Духовне життя та ставлення до людини в РДгиптi прадавнiх часiв
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
або поглина темрявою-мороком. РЖсiда - Мiсяць вбираСФ в себе i зберiгаСФ, скiльки може, променi сонця, а Гiр - висхiдне сонце - мстить за батька, розсiюючи темряву.
Але якщо сонце СФ видимий прояв Осiрiса, те добро СФ його моральний прояв; коли заходить сонце вмираСФ, вiн знову зявляСФться на обрiСЧ в образi Гора - сина i месника Осiрiса. Точно так само добро, що гине пiд ударами зла, зявляСФться знову в образi торжествуючого добра, в образi зла, що перемогло зло. Осiрiс уособлюСФ що заходить, нiчне сонце, тому вiн головуСФ в пiдземних краСЧнах, судить померлих, i присуджуСФ нагороди праведним i кари грiшним душам.
На землi долина Нiлу належала добрим богам - РЖсiдi й Осiрiсу, тодi як марна i пекуча пустеля, а також злобливi болота Нижнього РДгипту - володiння злого Тифона.
Землеробськi племена, що населяли долину Нiлу поклонялися Апiсу, цьому втiленню Осiрiса в образi бика - символу землеробства, i бик був присвячений Осiрiсу.
А племена пустелi, що кочують , завжди зневажуванi осiлими жителями мiст, уживали для верхiвковоСЧ СЧзди осла , i осiв - тварина , присвячена Тифону. Але тому що згубнi випари болiт СФ так само добутком злого духу, те СЧхнiй втiлювали в крокодилi, тваринi, а також присвяченому Тифону.
Гiр не убив Тифона, тому що зло продовжуСФ iснувати на землi, але вiн послабив його i тим усталив перемогу божественного закону над безладними силами природи.
Осiрiс часто зображувався у видi мумiСЧ; його звичайнi атрибути - гак або батiг, символ влади, i емблема Нiлу у видi хреста з вушком нагорi; це втiм, вiдмiтна ознака всiх СФгипетських богiв i називаСФться багатьма вченими - дослiдниками мiфологiСЧ ключем Нiлу. РЖнодi ж Осiрiс зображуСФться з головою бика .
РЖсiду часто змiшували в мистецтвi з бiльш древньою СФгипетською богинею Хатор, що уособлювала небесний простiр, по якому рухаСФться сонце; зображення цiСФСЧ богинi збереглося на капiтелях храму в Ден-дере; це голова з коровячими вухами, на якiй пiднiмаСФться будинок - символ всесвiт; вона як би коштуСФ на багато прикрашенiй чашi, символi вологи, без якоСЧ нiщо не могло б iснувати на землi. Вiдмiтнi ознаки РЖсiди - диск, подвiйна корона, що означаСФ панування над Верхнiм i Нижнiм РДгиптом, i рогу на головi .
Коли Гiр, перемiгши Тифона, привiв його до неСЧ в оковах, РЖсiда по своСЧй добротi простила його: тодi розгнiваний Гiр позбавив СЧСЧ корони i замiнив СЧСЧ рогами. Богиня точно так само зображувалася дуже часто з головою корови.
Осiрiс був головним богом усього РДгипту, а тому навколо його iменi групуються майже всi мiфи й алегорiСЧ СФгипетськоСЧ релiгiСЧ. Усе людське життя, - говорить Мариетт - уподiбнювалася древнiми СФгиптянами тi шляхи, що сонце пробiгаСФ по небесному зводi, призахiдне сонце, що зникало за обрiСФм, здавалося СЧм образом смертi.
Лише тiльки наставав урочистий момент смертi для якоСЧ-небудь душi на землi, Осiрiс повинний був провести неСЧ до життя вiчноСЧ. Вiн ототожнюСФться з нею, проходить з нею разом через всi iспити, призначенi цiй душi для очищення СЧСЧ вiд грiха; вiн же змякшував суворих воротарiв пекла i боров з чудовиськами, звичайними супутниками мороку i смертi. Нарештi, вiн же, перемiгши морок за допомогою висхiдного сонця - Гора, сидiв у страшному судилищi смертi i вiдкривав душi, що очистився, врата вiчного житла, i блискуче ранкове сонце, що зявлялося зi свiтанком на обрiСЧ, було символом цього другого народження до життя вiчноСЧ, що не знаСФ бiльше смертi.
Осiрiс, на думку СФгиптян, бажаючи дати людям видимий образ своСФСЧ присутностi серед них, втiлюСФться в бик Апiса . Коли у священних корiвниках Мемфiса зявлявся на свiтло теля з особливими священними прикметами, жрецi негайно ж повiдомляли про милостиве втiлення Осiрiса, i всюди ця звiстка викликала народну радiсть i веселощi. Коли Апiс умирав природною смертю, його з великою пишнiстю ховалися в пiдземеллях храму Серапеума, руСЧни якого тепер знайденi. Якщо ж Апiс досягав двадцяти восьми рокiв, число рокiв Осiрiса, його убивали
Богиня Нефтiда була дружиною i разом з тим сестрою Тифона, але вона зволiла iншого брата, мякого i доброго Осiрiса, i вiд союзу з ним у Нефтиды народився син Анубiс, або Инпу, бог з головою шакала, хоронитель мумiй.
Коли Осiрiс був убитий Тифоном, Анубiс його бальзамував. На однiй з фараоновых гробниць у Фивах зображений Анубiс, що виконуСФ своСЧ сумнi обовязки. Вiн коштуСФ поруч ложа, на якому лежить мумiя. Пiд ложем коштують чотири судини: у першого замiсть кришки - людська голова, у другого - голова мавпи-павiана, третiй - з головою шакала i четвертий - з яструбиною головою. Цi голови були втiленням другорядних божеств, на обовязку яких лежала охорона нутрощiв померлих , покладених у цi судини . Це зображення зустрiчаСФться дуже часто на багатьох надгробних памятниках.
Той - бог з головою iбiса уособлюСФ божественний розум, що створив весь Всесвiт. Вiн по перевазi бог письмен, тому вiн також ототожнюСФться з МеркурiСФм. Ом же - органiзатор свiту, що розiгнав первiсний морок, i вiн же розсiюСФ потемки душi, тоб?/p>