Дитячо-батьківські відносини та креативність дітей дошкільного віку
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
?лідників А.С. Макаренко, А.В. Петровського, А.И. Захарова, А.Б. Добрович та інших, є міжособистісні відносини, що і визначають його клімат. Саме по відношенню батьків до своєї дитини, як вважає Є.М Волкова, можна припустити, яким він стане в майбутньому.
Проблемою впливу батьківського відношення до дитини займалися такі дослідники як А.В. Петровський, А.И. Захаров, И.М. Балинський, В.Н. Мясищев, Р.А. Зачепицький та інші.
С. Соловейчик вважає, що відносини батьків до дитини відрізняються високою психологічною напруженістю і різноманітністю у своїх проявах. Найбільш частими, на його думку, типами відносин є: уважне, боязкі, марнолюбні, сердиті, дратівливі, що пристосовуються, товариські, сенсаційні, наполегливі, постійні, упевнені, підбадьорюючі.
2.3 Типи дитячо-батьківських відносин та їх вплив на поведінку дитини
П.Ф. Лесгафт виділив шість позицій батьків стосовно дітей, що впливають на поведінку дитини:
1.Батьки не звертають уваги на дітей, принижують, ігнорують їх. У таких родинах діти часто виростають лицемірними, брехливими, у них часто спостерігається невисокий інтелект чи затримка розумового розвитку.
2.Батьки постійно захоплюються своїми дітьми, вважають їх зразком досконалості. Діти найчастіше виростають егоїстичними, поверхневими, самовпевненими.
3.Гармонічні відносини, побудовані на любові і повазі. Діти відрізняються добросердям і глибиною мислення, прагненням до знань.
4.Батьки постійно не задоволені дитиною, критикують і ругають її. Дитина росте дратівливою, емоційно хитливою.
5.Батьки надмірно балують і оберігають дитину. Діти ростуть ледачими, соціально незрілими.
6.Батьки, на позицію яких впливають фінансові труднощі. Їхні діти ростуть з песимістичним відношенням до навколишнього світу. Якщо ж не впливають, то діти спокійні, скромні 23,105.
А.С. Макаренко звертає увагу на такі відносини в родині як співіснування, конфронтація, співдружність.
У своїх дослідженнях С.В. Ковальов виділяє наступні типи сімейних відносин: антагонізм, конкуренція, змагання, паритет, співробітництво. Є.М. Волкова розглядає лише типи благополучних сімей. А.В. Петровський виділяє диктат, опіку, паритет і співробітництво.
Вивчивши виділені С.В. Ковальовим, А.В. Петровським, Є.М. Волковою типи сімейних відносин, ми визначили наступні:
Диктат систематичне придушення ініціативи іншого.
Опіка відносини, при яких батьки забезпечують своєю працею задоволення всіх потреб дитини.
Невтручання припускає співіснування двох світів: дорослих і дітей.
Співробітництво припускає опосередкованість міжособистісних відносин загальним цілям і завданням спільної діяльності.
Паритет рівні союзницькі відносини, засновані на взаємній вигоді всіх членів союзу.
А.Б Добрович виділяє ролі дитини в сімї, визначені для неї батьками: кумир родини, мамин скарб, паїнька, хвороблива дитина, жахлива дитина, Попелюшка 3, 46.
2.4 Критерії дитячо-батьківських відносин
У своїх дослідженнях А.Я. Варга та В.В. Столін виділили наступні критерії батьківських відносин:
1.Прийняття відкидання.
Прийняття: батькам дитина подобається такою, якою вона є. Вони поважають індивідуальність дитини, симпатизують їй.
Відкидання: батьки сприймають свою дитину поганою, непридатною, невдачливою, по більшій частині відчувають до дитини злість, досаду, роздратування, образу. Вони не довіряють дитині, не поважають її.
2.Кооперація батьки зацікавлені у справах і планах дитини, намагаються в усьому допомогти їй. Високо оцінють її інтелектуальні і творчі здібності, відчувають почуття гордості за неї.
3.Симбіоз батьки постійно відчувають тривогу за дитину, вона здається їм маленькою і беззахисної. Батьки не надають дитині самостійності.
4.Авторитарна гіперсоціалізація батьки жадають від дитини беззастережної слухняності і дисципліни. Вони намагаються в усьому навязати їй свою волю, за прояв свавілля дитини суворо карають. Батьки пильно стежать за соціальним поводженням дитини і вимагають соціального успіху.
5.Маленький невдаха у батьківському відношенні мається прагнення інфантилізувати дитину, приписати їй особисту і соціальну неспроможність. Дитина представляється непристосованою, неуспішною, відкритою для дурних впливів. Дорослий намагається відгородити дитину від труднощів життя і строго контролювати її дії 6,47.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ
Аналіз літератури показує, що, незважаючи на розмаїтість понять, що описують батьківські відносини, практично у всіх підходах можна помітити, що батьківське відношення по своїй природі суперечливо. Є.О.Смірнова та М.В.Бикова виділяють два протилежних моменти в батьківських відносинах: безумовний (містить такі компоненти, як прийняття, любов, співпереживання і т.д.) та умовний (обєктивна оцінка, контроль, спрямованість на виховання визначених якостей).
Таким чином, у нас є всі підстави зробити висновок про те, що взаємини в сімї можуть носити різносторонній характер. На дитячо-батьківських відносинах позначається тип сімї, позиція, що займають дорослі, стилі відносин та роль, що вони відводять дитині в сімї. Під впливом типу батьківських відносин формується її особистість.
Дослідження А.Н.Леонтьєва, А.Р.Лурія, Д.Б.Ельконіна та інших показали, що психічний розвиток дитини визначається її емоційним контактом і особливостями спі