Загальнотеоретичнi погляди Станiслава Севериновича Днiстрянського
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
? держави". У цьому дослiдженнi знайшло висвiтлення сучасне розумiння поняттi "нацiя". Складовими елементами "нацiСЧ" СФ: люди; територiя, на якiй народилися люди; народна культура. Автор пiдкреслюСФ, що голови суспiльну основу нацiСЧ складаСФ СЧСЧ культура. Кожна нацiя маСФ свою, властивi СЧй, культуру, хоч би вона i не мала своСФСЧ державноСЧ органiзацiСЧ.
Завершуючи свою працю, академiк С. Днiстрянський пiддаСФ критицi австрiйську школу нормативiзму, теорiСЧ "правового догматизму" тi "правового досвiду" Кельзена i Сандера. Вiн стверджуСФ, що суспiльний зв'язок маСФ своСЧ специфiчнi iнтереси, якi потребують охорони. Збереженiй цих iнтересiв служить органiзацiя зв'язку, побудована на соцiально етичних нормах, а це СФ не що iнше як право зв'язку. Крiм того, вiн пiдкреслюСФ, що органiзацiя зв'язку, хоч би цей зв'язок був державою в може при виборi норм поводитись самовiльно. РД параметри, яких мусять дотримуватись, щоб санкцiя правових норм зв'язку не обмежувала автономiСЧ, котру слiд забезпечувати, бо переступивши встановленi межi правотворчоСЧ дiяльностi, держава творить безправ'я. Таким чинок автор обТСрунтовуСФ право i безправ'я або свавiлля.
Коротко проаналiзувавши "Погляд на теорiСЧ права i держави" академiка С. Днiстрянського, можна на цiй основi зробити вiдповiднi висновок. Насамперед, праця вiдповiдаСФ тогочасним умовам життя, вона СФ досi оригiнальною, у нiй закладена нацiонально-державницька концепцiя вченого-правника. На його думку, "в епiцентрi всього, зокрема теорiСЧ права, мають бути генетичнi основи соцiальних зв'язкiв".
Виходячи з того, що право виникло ранiше вiд полiтики, вчений доводить, що державна полiтика, утворюСФться на основi вже iснуючих державних норм суспiльноСЧ життя. Отже, органiчний суспiльний зв'язок, в основi творення якого лежать економiчнi причини, а також такi iнститути, як родина, рiд, плем'я, народ i основнi суспiльнi установи - подружжя, договори, спадщина - не СФ витвором держави.
На думку С. Днiстрянського, iснуючi зв'язки подiляються на два типи: органiчнi та органiзацiйнi. До органiчних суспiльних зв'язкiв належать родина, рiд, плем'я, держава, народ. До органiзацiйних - церква, преса, партiСЧ, товариства. Кожен з цих суспiльних зв'язкiв маСФ свою органiзацiю, iснуСФ для збереження або досягнення СЧхньоСЧ мети. Держави або допомагають, або протидiють суспiльним зв'язкам у досягненнi власних вищих цiлей. Що ж стосуСФться ролi права у цих зв'язках, то межi права або безправнiсть держави стосовно того ж суспiльного зв'язку мають залежати вiд його соцiально-етичного змiсту, цiлей i домагань.
У цiлому "теорiя суспiльних зв'язкiв на основi iсторичноСЧ системи", яку дослiджував С. Днiстрянський, зводиться до такого: право iснуСФ не лише в державi. Держава СФ лише соцiальним зв'язком найвищого типу. У виконаннi своСЧх функцiй i дотриманнi правового порядку держава використовуСФ адмiнiстративний апарат, на який покладено обов'язок вживати фiзичний примус, на вiдмiну вiд нижчих соцiальних зв'язкiв, що базуСФться на питомому правi, силi переконання громадськоСЧ думки, звичаСЧв, традицiй.
Всi правовi норми СФ також соцiально-етичними. Але разом з тим, не всi цi норми СФ водночас правовими. Правовими СФ лише тi, що вибранi державою для СЧСЧ iснування як суспiльного зв'язку.
Все, що утворюСФться генетично в суспiльних зв'язках протягом столiть, залишаСФться реальною основою права i держави. Право завжди утворюСФться самостiйно. ВиникаСФ воно в усiх суспiльних зв'язках, якi мають свою органiзацiю (церква, преса, партiСЧ), мають необхiднi органи управлiння (автономiю), яка може бути визнана, але й може бути обмежена державою. Авторитет держави знаходить головну опору в авторитетi окремих суспiльних зв'язкiв, якi СФ найвищим критерiСФм iстини, оскiльки формуються на основi норм, прийнятих в окремих родинах, родах, племенах, станах, класах, полiтичних партiях, громадах, товариствах та iнших утвореннях, тобто на основi морального авторитету, який пов'язуСФ людей набагато мiцнiше нiж держава.
Суспiльний зв'язок маСФ своСЧ специфiчнi iнтереси. Збереженню цих iнтересiв служить органiзацiя зв'язку. Будь-яка держава, яка порушуСФ автономiю того чи iншого зв'язку, тим самим переступаСФ закони суспiльноСЧ етики i права, а тому насаджуСФ безправ'я.
Основною внутрiшньою ознакою права СФ справедливiсть, форма i змiст якоСЧ не залишаються незмiнними, оскiльки залежать вiд, виникаючих у державi, суспiльних вiдносин та iсторичного розвитку держави.
Зупинившись лише на деяких аспектах (загальних проблемах теорiСЧ держави i права, методологiСЧ права), що мiстяться у ТСрунтовнiй працi акад. С. Днiстрянського "Погляд на теорiСЧ права та держави", вважаю, що робота над подальшим всебiчним опрацюванням i використанням науковоСЧ спадщини видатного вченого у сучаснiй правовiй науцi СФ вкрай необхiдною i важливою.
2.2 Тарас Шевченко i Нова держава С.Днiстрянського
С.С. Днiстрянський СФ автором понад 50 фундаментальних монографiчних дослiджень i численних наукових статей украСЧнською, польською, чеською i французькою мовами з теорiСЧ держави i права, фiлософiСЧ права, конституцiйного, сiмейного (за визначенням вченого - родинного) та цивiльного права. Зокрема, вiн створив власну концепцiю держави i права, викладену у багатотомному незавершеному курсi Загальна наука права i полiтики (Т.1, 1923 р.), у працях Чоловiк i його потреби в правнiй системi. Розвiдка з австрiйського права (1900 р.), ЗвичаСФве прав?/p>