Духовне життя та ставлення до людини в РДгиптi прадавнiх часiв
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ликою пишнiстю ховалися в пiдземеллях храму Серапеума, руСЧни якого тепер знайденi. Якщо ж Апiс досягав двадцяти восьми рокiв, число рокiв Осiрiса, його убивали. Голова Апiса повинна була бути чорноСЧ з бiлим трикутником на чолi; тулуб бiле, але з чорними плямами визначеноСЧ форми.
Бiлi i чорнi бики вважалися священними тваринами i за СЧхнСФ убивство грозила сувора кара. Для померлих храмових бикiв будувалися величезнi камянi саркофаги. ЗустрiчаСФться також культ священноСЧ корови.
Досить розповсюджений був культ крокодила, що уособлював бога Себека. При багатьох храмах утримувалися священнi крокодили, яких годували жрецi, а пiсля смертi крокодили бальзамувалися. Потiм мумiСЧ крокодилiв захоронялись.
Надзвичайно був розповсюджений культ сокола (або яструби) як утiлення бога Хору, а також шулiки й iбiса. Священним у РДгиптi вважався бiлий iбiс з чорними крилами. За його убивство покладалася смерть. Усiх цих тварин також мiстили при храмах, а пiсля СЧхньоСЧ смертi бальзамували.
Широко був розповсюджений культ кiшки. Великий бог Ра вважався великим котом. РЖснувала також котяча богиня Бастет. Смерть кiшки в родинi вiдзначалася спецiальною жалобою. Померлих кiшок вiдносили до жрецям, що них бальзамували i ховалися на спецiальному котячому цвинтарi. Для кiшок iнодi робили труни. За убийство кiшки випливало суворе покарання. При пожежi першоСЧ рятували кiшку, а тiльки потiм дiтей i майно.
У деяких мiiевостях обожнювався баран i лев. Було вiдомо близько 60 божеств, зображуваних у видi лева або левицi. Вважалися священними також чорнi собаки i шакали. Вони ототожнювалися з богом потойбiчного свiту Анубiсом.
Великий вплив мав культ змiСЧ. Зображення змiСЧ було на головному уборi фараона. Вважалося, що воно захищаСФ його вiд впливу дурних сил. У видi змiСЧ зявляСФться богиня земноСЧ родючостi Рененутет. При входi в багато храмiв установлювалися камянi стели з зображенням змiй.
Особливе мiiе займав священний жук скарабей. Ця комаха вiдiгравала величезну роль у релiгiСЧ РДгипту. Воно було уособленням життя, самовiдродження i називалося хепри.
2.4. Заупокiйний культ.
У культурi Древнього РДгипту заупокiйний культ грав дуже важливу роль. Не тiльки фараон, а i будь-який простий СФгиптянин iз самого народження починав думати про своСФ майбутнСФ загробне життя. Вiн приносив жертви душам своСЧх померлих родичiв, пiклувався про схороннiсть СЧхнiх гробниць, будував свою майбутню гробницю. У СФгипетському суспiльствi часто про соцiальний статус людини судили по тому, яку вiн побудував собi гробницю. Не було напевно у свiтi народу бiльш серйозно стосовного до своСФСЧ майбутньоСЧ смертi.
Украй заплутаноСЧ була сама система заупокiйного культу. Вiдразу пiсля смертi людини його родичi несли його в храм, де його тривалий час бальзамували. Пiд час бальзамування усi внутрiшнi органи убиралися, але серце витягалося i ховалося разом з померлим в особливiй судинi. Серце повинне було зiграти особливу роль на майбутньому загробному судi.
По вiруваннях СФгиптян людина може одержати вiдродження тiльки у випадку, якщо його тiло - сах, добре зберегти. РЖнодi робилися скульптурнi копiСЧ померлих на випадок якщо тiло загине. У цьому випадку цi скульптурки повиннi були стати замiною i житлом для душi померлого. Потiм робилися спецiальнi фiгурки - ушебти, що повиннi були стати рабами померлих у загробному свiтi i виконувати за нього всю роботу. Бiля померлих клали зброя, знаряддя працi, посуд - усе, що могло йому знадобитися йому в майбутнiм життi.
Родичi померлого часто вiдвiдували гробницю, залишали на нiй СЧжу, молилися за померлого, iнодi просили в нього допомоги. РДгиптяни вiдносилися до своСЧх померлих родичiв майже як до живих людей, що далеко виСЧхали. У гробниць вони залишали СЧм листа, щоб тi змогли них прочитати. Так один мемфиський чиновник звертався з листом до своСФСЧ померлоСЧ дружини з проханням збавить вiд переслiдувань, тому що пройшло вже три роки пiсля СЧСЧ смертi, а вiн не може неСЧ забути i позбутися вiд туги.
Однак для благополучного життя в загробному свiтi одного дотримання всiх обрядiв було не досить. Необхiдно було бороти зi злими парфумами в загробному свiтi, а також пройти загробний суд. Саме з метою допомогти в цьому була створена Книга Мертвих. У нiй було описано як уникнути всiх цих небезпек. Кожна людина повинна був якнайкраще описати самого себе у священному текстi, що лягав у гробницю.
От що пише в такiй автобiографiСЧ номарх (управитель) Хархуф: "Я чудовий ... любимо батьком своСЧм i хвалимо матiрю своСФю, постiйно любимо усiма своСЧми братами. Я давав хлiб голодному й одiяння нагому. Я говорив гарне i повторював бажане. Я нiколи не сказав нiчого поганого про кого - або з вищих правителiв, оскiльки хотiв, щоб менi було добре в бога великого. Я нiколи не розбирав справу двох братiв так, щоб позбавити сина власностi його батька." РЖ так далi, тощо. По правдi говорячи, мало що з цього було правдою, але СФгиптяни вважали, що iнодi для досягнення блаженства в загробному свiтi можна i збрехати.
На загробному судi боги повиннi були зважити серце померлих i довiдатися скiльки вiн зробив гарних i кепських справ. Для того, щоб серце не могло свiдчити проти свого пана, вимовлялися спецiальнi магiчнi заклинання
Суд вiдбуваСФться в Чертогу Двох РЖстин (Обох Маат). Померлий вступаСФ в цей чертог, де засiдаСФ загробний суд у повному складi на чолi з великим богом Ра. Тут СФ