Духовне життя та ставлення до людини в РДгиптi прадавнiх часiв
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?о неуцтво i дурнi думки - цих вiчних ворогiв людства. РЖбiс i мавпа - кинокефал, або павiан - присвяченi цьому боговi.
РЖбiс - птах, що зявляСФться в РДгиптi перед розливом Нiлу; отже, вона, по СФгипетським поняттями знаСФ i передбачаСФ майбутнСФ. Крiм того, коли цей птах СЧсть, СЧСЧ дзьоб утворить разом з лапами рiвностороннiй трикутник, тому iбiс уособлюСФ геометрiю i всi науки, заснованi на нiй, i от чому iбiс присвячений Тоту, боговi божественного розуму.
В обовязку цього бога входило спостереження i визначення тiСФСЧ висоти, до якого повинний був пiднiматися Нiл в iмя розливам, отчого залежала родючiсть у РДгиптi i разом з тим i iснування його мешканцiв. На одному з барельСФфiв у храмi мiста Фил зображенi жрець або важлива особа прохальних богiв про благополучний розлив Нiлу. На цьому барельСФфi бог Той зображений з головою iбiса, вiн тримаСФ в однiй руцi зубцювату лiнiйку - символ розливу Нiлу, а в iншiй - очерет, яким збираСФться вiдзначити пiдйом води. РЖнодi ж Той зображувався в образi мавпи павiана, що пише на табличках.
РДгиптяни вiрили в безсмертя душi; це була з незапамятних часiв головна доктрина СФгипетськоСЧ релiгiСЧ. Завдяки СЧй установилися усi своСФрiднi похороннi обряди i звичаСЧ, а також i всi емблеми , що зображувалися на трунах i надгробних памятниках. Пiрамiди i храми споруджувалися як усипальницi . У гробницi помiщали портретнi статуСЧ як нетлiнних двiйникiв покiйних , притулкiв для СЧхнiх безсмертних душ - тАЬкатАЭ. Усерединi стiни гробниць рясно прикрашалися розписами i рельСФфами, що прославляли власникiв i розповiли про СЧхнi подвиги в життi.
Безсмертя було обiцяно тим душам, що Осiрiс, верховний суддя, визнаСФ праведними. Цi душi повиннi були повернутися в СЧхню тiлесну оболонку й оживити СЧСЧ новою життям, не знаючоСЧ смертi. Душi ж грiшних пiддавалися вторинноСЧ смертi, за якоСЧ випливало небуття. Уся ця доктрина про безсмертя душi ясно виложена в СФгипетському похоронному требнику. Ця священна книга, що повинна була знаходитися в кожнiй трунi, складалася з гiмнiв, молитов i рiзних похоронних обрядiв. Глава друга цiСФСЧ книги вся присвячена життю, що починаСФться пiсля смертi, а глава сорок четверта ясно i виразно говорить про те, що ця нова життя буде безсмертна. Це-тi принципи разом iз санiтарними мiрами, обумовленими клiматичними вимогами краСЧни, увiв звичай бальзамування тiла для збереження його вiд розкладання i псування, або ж для того, як говорить текст требника, щоб душу могла знову зСФднатися зi своСЧм тiлом. На одному надгробному памятнику у видi стовпа (стела) у Булакським музеСЧ померлий, ставши перед Верховним Суддею, говорить наступне, як говорить напис: Я привязаний до бога моСФю любовю, я нагодував голодуючого, подав води прагнучий, одяг позбавленого одягу i дав притулок безпритульного. Цi слова, у яких виражене прагнення до вищоСЧ моральноСЧ досконалостi, СФ на цьому памятнику не випадковим одиничним явищем, говорить Мариэтт, зустрiчаються досить часто на надгробних памятниках, так що СЧхнiй можна вважати звичайною повсякденною молитвою.
Бог Той зображувався завжди в iенах суду над душами i зустрiчаСФться дуже часто на надгробних памятниках. Вiн часто зображувався з богинею Пахт, або Сехмет, богинею з левиною головою. РЖнодi, утiм, вона зображувалася з головою кiшки, тому що Пахт, богиня правосуддя, стаСФ злiсною левицею для грiшникiв, для праведних же вона СФ такою же ласкавою, як кiшка.
Душа померлого зявлялася перед суддями, помiчниками далекого Осiрiса; вони неСЧ допитували; потiм на вагах зважувалося все добро i зло, учинене цiСФю душею, i бог Той записував рiшення, а Осiрiс виносив вирок. РЖнодi покарання полягало в тому, що душа повинна була втiлитися в тiло якоСЧ-небудь нечистоСЧ тварини, наприклад у свиню, i священний човен вiдвозив цю душу вже до образi тварини на землю серед живучих. Потiм для цiСФСЧ душi разом iз другою смертю наставало небуття, тому що, на думку СФгиптян, безсмертя душi здобувалося або втрачалося людиною згiдно з його життям i поводженням на землi.
Хоча Осiрiс, РЖсiда i Гiр - головнi СФгипетськi боги, але Мемфiс i Фiви, що були довгий час столицями двох окремих царств, мали особливих богiв, що потiм змiшалися i зСФдналися в СФгипетськiй мiфологiСЧ.
Птах був головним богом Мемфiса; вiн звичайне зображувався у видi мумiСЧ з обголеною головою. Вiн називався богом iз красивою особою, богом, що додаСФ нове життя або новi форми. Птах СФ те божество, що постачило бога Ра, що створив Всесвiт, всiма елементами, з яких складався свiт. Вiн часто зображуСФться iз символом воскресiння на головi - це скарабей, або гнойовий жук, - i зневажаСФ ногами крокодила, символ мороку.
Амон СФ вищим божеством Фив . Вiн головний дiяч у природi i головнiй причинi, що змушуСФ природу вiчно вiдновлятися. Тому що для РДгипту вищий прояв могутностi цього бога полягало в розмноженнi черiд, те Амон найчастiше зображувався у видi барана, i от чому у Фивах до храмiв, присвяченим цьому боговi, вели дорiжки, прикрашенi по обидва боки баранячими головами. Ця тварина була йому присвячене i - найча