Дитячо-батьківські відносини та креативність дітей дошкільного віку
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
° думку Л.Д. Столяренка, С.І. Самигіна, сімя це соціально-педагогічна група людей, призначена для оптимального задоволення потреб у самозбереженні (продовженні роду) і самоствердженні (самоповазі) кожного її члена 33, 210.
У соціології сімя розглядається як:
-первинна соціальна група, у якій починається і протікає соціальне життя людини;
-основний фактор у соціалізації;
-соціальний інститут, що регулює різні сторони життя на основі принципів і правил, прийнятих у суспільстві;
-соціальна система, усі члени якої мають визначені статус і ролі;
-спільність, для якої характерна особлива система міжособистісних відносин.
На думку дослідників, що займаються проблемами сімї (І.М. Балинський, А.І. Захаров, І.А. Сихорський та інші), сімя може виступати в якості позитивного чи негативного фактора у вихованні дитини.
Позитивний вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих для неї в сімї людей, не ставиться до дитини краще, не любить її так і не піклується стільки про неї. І разом з тим, ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може зробити сімя.
Л.Д. Столяренко, С.І. Самигіна вважають, що виховання складна система. На неї впливають спадковість і біологічне (природне) здоровя дітей і батьків, матеріально економічна забезпеченість, соціальний стан, уклад життя, кількість членів сімї, відношення до дитини. Усе це органічно переплітається й у кожнім конкретному випадку виявляється по-різному. Головна умова сімейного виховання це любов. Але тут важливо зрозуміти, що потрібно не тільки любити дитину, але і керуватися любовю у всіх своїх повсякденних турботах за нею, необхідно щоб дитина почувала, була упевнена, що її люблять.
Метою сімейного виховання є формування таких якостей особистості, що допоможуть гідно перебороти труднощі і перешкоди, що зустрічаються на життєвому шляху. Розвиток інтелекту і творчих здібностей, первинного досвіду трудової діяльності, моральне і эстетичне формування, емоційна культура і фізичне здоровя дітей, їхнє щастя усе це залежить від сімї, від батьків, і все це складає завдання сімейного виховання.
2.1.1 Функції та завдання сімї
Осіпова А.А. у своїй праці Загальна психокорекція виділяє основні функції та завдання сімї:
1. Виховна функція сімї полягає в тому, щоб задовольняти індивідуальні потреби в батьківстві у контактах з дітьми і їхньому вихованні.
2. Господарсько-побутова функція сімї складається з задоволення матеріальних потреб сімї і сприянні збереження їхнього здоровя.
3. Емоційна функція сімї полягає в тому, щоб задовольняти потреби її членів у симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті.
4. Функція духовного (культурного) спілкування несе в собі задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємному духовному збагаченні.
5. Функція первинного соціального контролю забезпечує виконання членами родини соціальних норм.
6. Сексуально-еротична функція полягає в задоволенні сексуально-еротичних потреб родини.
Функції сімї згодом змінюються: одні втрачаються, інші зявляються відповідно до нових соціальних умов, треті- змінюють своє положення в загальній структурі. Функції сімї можуть бути порушені. У цьому випадку її життєдіяльність порушується, утруднюється виконання функцій. Сприяти порушенням може широке коло факторів: особливості особистостей її членів і взаємин між ними, визначені умови життя сімї.
Завдання сімї полягають у тому, щоб:
- створити максимальні умови для росту і розвитку дитини;
- забезпечити соціально-економічний і психологічний захист дитини;
- передати досвід створення і збереження сімї, виховання в ній дітей і відносини до старшого;
- навчити дітей корисним прикладним навичкам і умінням, спрямованим на самообслуговування і допомогу близьким;
- виховати почуття власного достоїнства, цінності власного Я28,442.
Сімейне виховання повинно ґрунтуватися на визначених принципах і мати визначений зміст, що спрямовано на розвиток усіх сторін особистості дитини:
-гуманність і милосердя до зростаючої людини;
-залучення дітей у життєдіяльність сімї як її рівноправних учасників;
-відкритість і довірчість відносин з дітьми;
-оптимістичність взаємин у сімї;
-послідовність у своїх вимогах (не вимагати неможливого);
-надання посильної допомоги своїй дитині, готовність відповідати на питання34,504.
2.2 Принципи виховання в сімї
Реалізація цих принципів буде залежати і від типу виховання.
Автократичний коли всі рішення, що стосуються дітей, приймають винятково батьки.
Авторитетний, але демократичний у цьому випадку рішення приймаються батьками разом з дітьми.
Ліберальний коли при ухваленні рішення останнє слово залишається за дитиною.
Хаотичний керування здійснюється непослідовно: іноді авторитарно, іноді демократично, іноді ліберально.
На думку А.Я. Варга, В.В. Століна та інших, батьківські відносини це система різноманітних почуттів до дитини, поведінкових стереотипів, які використовуються у спілкуванні з нею, особливостей сприйняття і розуміння характеру й особистості дитини, її вчинків.
Для розвитку позитивних дитячо-батьківських стосунків дорослі повинні мати певний рівень знань з проблеми виховання і відношень з дитиною (Є.О.Смирнова, М.В.Бикова та інші).
Основою сімейного мікроклімату, на думку до?/p>