Засоби саморегуляцiСЧ психiчного стану спортсмена
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?треба в престижi, само-вдосконаленнi, досягнення, честолюбство, прагнення вiддемонструвати себе.Потреба, яка в рiзнiй мiрi задовольняСФться в бiльшостi видiв спортивноСЧ дiяльностi.2. Потреба зберегти свiй статус, уникнути розчарувань i здолати поразку, невдачу.До цiСФСЧ потреби часто апелюють тренери, особливо перед можливими змаганнями.3. Потреба проявити владу над iншими, домiнувати або пiдкорятися iншим.Багато хто iз спортсменiв, аби задовольнити цю потребу, стають членами команди.4. Потреба у спiлкуваннi, установленнi емоцiйних звязкiв з iншими, проявах доброзичливостi, спiвробiтництва.Багато хто iз спортсменiв приходить до команди заради задоволення цього мотиву.
Очевидно, що потреби, якi видiляСФ Мюррей, вiдповiдають видам соцiальноСЧ мотивацiСЧ: так, першу i другу потреби можна розглядати вiдповiдно як мотиви прагнення до успiху й уникнення невдачi, що в сукупностi представляСФ собою мотивацiю досягнення. Третя потреба може бути охарактеризована як мотивацiя влади i четверта - як мотивацiя афiляцiСЧ. Ряд психологiв видiляють "прагнення до досягнення" в якостi джерела мотивацiСЧ, яке набуваСФться досить рано в онтогенетичному планi, маючи на увазi прагнення до успiху як таке з проекцiСФю на рiзнi види дiяльностi, зокрема, спортивнi результати. Особи з високою мотивацiСФю у ставленнi до досягнення, як правило, добре проявляють себе при виконаннi роботи, що вимагаСФ великих iнтелектуальних або фiзичних зусиль. Особи з високим прагненням до досягнення можуть добре адаптуватися в екстремальних умовах, вони порiвняно мало реагують на психологiчно несприятливi фактори, для них не типовий розвиток невротичних форм реагування.
Будь-якi прагнення або мотиви - це активнi, провiднi сили в поведiнцi людини. Специфiчнi обСФкти, якi досягаються для задоволення цих прагнень, стимули подiляються на реальнi та замiшанi: якщо досягнення реального стимулу неможливе, iндивiдуум обираСФ iнший стимул, який СФ замiшаним по вiдношенню до першого.
Наявнiсть кiлькох (реальних та замiшаних) мотивацiй маСФ можливе значення для здолання важких ситуацiй, особливо якщо зустрiч з ними носить не епiзодичний, а тривалий характер. Небезпека змiни позитивних мотивацiй негативними в екстремальних умовах виникаСФ при невiдповiдностi реальноСЧ психологiчноСЧ обстановки i створеноСЧ в уявi моделi.
Таким чином, розвиток змiн психiчних станiв пiд впливом екстремальних умов повязаний з особливостями мотивацiСЧ. Позитивна мотивацiя в рамках певного стимулу СФ своСФрiдним барСФром, який перешкоджаСФ розвитку стану у напрямку до патологiСЧ. Наявнiсть позитивноСЧ мотивацiСЧ, що вiдповiдаСФ основним цiнностям i особистим установкам особистостi, робить менш ймовiрним виникнення крайнiх варiантiв реагування на екстремальнi умови, зокрема, у виглядi травматичного стресового стану.
Крiм мотивацiйних орiСФнтацiй особистостi, стiйкiсть людини до виникнення рiзних форм стресових реакцiй визначають також СЧСЧ iндивiдуально-типологiчнi особливостi.
РЖндивiдуально-типологiчнi особливостi проявляються, перш за все, в екстремальних ситуацiях, коли несприятливi умови потребують мобiлiзацiСЧ основних i компенсаторних механiзмiв або "коли наявна екстремальна ситуацiя, в якiй не спрацьовують завчасно засвоСФнi форми поведiнки, у звязку з чим потрiбною стаСФ повна мобiлiзацiя властивостей нервовоСЧ системи, характерних для даного iндивiда".
У дослiдженнях iндивiдуально-особистiсних детермiнант надiйностi, стiйкостi дiяльностi у складних екстремальних ситуацiях в якостi однiСФСЧ з найважливiших особливостей видiляСФться сила нервовоСЧ системи.
Показник сили нервовоСЧ системи дiйсно СФ одним з основних внутрiшньо особистiсних факторiв, що детермiнують особливостi психiчних реакцiй людини на стресогеннi умови, оскiльки вiн обумовлюСФ наявнiсть багатьох психологiчних проявiв, важливих для успiшного здолання екстремальних ситуацiй.
Так, особи з сильною нервовою системою мають переваги при дiяльностi з нерегулярним виникненням подразникiв.
Крiм особливостей нервовоСЧ системи i темпераменту, в якостi особистiсних факторiв, надiйностi, стiйкостi дiяльностi у складних максимальних ситуацiях видiляються також: спрямованiсть особистостi, iнтелект, схильнiсть до домiнування, схильнiсть до ризику та деякi iншi.
Спрямованiсть особистостi, що СФ певним "стрижнем особистостi", проявляСФться в тому, що в рiзних ситуацiях люди, що мають рiзнi iндивiдуально-психологiчнi особливостi, ставлять перед собою рiзнi цiлi, причому в однiСФСЧ людини конкретна послiдовнiсть цiлей проявляСФться незалежно вiд особливостей ситуацiСЧ.
Потрiбно вiдмiтити, що звичайно, виходячи з характеристики особистостi в цiлому, видiляють три основних види особистiсноСЧ спрямованостi: особисту, колективiстичну i дiлову. Сама спрямованiсть розглядаСФться як складне особистiсне утворення, що визначаСФ всю поведiнку особистостi, ставлення до себе й оточуючих i проявляСФться в потребах, iнтересах, iдеалах, переконаннях, домiнуючих мотивах дiяльностi i поведiнки, свiтоглядi.
Спрямованiсть, як система вiдношень особистостi до дiйсностi, СФ такою трiадою: ставлення до iнших людей як до членiв колективу; ставлення до працi i СЧСЧ результатiв, продуктiв; ставлення до самого себе, своСФСЧ особистостi, у вiдповiдностi з чим i розрiзняють вищевказанi види спрямованостi, якi мають назву спрямованостi на взаСФмодiю (ВД), спрямованiстю на завдання (НЗ) i спрямованiстю на себе (НС). Необхiдно мати на увазi,