Загальнотеоретичнi погляди Станiслава Севериновича Днiстрянського
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
СЧ держави, до якоСЧ народ хоче належати - воно маСФ поверх, цього ще й внутрiшнiй змiст. В своСЧй "хатi мусить бути своя правда" - таким СФ дальший творчий розвиток ШевченковоСЧ думки Днiстрянським. Наш найдавнiший пам'ятник права - це "Руська Правда". Впродовж вiкiв сам народ творив собi право - так вiн розумiв правду в суспiльному життi, так вiн осягав iдею справедливостi.
Право як народна правда, наголошуСФ вчений, - це провiдний шлях новоСЧ держави. Держава не може iснувати без законiв, але С.Днiстрянський вважаСФ, що цi закони не тiльки мусять знаходити внутрiшню основу в народi, бо вони передають лише певну частину тих правних постанов, якими керуСФться народ в своСЧй державi. Поза сферою законiв мусить залишатися сфера внутрiшньоСЧ творчостi звичаСФвого права з безпосередньо зобов'язуючою силою. Правда мусить бути завжди живою. Право мусить бути завжди живуче - як живi СФ людськi потреби та потреби тих спiльнот, з яких складаСФться народ. Та над усiм мусить стояти поняття справедливостi. Дiйсно принципи, лаконiчно i образно висловленi Т. Шевченком, творчо розвинутi С. Днiстрянським, повиннi стати основою розбудови нашоСЧ держави.
ГЛАВА 3. ПОГЛЯДИ С. ДНРЖСТРЯНСЬКОГО-КОНСТИТУЦРЖОНАЛИСТА
Для правовоСЧ думки будь-якого народу, в тому числi й украСЧнського, характерною СФ дiяльнiсть когорти таких вчених i мислителiв, творча й наукова спадщина яких СФ фундаментальною для СЧСЧ розвитку загалом. Окрiм того, вона також СФ частиною загальноСФвропейськоСЧ правовоСЧ думки, СЧСЧ доповненням i збагаченням. "асне, одним з таких вчених був Станiслав Днiстрянський, один з найвизначнiших правникiв i полiтологiв XX столiття. Дуже важливу роль для становлення та розвитку правовоСЧ думки в УкраСЧнi вiдiграла дiяльнiсть Станiслава Днiстрянського. Його внесок у розвиток украСЧнськоСЧ правовоСЧ думки, юридичноСЧ науки та освiти важко переоцiнити. Двiчi (у 1907 i в 1911р.р.) його було обрано депутатом до Вiденського парламенту вiд украСЧнськоСЧ руськоСЧ демократичноСЧ партiСЧ. За цей перiод вiн значно спричинився до втiлення демократичних принципiв. у нацiональне життя Галичини. Деякою мiрою С. Днiстрянський причетний до проголошення на всенародних зборах у Львовi 13 листопада 1918 року самостiйноСЧ УкраСЧнськоСЧ держави, адже вiн входив до складу УкраСЧнськоСЧ НацiональноСЧ Ради.
Науковий доробок вченого, який протягом майже 70-рiчного перiоду залишався невiдомим для украСЧнського народу, ще пот
та матерiалiстичноСЧ теорiй походження права та держави. Вона СФ цiнним здобутком украСЧнськоСЧ та СФвропейськоСЧ правовоСЧ науки.
ТРрунтовно вивчивши правовi та полiтичнi iдеСЧ, вчення i концепцiСЧ вiд античностi до початку ХХ ст., С.Днiстрянський створив власну правову концепцiю. Базовими для нього були iдеСЧ Аристотеля (автора теорiСЧ природного походження держави), А.Вагнера (прихильника органiчноСЧ теорiСЧ права та держави), Г.РДллiнека (представника формально-догматичноСЧ юриспруденцiСЧ та теорiСЧ законiв у державному правi), Р.РЖСФрiнга (засновника теорiСЧ тАЮiнтересу в правi), А.Менгера (прихильника соцiалiстичноСЧ теорiСЧ), Р.Штамлера (засновника теорiСЧ тАЮправдивого права), Ф.Цайлера (прихильника теорiСЧ природного права), Р.Гофмана, Р.Пфаффа, Й.Унгера (представникiв iсторичноСЧ школи права), а також визначних украСЧнських мислителiв та вчених - Б.Кiстякiвського, О.Огоновського й Т.Шевченка.
Днiстрянський вважав, що держава СФ вищою формою органiзацiСЧ суспiльства. У теорiСЧ С.Днiстрянського йдеться про мету створення держави та наслiдки утворення в суспiльствi елементарних соцiальних груп. Проаналiзувавши процес зародження держав, С.Днiстрянський звернув увагу на те, що часто одна i та ж сама людина виступаСФ членом декiлькох суспiльних груп, а тому може мати рiзнi соцiальнi статуси. Держава, за С.Днiстрянським, утворюСФться як результат органiчноСЧ потреби суспiльства. Завдання, яке покладаСФться на державу в момент СЧСЧ виникнення, - це утворення правового ладу, який був вiдсутнiй на попереднiх етапах розвитку людства. Отже, держава повинна була обСФднати у своСЧх межах соцiальнi групи нижчого рiвня та визнати СЧх органiчне (природне) iснування. Крiм того, держава, визнавши СЧхнСФ iснування i пiсля власного виникнення, повинна була зберегти соцiальне життя цих груп i визнати створенi ними соцiально-етичнi норми. Державнi закони, на думку С.Днiстрянського, за своСЧм статусом не можуть скасовувати правовi норми соцiальних груп, а навпаки, вони повиннi базуватись на цих нормах i якомога бiльше СЧм вiдповiдати. Тобто держава, як окреме соцiальне обСФднання, отримуСФ право на життя з правом створення нових (власних) правових норм. З появою держави суспiльний лад змiнюСФться на правовий.
Держава не скасовуСФ правових норм первiсних суспiльних обСФднань, а, базуючись на них, створюСФ норми для врегулювання вiдносин мiж державою та iншими соцiальними обСФднаннями. Оскiльки норми первiсних соцiальних обСФднань часто суперечили мiж собою, то держава з метою забезпечення правовоСЧ охорони членiв суспiльства, узгодження iнтересiв соцiальних обСФднань та подальшого СЧхнього iснування та розвитку, створюСФ власну систему правових норм. РЖншими словами, держава створюСФ власну правову систему як механiзм узгодження рiзних правових норм. На думку С.Днiстрянського, завдання, яке стоСЧть перед державою, полягаСФ у створеннi стабiльностi та узгодженостi iнтересiв у суспiльствi. Державне право лише тодi зможе досягти поставленого перед державою завдання, коли воно буде базуватись на звичаСФвому правi. Тiльки в такому випадку д