Діагностика пізнавальних процесів
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
моційна гіперестезія.
Паратимія - неадекватний афект, кількісно і якісно не відповіднає його причині.
Страх - почуття внутрішньої напруженості, звязане з чеканням конкретних загрозливих подій, дій (страх проектується зовні - страх гострих предметів, тварин і т.д.).
Тривога - почуття внутрішньої напруженості, звязане з чеканням загрозливих подій (тривога частіше не проектується в поза - тривога за своє здоровя, за роботу, за правильне виконання дій і т.д.).
Туга - важке почуття напруги, що граничить з болем, що хворі локалізують в області серця (на відміну від тривоги супроводжується руховою загальмованістю).
Занепокоєння - почуття напруженого чекання нещастя, яке може мати місце в майбутньому (безпредметне).
Почуття втрати почуттів - болісне почуття нечутливості, переживання безповоротної втрати можливості відчування.
Амбівалентність - одночасне співіснування протилежних почуттів.
Немаловажним для клінічної практики вважається симптом алекситимії - складність або нездатність точно описати власні емоційні переживання. При цьому пацієнт намагається пояснити свій стан на прикладах, порівняннях, однак адекватно сформулювати їх не може.
Під ангедонією розуміють втрата людиною почуття радості, задоволення. Як правило, ангедонія входить у структуру депресивно-деперсоналізаційного синдрому. До числа підвищено значимих для ефективного проведення лікувального процесу відносьться таке емоційне переживання, як емпатія - здатність людини точно розпізнати емоційний стан співрозмовника і співпереживати йому. Емнатію можна назвати емоційною чуйністю. При спробі описати настрій нерідко використовують термін синтонність; при підвищеній чутливості, що виявляється легкої ранимістю, говорять про емотивність [15].
Особливої уваги заслуговують емоційні переживання, що виникають унаслідок неузгодженості прогнозу і реальності. Суть їх полягає в тому, що людина часто очікує від оточуючих визначеного стереотипу поведінки. Він прогнозує вчинки людей. Чекання (експектації) однак не завжди виправдуються. Це відбувається як унаслідок розумових особливостей людини (зокрема, використання каузальної атрибуції), так і тому, що потреба в задоволенні якої-небудь діяльності блокує процес адекватного прогнозування.
З емоційних переживань, що виникають унаслідок порушення експектаційного й антиципаційного механізмів, виділяються образи, розчарування, афект здивування, здивування і деякі інші. Вважається, що найбільш яскравими прикладами формування емоційних переживань унаслідок різноспрямованих способів прогнозування є образа і подив. Здивування виникає у випадках, коли реальність переважає над чеканням; образа - при зворотній закономірності.
Найбільш частим симптомом порушення афективної сфери в соматичній і психіатричній клініці вважається страх. Виділяють кілька сотень різновидів страху, при цьому про патологічність або фізіологічність страхів говориться досить умовно, оскільки страхи можуть бути адекватною, мобілізуючою реакцією на реальну погрозу. Багато людей навіть не підозрюють про наявність у них якого-небудь різновиду страху до того, поки не зіштовхнуться з відповідною ситуацією.
Для оцінки ступеня патологічності страхів використовують параметри адекватності (обґрунтованості), інтенсивності, тривалості, ступеня контрольованості людиною почуття страху [10].
Важко для людини переживаються так звані соціофобії, різноманітні навязливі страхи, обєднані побоюванням осуду людини з боку оточуючих (соціуму) за які-небудь дії: страх почервоніти при людях (ерейтофобія), страх не стримати гази, страх розсміятися в невідповідний час і в невідповідному місці. До нозофобій відносяться навязливі страхи занедужати яким-небудь захворюванням: канцерофобія, спідофобія (спідом), сифілофобія (сифілісом), лисофобія (страх збожеволіти).
Унікальну групу складають так звані контрастні навязливості, що сполучають емоційні переживання і порушення мотивації. При контрастних нав`язливостях страх виникає з приводу можливих дій пацієнта, що він може, але не бажає зробити.
1.8 Воля людини та її порушення
Вольова сфера в рамках пізнавальних процесів представлена мотиваційним аспектом. При цьому істотним є оцінка впливу мотиваційних процесів і активності особистості в пізнанні дійсності. Для клінічної психології важливі такі особливості вольової діяльності, як: цілеспрямованість, рішучість і наполегливість, що можуть виступати також у виді індивідуально-психологічних особливостей.
Для клінічної психології значимим є факт тісного звязку мотивації й активності з руховими процесами. У звязку з цим нерідко вольова сфера позначається як рухово-вольова.
До порушень вольової діяльності відноситься велика кількість симптомів і відхилень. Одним з найбільш важливих є порушення структури ієрархії мотивів, що часто зустрічається в умовах психічної хвороби. Суть порушення полягає у відхиленні формування ієрархії мотивів від природних і вікових особливостей потреб [15].
Іншим порушенням вважається формування патологічних потреб і мотивів (Б.В.Зейгарник). У клініці дане порушення виявляється такими симптомами, що відносяться до парабуліям, як: анорексія, булімія, дромоманія, піроманія, клептоманія, суіцидальна поведінка, дипсоманія.
Анорексія - відсутність апетиту, але присутність бажання.
Булімія - патологічне постійне бажання.
Клептоманія - патологічний