, що забезпечують бiльш-менш ефективне пристосування до навантаження.
У психологiСЧ проблема впливу важких ситуацiй i наслiдкiв, якi смороду викликають, аналiзуСФться головним чином у планi вивчення наслiдкiв фрустрацiй, оскiльки психологiчнi й соцiально-психологiчнi фактори, що представляють фрустрацiю, у випадку ?/p>