Дитячо-батьківські відносини та креативність дітей дошкільного віку
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
ошкільного віку;
Методи дослідження:
- теоретичний аналіз літератури з даної проблеми;
- анкетування;
- проективні методики.
РОЗДІЛ І. КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ОСОБИСТІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА
1.1 Поняття креативності
Поняття креативність найчастіше повязується з поняттям творчість і розглядається як особистісна характеристика.
Л.С. Виготський розглядає особистість як інтегровану освіту. Розвиток особистості відбувається впродовж життя людини і одним з найважливіших критеріїв особистості є творчість, оскільки в процесі життя розвивається уява як внутрішній механізм, що забезпечує прояв творчості. Креативність характеристика особистості, що свідчить про здібність до творчості.
Л.С. Виготський досліджуючи психологію творчості, вказує на необхідність прояву і розвитку здібності до створення нового, все одно, чи буде це створене якою-небудь річчю зовнішнього світу або відомим настроєм розуму або відчуття[11].
С.Л. Рубінштейн розуміє творчість як діяльність творити щось нове, оригінальне, що до того входить не лише в історію розвитку самого творця, але й в історію розвитку науки, мистецтва і так далі [32].
Я. А. Пономарьов відзначає, що до повноцінної творчої діяльності здатна лише людина, що володіє розвиненим внутрішнім планом дій, що дозволяє їй асимілювати потрібним чином суму спеціальних знань в тій або іншій області діяльності, необхідної для її подальшого розвитку, а також мати особистісні якості, без яких неможлива справжня творчість [29].
Я. А. Пономарьов, застосовуючи системний підхід до вивчення творчості, сформулював важливий принцип формування, розвитку і реалізації творчих здібностей закон ЕРС (етапи, рівні, ступені): у розвиненому психологічному механізмі поведінки етапи його розвитку, трансформуючись, перетворюються на структурні рівні його організації і виступають як функціональні ступені вирішення творчих завдань. Системний чинник тут здатність діяти в розумі (СДР), що визначається високим рівнем розвитку внутрішнього плану дій. Основна особливість центральної ланки психологічного механізму творчості єдність інтуїтивного і логічного. Функція інтуїтивного (несвідомого) творення нового, функція логічного (раціонального, рефлексивного) його виявлення.
Із здібністю до творчості, на думку Я. А. Пономарьова, повязано дві особистісні якості інтенсивність пошукової мотивації і чутливість до побічних продуктів діяльності. Тобто суть креативності є інтелектуальною активністю і чутливістю (сензитивність) до побічних продуктів своєї діяльності. Творча людина бачить побічні результати, які є творінням нового, а нетворча бачить лише доцільні результати, проходячи мимо новизни.
Таким чином, теорія творчості Я. А. Пономарьова дозволяє виділити наступні важливі якості, які сприяють процесу творчості, а значить, і становленню креативності людини.
Психологічна гнучкість дозволяє легко взаємодіяти раціональному і інтуїтивному аспектам психіки людини, що дає можливість реалізації цілісності психологічного механізму творчості.
Сила творчої мотивації підтримує завзятість людини у пошуку нового в досить невизначеній, тобто психологічно фруструючій ситуації. Ця мотивація утримує людину від поспішного виходу з творчої ситуації або відходу в зону конкретності, визначеності.
Широта і глибина усвідомлення людиною багатообразних наочних, соціокультурних і інших контекстів дозволяє їй пізнати побічні інноваційні продукти свого творчого пошуку.
Вченими виділяються наступні основні чинники, що забезпечують творчу активність людини:
- креативність,
- творчий потенціал,
- інтелектуальна активність (Д. Б. Богоявленськая),
- надситуативна активність (Ст А. Петровський).
Креативність це сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особистості [48]. Ознаки креативності, що визнаються більшістю авторів: наявність інтелектуальної творчої ініціативи, своєрідна відвертість досвіду, чутливість до нового, уміння бачити і ставити проблеми та інше.
Творчий потенціал це не лише здібність до створення нового в науці або мистецтві, але і нестандартне відношення до себе, своєї праці, спілкування, взаємодії з іншими людьми, вирішення самих різних проблемних ситуацій і взагалі до життя в цілому [46].
В. А. Петровський для характеристики механізму творчої активності ввів принцип надситуативної активності. Він постулював здатність субєкта підніматися над рівнем вимог ситуації, ставити цілі, надлишкові з точки зору вихідного завдання. За допомогою цього субєкт долає зовнішні і внутрішні обмеження (барєри) діяльності. Таким чином, творча активність розуміється В. А. Петровським як надлишкова, по відношенню до стимулу, діяльність, яка характеризується самостійністю вибору обєкту мислення, виходом за межі завдання, перетворенням завдання і стимулу, тобто творчість є не стимульованою ззовні перетворюючою і пошуковою активністю.
Д. Б. Богоявленська також визначає креативність як ситуативно-нестимулюючу активність, що виявляється в прагненні вийти за межі заданої проблеми. Вона стверджує, що креативний тип особистості властивий всім новаторам незалежно від виду діяльності. Нею пропонується в якості системноутворюючого чинник творчості інтелектуальна активність, яка розглядається як