Духовне життя та ставлення до людини в РДгиптi прадавнiх часiв
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
присутнiм бог пекла Осiрiс, а також 42 надприродних iстот, кожне з яких вiдповiдав за особливий грiх. Померлий виголошував промову, у якiй вiн затверджував, що не робив жодного з цих грiхiв. От деякi з них: "я не робив несправедливостей проти людей, я не був твердий до тварин, я не намагався довiдатися те, що ще не стало, я не був байдужний бачачи зло, я не вiднiмав нiчого в бiдняка, я не отруював, я не змушував нiкого ридати, я не убивав, я не наказував убивати, я не крав печива, принесенi для померлих, я не надував на вагах".
Для того, щоб суддi не змогли викрити його в неправдi, що вмерла називаСФ iмена всiх 42 iстот i вони не зможуть йому протистояти. Потiм боги Той i Анубiс зважують серце померлих. Якщо людина зробила бiльшоСЧ гарних справ - вiн попадаСФ в загробний свiт, якщо бiльше поганих, то його душу вiдразу зСЧдаСФ пожирательниця душ. Тут не грали ролi суспiльне становище людини, його багатство, а тiльки його справи.
3. Ставлення до людини.
Фараон керував усiСФю краСЧною. Йому пiдкорялися вельможi - знатнi люди, царськi сановники, воСФначальники. Вельможа вважався слугою фараона. На збережених зображеннях фараон сидить на тронi, тримаючи жезл i батiг. Це значило, що в його руках було право панувати i карати усiх своСЧх пiдданих. До правителя РДгипту наближалися, пiднявши руки в знак обожнювання. Кожен СФгиптянин повинний був виконувати всi накази, фараона i догоджати його примхам.
На службi фараона i вельмож складалися численнi переписувачi. Могутнiсть фараона захищало його вiйсько. Хлiбороби платили податки - вiддавали в скарбницю значну частину врожаю i приплоду худоби.
У простих СФгиптян житло було дуже примiтивним. Стiни будинку - iз глини, дах - iз широких пальмових листiв. На землянiй статi - циновки з очерету, бiля вогнищ-глиняний посуд. Одягу в них було зовсiм небагато, але зате на кожнiм висiли прикраси й амулети.
Життя простих СФгиптян було не простiй. РЗм приходилося рано вставати i з ранку до вечора працювати.
У РДгиптi працювала безлiч ремiсникiв: ювелiрiв, горщечникiв, шкiряникiв, ткачiв, кораблебудiвникiв, столярiв, тесль, митецьких металургiв, що виплавляли з руд олово i мiдь, щоб одержати тверду бронзу для зброСЧ, начиння i прикрас. Срiбла в РДгиптi було менше, нiж золота, тому воно цiнувалося вище.
От як описуСФ представникiв рiзних ремесел СФгипетський переписувач: тАЬЯ бачив коваля за його роботою. Його пальцi покритi зморшками, як крокодилова шкiра... Муляр постiйно боре з твердим каменем... Перукар голить до самоСЧ ночi, i тiльки коли сiдаСФ СЧсти, вiн може обпертися на лiктi, щоб вiдпочити... Човняр плаваСФ... щоб одержати плату за свою працю... Ткач коленнями давить на свiй шлунок i не буваСФ на свiжому повiтрi... Взуттьовик нещасливий, увесь час стогне, коли дубить шкiру...тАЭ
Вельможа жив зовсiм iнакше. Його великий красивий будинок стояв у саду серед квiтiв i фруктових дерев. Коли вiн в одязi з тонких лляних тканин виходив з будинку або приймав гостей, то надягав багато прикрас. У кiмнатах у нього - зручнi крiсла з рiзьбленого дерева з вiзерунками зi слоновоСЧ кiсти, розкiшнi скриньки i вази. Для вельможi ще при його життi будували камяну гробницю, стiни якого прикрашали написами, малюнками i рельСФфами. Напису розповiдали про заняття i досягнення вельможi при його життi. Оскiльки СФгиптяни вiрили, що всього намальованого i висiчене з каменю чудесним образом може ожити, вельможа наказував зобразити на гробницi себе, свiй будинок, дружину, дiтей i все майно, щоб пiсля смертi жити так само, як колись.
У господарствах фараона i господарствах свiтськоСЧ i духовноСЧ знатi трудилися рiзнi категорiСЧ залежних пiдневiльних осiб. Сюди входили безправнi раби-вiйськовополоненi або одноплемiнники, доведенi до рабського стану, тАЬслуги фараонатАЭ, що виконували норму, що пропонуСФться СЧм, роботи пiд наглядом доглядачiв. Вони володiли невеликим особистим майном i одержували убогу СЧжу.
Експлуатацiя тАЬслуг фараона тАЭ, вiдiрваних вiд засобiв виробництва, будувалася як на позаекономiчному, так i на економiчному примусi тому що земля, iнвентар, тяглова худоба та iнше були власнiстю пануючи. Границi, що вiдокремлюють рабiв (яким у РДгиптi нiколи не було багато) вiд тАЬслуг фараона тАЭ, були вираженi нечiтко. Рабiв у РДгиптi продавали, купували, передавали в спадщину, у дарунок, але iнодi саджали иа землю i надiляли майном, вимагаючи з них частина врожаю. ОднiСФСЧ з форм виникнення рабськоСЧ залежностi став самопродаж СФгиптян за борги (яка, однак, не заохочувалося) i перетворення в рабiв злочинцiв.
До жiнок вiдносилися дуже добре. Вони могли самi заробляти i володiти майном. Чоловiкам пропонувалося вiдпускати своСЧх дружин абикуди i дозволяти СЧм займатися чим завгодно.
Часто жiнкам присвячували вiршi. От один з них.
Хвала люблячiй дружинi.
Коханим чоловiком чоловiка, що волоче, сладка любовю,
З чарiвними вустами i приСФмною мовою.
Усе, що виходило з СЧСЧ губ, було подiбно утворовi РЖстини.
Жiнка чудова, що вихваляСФться у своСФму мiстi,
Усякому протягаСФ вона руку допомоги,
Говорить гарне i розповiдаСФ те, що люблять чути.
ДiСФ те, що подобаСФться людям,
Вуста СЧСЧ не породили нiякого зла.
Усi люблять неСЧ, Ренпетнефрет.