Засоби саморегуляцiСЧ психiчного стану спортсмена
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?х великоСЧ iнтенсивностi можуть виступати в якостi екстремальних i приводити до розвитку важких форм стресових станiв.
Поняття "фрустрацiя" звичайно визначають або як "несприятливi обставини, якi гальмують або заважають досягненню певноСЧ мети", або як "стан, який виникаСФ при неможливостi реалiзацiСЧ мотивованоСЧ поведiнки". При вiдсутностi обСФкта, необхiдного для задоволення споживи, говорять про фрустрацiю первинну; якщо ж обСФкт СФ, але шлях до нього перепинений перешкодами, те це фрустрацiя вторинна. Перешкоди можуть бути пасивними (вiдсутнiсть засобiв для досягнення мети) або активними (наявнiсть рiзноспрямованих конкуруючих потреб) - останнiй варiант представляСФ собою конфлiкт.
У спортi у звязку з постiйним пiдвищенням рiвня домагань як окремого iндивiдуума, так i його референтних груп, завжди СФ багатий ТСрунт для фрустрацiСЧ. Напруженню пiдлягаСФ весь дiапазон потреб вiд найбiльш примiтивних до специфiчно людських.
Найбiльш очевидний випадок фрустрацiСЧ в спортi - нездатнiсть реалiзацiСЧ цiлей, що диктуються прагненням до першостi. Фруструючi подiСЧ приводять до певного типу поведiнки. Так, елемент психологiчноСЧ боротьби, який бере доля в процесi досягнення намiчених цiлей, генеруСФ емоцiю гнiву, яка при вiдсутностi можливостi спрямувати СЧСЧ "за призначенням" на спортивних суперникiв, може опинитися зверненою або на собi, що викликаСФ синдром депресiСЧ, або на найближче оточення, що веде до вторинних конфлiктiв. Поразка в спортивних змаганнях сприймаСФться як збиток для уявлень про своСФ "Я". Нездатнiсть захистити його викликаСФ тривогу.
Результатом же фрустрацiСЧ, повязаноСЧ з прагненням вiдповiдати суспiльним нормам, коли спортсмен не виправдовуСФ покладених на нього надiй, буваСФ емоцiя сорому, а при критичному ставленнi ззовнi - гнiв. Прагнення вiдповiдати суспiльним нормам може також служити стресогенним фактором, якщо людина належить одночасно до двох чи бiльше суспiльних груп, якi предявляють СЧй суперечливi вимоги. Так, наприклад, можливi ситуацiСЧ, в яких людина повинна обирати мiж успiхом або в спортивнiй, або в iншiй, наприклад, учбовiй дiяльностi, обовязково десь зустрiчаючи несхвалення.
Серед загального числа реакцiй на фрустрацiю, звичайно, видiляють позитивнi й негативнi. До позитивних реакцiй вiдносять конструктивнi вирiшення, здолання перешкод, якi заважають досягненню стимулу. Негативнi реакцiСЧ на фрустрацiю можуть викликати рiзнi форми неконструктивноСЧ поведiнки.
У важких стресових ситуацiях у одних людей наступаСФ iстеричний сутiнковий стан, в якому вони не усвiдомлюють всiСФСЧ важкостi положення, у iнших - душевний стан порушуСФться лише пiсля безпосереднiх стресових впливiв, коли людина усвiдомлюСФ те, що сталося.
Найбiльш частою формою стресовоСЧ реакцiСЧ на стресовий психогенний вплив СФ реактивна, або психогенна, депресiя, що характеризуСФться песимiзмом. При загрозливих стресових ситуацiях - приниженнi, зрадi, нападi, несправедливостi - часто проявляСФться агресивнiсть або токсикозоманiчна реакцiя (використання алкоголю, наприклад, з метою пригнiчення почуття страху, сорому, туги).
Для пригнiчення почуття власноСЧ провини, усвiдомлення неправильноСЧ поведiнки або непередбачливостi у виникненнi стресовоСЧ ситуацiСЧ в окремих осiб проявляються параноСЧднi, ворожi реакцiСЧ, що виражаються в пошуцi винуватцiв того, що вiдбулося.
РЖнший тип реакцiСЧ, характерноСЧ для особливо важких ситуацiй, - iстеричний, який спрямований на пригнiчення або зменшення внутрiшньоСЧ напруги шляхом дисоцiацiСЧ або конверсiСЧ. При дисоцiацiСЧ вiдбуваСФться трансформацiя або забування переживань i змiна особистостi, тобто тимчасове спростування iснуючоСЧ особистостi i прийняття iншоСЧ життСФвоСЧ ролi. При конверсiСЧ внутрiшня емоцiйна напруга переводиться в рухову сферу - паралiч або випадiння функцiСЧ органiв почуття. Дiаметрально протилежною СФ "рухова буря", iстеричний напад.
Часто зустрiчаються реакцiСЧ без психомоторних порушень, але такi, що супроводжуються у людини драматичним уявленням про те, що вона зазнала поразки i СЧй необхiдна пiдтримка, допомога i розумiння. Цi проблеми вiдносяться до компетенцiСЧ клiнiчних психологiв у спортi.
2. Регуляцiя психiчних станiв у спортi. Регуляцiя стану психiчноСЧ готовностi спортсмена
1. Психологiчна пiдготовка в спортi
Успiшнiсть виступiв у змаганнях вимагаСФ всебiчного забезпечення пiдготовки спортсмена, в тому числi, психологiчного забезпечення.
Психологiчне забезпечення - це комплекс заходiв, спрямованих на спецiальний розвиток, удосконалення та оптимiзацiСЧ систем психiчного регулювання функцiй органiзму та поведiнки спортсмена з врахуванням завдань вiдбору, тренування та змагань.
У психологiчному забезпеченнi спортивноСЧ дiяльностi видiляють три складовi: психодiагностику, психологiчну пiдготовку, управлiння станом i поведiнкою в умовах тренувань та змагань.
Психодiагностика, як перша складова, передуСФ конкретнiй практичнiй роботi психолога. На цьому етапi психологiчного забезпечення iнформацiя поступаСФ вiд спортсмена до психолога, що сприяСФ якiснiй i цiлеспрямованiй реалiзацiСЧ практичноСЧ роботи в спортi.
Психологiчна пiдготовка та управлiння психiчним станом, як друга та третя складовi, - це вже безпосереднiй вплив на спортсмена, тобто iнформацiя поступаСФ вiд психолога до спортсмена.
Психологiчна пiдготовка - це процес практичного використання чiтко визначени?/p>