Житлове право УкраСЧни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
човi права, право користування (як сплатне, так i безоплатне).
Залежно вiд способу задоволення потреби у житлi житловi правовiдносини можна класифiкувати на тi, що задовольняються шляхом будiвництва, шляхом придбання у власнiсть, шляхом отримання у користування.
В юридичнiй лiтературi можна зустрiти й iншу класифiкацiю.
Як зазначаСФться у правовiй лiтературi, право на житло в механiзмi цивiльно-правового регулювання маСФ три основнi форми реалiзацiСЧ: нормативну, правосубСФктну i форму субСФктивного права.
Нормативна форма здiйснення права на житло - це тi житлово-правовi норми, якi регулюють вiдносини, що виникають з приводу житла. У цьому звязку не можна не вiдзначити, що право на житло - це, на думку В.П. Грибанова, гарантована законом, а значить i державою можливiсть задоволення потреби в житлi нужденних громадян рiзноманiтними засобами. ПравосубСФктна форма реалiзацiСЧ представляСФ собою певний елемент змiсту правоздатностi та дiСФздатностi громадян. Вона СФ юридичною передумовою виникнення, змiни та припинення конкретних житлових правовiдносин. СубСФктивна форма здiйснення права на житло - це конкретне субСФктивне право на визначене житло. Воно (право) СФ елементом змiсту вiдповiдних цивiльних житлових правовiдносин. Коло таких субСФктивних цивiльних прав на житло досить широке i рiзноманiтне у звязку з тим, що за законом громадянин може займати його на рiзних пiдставах (на правах власника, наймача, користувача, тимчасового мешканця, члена сiмСЧ та iн.).
Вiдомо, що поняття здiйснення (реалiзацiя) субСФктивного права мiстить у собi не тiльки дiСЧ, якi слугують задоволенню позитивних iнтересiв субСФкта, а i протидiю - порушення позитивних прав управомоченоСЧ особи. Як вiдомо, структура змiсту субСФктивного права передбачаСФ наявнiсть можливостей двоякого роду: це правова можливiсть здiйснення певних дiй самою правомочною особою та правова можливiсть правомочноСЧ особи вимагати вiд iншоСЧ чинити певнi дiСЧ або утримуватись вiд них.
Вiдповiдно до КонституцiСЧ УкраСЧни громадяни можуть реалiзувати своСФ право на житло шляхом будiвництва, набуття у власнiсть або отримання в оренду (найм). В свою чергу, кожний iз вказаних способiв маСФ свiй спектр вiдносин. Громадянин може задовольнити свою житлову потребу будiвництвом через самостiйне будiвництво iндивiдуального житлового будинку, через вступ до житлово-будiвельного кооперативу, через дольову участь у будiвництвi багатоквартирного будинку i т. д. Набути житло у власнiсть особа може шляхом приватизацiСЧ, спадкування, через укладення цивiльно-правових договорiв тощо. Отримати житлове помешкання у користування можна за договором найму, безоплатного користування, за заповiтом i т. i.
Таким чином, в умовах ринку житла кожен громадянин при здiйсненнi своСЧх житлових прав повинен розраховувати на те житлове помешкання, яке вiн може набути. Але необхiдно зазначити, що з урахуванням принципу справедливостi, на якому повиннi базуватися всi правовi стосунки, дiя вiдомого закону природи - слабкий гине стосовно даного випадку обмежена КонституцiСФю УкраСЧни.
Здiйснення житлового права шляхом протидiСЧ порушенню буде розглянуто в цiй роботi пiзнiше.
6. Житлове право як галузь законодавства, навчальна диiиплiна та наука
1. Житлове право як галузь законодавства
Житлове законодавство - це сукупнiсть нормативних актiв, що регулюють суспiльнi вiдносини по задоволенню потреб громадян у житлi i повязанi з ними вiдносини по управлiнню житловим фондом, забезпеченню його цiлостi, експлуатацiСЧ i ремонту.
Перехiд до ринковоСЧ економiки повязаний iз кардинальним реформуванням житловоСЧ сфери. Головним напрямком розвитку житлового законодавства в цих умовах у першу чергу СФ змiна принципiв надання жилих примiщень iз державного та громадського житлових фондiв, проведення приватизацiСЧ, створення ринку житла, регулювання вiдносин власностi i т.д. У звязку з цим за останнi роки почало формуватись нове житлове законодавство, в якому знаходять своСФ мiiе i норми, прийнятi зi старого законодавства.
ОднiСФю з основних тенденцiй його розвитку СФ правове забезпечення задоволення житловоСЧ потреби громадян не шляхом безоплатного надання квартир (будинкiв), а через створення умов для будiвництва, придбання у власнiсть чи найм (оренду) за свiй кошт. Тiльки окремi категорiСЧ осiб, соцiальне незахищенi, можуть отримати житлове помешкання вiд держави, органiв мiiевого самоврядування, iнших субСФктiв безоплатно чи за доступну цiну.
Такий пiдхiд СФ логiчним, виправданим, суспiльне справедливим. В умовах ринку житла кожен громадянин повинен при вирiшеннi житлового питання розраховувати не на безоплатне примiщення, а на те, котре вiн маСФ можливiсть придбати. У свою чергу ця можливiсть визначаСФться розмiром винагороди, яку громадянин отримуСФ за свою працю, яка вартiсть його працi.
Необхiдно погодитись i з твердженням, що з точки побудови системи права норми житлового законодавства вiдносяться до рiзних галузей права (конституцiйного, адмiнiстративного, цивiльного i т. i.). Регулювання житлових вiдносин нормами рiзних галузей прав, без обСФднання СЧх у самостiйну галузь законодавства, теоретично було неможливим здiйснити, якщо дiяти заради чистоти вiдособлених галузей. Таке вирiшення питання суперечило б факту реальноСЧ дiйсностi.
Систему житлового права створюють рiзнi закони та пiдзаконнi акти. За ступенем своСФСЧ сили ?/p>