Житлове право УкраСЧни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
я людей при задоволеннi житлових потреб;
- охоронна, що спрямована на захист житлових прав i iнтересiв вiд порушень;
- виховна, що спрямована на виховання i стимулювання потрiбноСЧ суспiльству поведiнки громадян i органiзацiй;
- попереджувальна, що спрямована на проведення профiлактичних заходiв у суспiльствi;
- вiдновлювана, що спрямована на вiдновлення порушеного блага, у т. ч. i на еквiвалентнiй основi.
Правовий принцип - це певне вихiдне положення, основна iдея, вiдповiдно до якоСЧ здiйснюСФться правове регулювання житлових вiдносин. СхиляСФмось до думки В.Д. Комарова, що принципи цивiльного права властивi i житловому праву. Але СЧх дiя виявляСФться з урахуванням особливостей, якi характернi для специфiчних вiдносин, що розглядаються. Принципи можна подiлити на двi категорiСЧ:
1) загальнi принципи, тобто властивi будь-якiй галузi права у цiлому (наприклад, принцип гласностi, законностi тощо);
2) специфiчнi принципи, тобто властивi здебiльшого житловому праву (наприклад, принцип недоторканностi житла).
До специфiчних принципiв житлового права вiдносяться такi:
Принцип припустимостi здiйснення права на житло. Змiст даного принципу полягаСФ у тому, що громадянину надана можливiсть реалiзувати своСФ право рiзними способами: на пiдставi договору соцiального чи комерцiйного найму, на пiдставi договору безоплатного користування житлом, вступом у члени житлово-будiвельного кооперативу, придбанням у власнiсть чи будiвництвом i т. i.
Принцип недоторканностi житла. Вiдповiдно до цього принципу норми житлового права забезпечують власникам чи правомiрним користувачам можливiсть стабiльного здiйснення правомочностей по володiнню, користуванню i розпорядженню жилим примiщенням, що СЧм належить. Виходячи з цього принципу, виявляСФться, що жодний субСФкт житлового права не може бути позбавлений свого житла iнакше, нiж за рiшенням суду, причому рiшення суду про припинення субСФктивного права може бути винесено тiльки у випадках, прямо передбачених законом. Принцип недоторканностi житла розповсюджуСФться як на власникiв, так i на правомiрних власникiв.
Принцип рiвностi правового режиму для субСФктiв житлового права. Цей принцип означаСФ, що жодний спецiальний субСФкт не маСФ якихось переваг перед iншими. Вiн пронизуСФ всю систему житлового права.
Принцип невтручання в особистi справи або ще можна назвати його принципом дозволеноСЧ спрямованостi житлово-правового регулювання. У вiдповiдностi з цим принципом субСФкти житлового права можуть одержувати права i покладати на себе обовязки не тiльки передбаченi законом, iншими правовими актами, але й такi, що не передбаченi житловим законодавством, якщо вони не суперечать загальним принципам права i змiсту житлового законодавства.
При цьому необхiдно памятати, що у випадку здiйснення права публiчними або приватними юридичними особами вони можуть дiяти у межах спецiальноСЧ правосубСФктностi. Це пояснюСФться тим, що громадянину не може бути вiдмовлено у наданнi житла при наявностi у нього необхiдних пiдстав.
Принцип свободи договору. Цей принцип передбачаСФ свободу субСФктiв житлового права у виборi партнерiв за договором (наприклад, набути у користування житло, що належить державi чи громадянину), у виборi виду договору (наприклад, купiвля-продаж, найм i т. д.), умов, за яких вiн буде укладений (наприклад, на певний строк чи безстрокове).
Принцип свободи особи. Це насамперед свобода людини в самовизначеннi, у визнаннi за нею природних i невiдСФмних прав у рiзноманiтних сферах громадського життя, що нiким, у тому числi i державою, не повиннi порушуватися. У рамках житлового права це означаСФ забезпечення СЧСЧ засобами захисту вiд неправомiрних дiй проти недоторканностi житла, таСФмницi особистого життя i т. д., створення органiзацiй для досягнення самостiйного здiйснення всiх майнових i особистих прав, якi СЧй належать.
Принцип закрiплення в нормах житлового права новiтнiх досягнень свiтовоСЧ юридичноСЧ думки.
4. Здiйснення права на житло
Як зазначаСФться у правовiй лiтературi, право на житло в механiзмi цивiльно-правового регулювання маСФ три основнi форми реалiзацiСЧ: нормативну, правосубСФктну i форму субСФктивного права.
Нормативна форма здiйснення права на житло - це тi житлово-правовi норми, якi регулюють вiдносини, що виникають з приводу житла. У цьому звязку не можна не вiдзначити, що право на житло - це, на думку В.П. Грибанова, гарантована законом, а значить i державою можливiсть задоволення потреби в житлi нужденних громадян рiзноманiтними засобами. ПравосубСФктна форма реалiзацiСЧ представляСФ собою певний елемент змiсту правоздатностi та дiСФздатностi громадян. Вона СФ юридичною передумовою виникнення, змiни та припинення конкретних житлових правовiдносин. СубСФктивна форма здiйснення права на житло - це конкретне субСФктивне право на визначене житло. Воно (право) СФ елементом змiсту вiдповiдних цивiльних житлових правовiдносин. Коло таких субСФктивних цивiльних прав на житло досить широке i рiзноманiтне у звязку з тим, що за законом громадянин може займати його на рiзних пiдставах (на правах власника, наймача, користувача, тимчасового мешканця, члена сiмСЧ та iн.).
Вiдомо, що поняття здiйснення (реалiзацiя) субСФктивного права мiстить у собi не тiльки дiСЧ, якi слугують задоволенню позитивних iнтересiв субСФкта, а i протидiю - порушення позитивних прав управомоченоСЧ особи. Як вiдомо, стр?/p>