Діагностика пізнавальних процесів
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?иклад, втручатися в ігри інших дітей).
12. Зовнішні прояви незосередженості на звернену до людини мова.
13. Схильність утрачати речі, необхідні і школі і будинку (наприклад, іграшки, олівці, книги і т.д.).
14. Часте здійснення небезпечних дій (недооблік наслідків). При цьому не шукає пригод або гострих відчуттів (наприклад, перебігає вулицю, не оглядаючись по сторонах.
1.4 Розлади памяті
Одним з найбільш значимих для клінічної психології пізнавальних процесів є мнестичний процес - память. Память - це форма психічного відображення дійсності, що полягає в запамятовуванні, утриманні, відтворенні і забуванні інформації. Вона тісно звязана з процесом уваги і лежить в основі здібностей людини, дозволяючи відтворювати життєвий досвід, витягати з нього важливі для подальшого життя параметри і на підставі їхній планувати свої дії і прогнозувати результативність. Крім того, патопсихологічні мнестичні порушення лежать в основі багатьох психічних захворювань - від органічних до психогенних [6].
У людини виділяють довільну і мимовільну; опосередковану і логічну; зорову, слухову, нюхову, рухову, смакову і дотикальну, довгострокову й оперативну память. Розходження їх базується на вольовій регуляції мнестичного процесу, використанні різних способів для запамятовування інформації, каналі одержання інформації для запамятовування і тривалості її збереження.
З огляду на клінічну спрямованість висвітлення функціонування мнестичного процесу, зупинимося докладніше лише на процесах, що, у першу чергу, схильні порушуватися при виникненні соматичної або психічної патології.
Виділяють наступні розлади памяті:
амнезії - розлад памяті у виді порушення здатності запамятовувати, зберігати і відтворювати інформацію.
Як видно з визначення амнезії, ніс три мнестичних процеси можуть порушуватися в рамках амнестичних розладів. При порушенні процесу запамятовування виникає фіксаційна амнезія, різновидом якої є перфораційна амнезія. Фіксаційна амнезія характеризується порушенням запам`ятовування одержуваної людиною інформації, різко прискореним процесом забування. При перфораційній - інформація фіксується частково, частина її не запамятовується. Іноді подібне порушення називають палімпсестами (утратою здатності відтворювати окремі деталі, епізоди, подробиці, що відносяться до періоду інтоксикації).
Порушення процесу збереження і ніс добутку приводить до появи "провалів памяті" - ретроградної, антероградної, ретроантероградної амнезії (мал. 1).
Під ретроградною амнезією розуміють порушення памяті, при якому неможливе відтворення інформації, набутої до виникнення з пацієнтом епізоду порушення свідомості. При антероградній амнезії труднощі відтворення належать до часу після епізоду порушеної свідомості. При антероретроградній - обидва періоди часу [6].
Порушення памяті, поряд з тотальними, можуть носити частковий характер. При зниженні памяті говорять про гіпомнезії, а при підвищенні памяті - гіпермнезії. Дані розлади часто формуються на базі емоційних порушень. Гіпомнезія супроводжує депресивний спектр симптомів, а гіпермнезія - маніакальний (наприклад, ейфорію).
Найбільш типовими психопатологічними мнестичними розладами є парамнезії, до яких відносять:
конфабуляції - обмани памяті, при яких нездатність запамятовувати події і відтворювати їх приводить до відтворення вигаданих, що не мали місця подій;
псевдоремінісценції - порушення хронології в памяті, при якому окремі події, які мали місце в минулому переносяться в сьогодення;
криптомнезії - розлади памяті, при яких хворий привласнює чужі думки.
Серед законів формування мнестичних розладів найбільш відомим вважається закон Рибо, відповідно до якого порушення (втрата) памяті (так само, як і її відновлення) відбуваються в хронологічному порядку - спочатку втрачається память на найбільш складні і недавні враження, потім - на старі. Відновлення відбувається в зворотному порядку.
1.5 Психічні порушення процесу мислення
Мисленням називається процес опосередкованого й узагальненого пізнання обєктивної реальності. Цей процес повною мірою можна назвати вищим пізнавальним, оскільки саме мислення сприяє породженню нових знань, творчості. З іншого боку, різноманітні порушення мислення лежать в основі численних психічних розладів.
Для того, щоб бути правильним і сприяти одержанню вірних знань про обєктивну реальність, мислення повинне відповідати таким параметрам, як: послідовність, продуктивність, цілеспрямованість, темп (швидкість). Параметр послідовності мислення (асоціативного процесу) виражається в необхідності мислити відповідно до логічних вимог, а також граматично коректно формулювати думки. Під продуктивністю розуміють вимогу мислити логічно, тобто так, щоб асоціативний процес приводив до нових знань. Цілеспрямованість мислення диктує необхідність мислити заради якої-небудь реальної мети. Темпом мислення позначається швидкість протікання асоціативного процесу, що умовно виражається в кількості асоціацій в одиницю часу [5].
Б.В.Зейгарник розділяє всі порушення мислення на чотири групи: 1) порушення операційної сторони мислення; 2) особистісного компонента мислення; 3) динаміки розумових процесів; 4) процесу саморегуляції пізнавальної діяльності. До порушень операційної сторони мислення відносяться ?/p>