Гарантування вкладiв населення в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
с, як показуСФ досвiд зарубiжних краСЧн, без адекватноСЧ модернiзацiСЧ банкiвського нагляду i пiдтримки макроекономiчноСЧ стабiльностi сама по собi система гарантування вкладiв не лише не впораСФться з покладеними на неСЧ завданнями, а й стане причиною додаткових витрат для бюджету краСЧни i банкiвськоСЧ системи.
З iсторiСЧ вiдомо, що першi системи гарантування вкладiв були створенi в США на початку XIX ст., але не були поширеними до ВеликоСЧ депресiСЧ 1930-х рр. Зараз системи страхування депозитiв дiють у 99 краСЧнах свiту, ще у 20 краСЧнах вони знаходяться на стадiСЧ впровадження та доопрацювання. З часу СЧСЧ впровадження у 1934 роцi починаСФться вiдлiк свiтовоСЧ iсторiСЧ гарантування (страхування) вкладiв [16, С.303].
Проте, як свiдчить iсторiя, вважати такий пiдхiд СФдино правильним не можна. З 1934 року можна лише вести вiдлiк страхування вкладiв на державному (загальнонацiональному) рiвнi. Адже, якщо ретельнiше дослiдити iсторiю, можна побачити, що у тих же таки США системи страхування банкiвських вкладiв, хоча i на мiiевому (локальному) рiвнi, iснували ще задовго до 1934 року. Зокрема, у 1829 роцi в Нью-Йорку запроваджено так звану тАЮbank-obligation insurance program" - програма страхування банкiвських зобовязань (до останнiх вiдносили векселi та депозити) та створено так званий тАЮNew-Yorks Safety Fund" - Нью-Йоркський Страховий Фонд. РЖдея створення такого фонду належала Джошуа Форману - Сiракузькому бiзнесмену. Участь банкiв у фондi була добровiльною i виявлялася вона у формi сплати щорiчних внескiв. Керiвництво фондом здiйснював уряд штату.
Прийнята з 1934 року в США схема передбачаСФ домiнуючу участь держави в системi захисту вкладiв. Надалi напрацювання США були використанi в Канадi, ВеликобританiСЧ, ЯпонiСЧ та iнших краСЧнах. РДвропейська ж схема передбачаСФ участь банкiв у системi захисту вкладiв на добровiльнiй основi.
У свiтовiй практицi застосовуСФться шiсть пiдходiв до захисту банкiвських депозитiв [9, С.172]:
недвозначна i повна вiдмова вiд надання такого захисту (до недавнього часу iснувала в Новiй ЗеландiСЧ);
прiоритет вимог вкладникiв перед вимогами iнших кредиторiв (Австралiя до 2007-2008 рр.);
невизначенiсть стосовно вiдшкодування вкладiв;
iмплiцитна (неявна, неформалiзована) гарантiя;
експлiцитне (явне, формалiзоване) обмежене вiдшкодування;
повний експлiцитний захист.
Важливим питанням СФ участь держави в системi страхування вкладiв населення. Виокремлюють такi основнi органiзацiйнi форми страхування вкладiв:
) американська, коли органом страхування СФ Федеральна корпорацiя страхування депозитiв (ФКСД), яка працюСФ пiд контролем державних органiв (конгресу та федерального уряду) та характеризуСФться значним рiвнем самоврядування;
) нiмецька, коли, навпаки, держава не маСФ нiякого безпосереднього вiдношення до страхових фондiв, що належать банкам-членам та управляються вiдповiдними галузевими союзами. Приватна система страхування вкладiв, за умови СЧСЧ належного фiнансування, може бути ефективнiшою. Однак за вiдсутностi достатнього фiнансування такiй системi страхування необхiдне втручання держави. Бiльше того, приватна система страхування потребуСФ жорстокого регулювання та нагляду, що суттСФво знижуСФ СЧСЧ ефективнiсть;
) змiшана. Практикою доведено, що без участi держави нiяка система страхування депозитiв, як правило, не спроможна покрити втрати, повязанi з банкiвською кризою. Держава повинна приймати на себе окресленi зобовязання зi страхування депозитiв, однак однозначно визначити СЧх розмiр i форми дуже складно.
Дослiдження мiжнародноСЧ практики в питаннi поширення гарантiй за вкладами дозволяСФ видiлити двi основнi моделi - вузьку, коли гарантiСЧ поширюються виключно на вклади фiзичних осiб, та широку - коли гарантiСЧ поширюються як на вклади фiзичних осiб, так i юридичних [24, С.176].
Бiльшiсть з краСЧн, запроваджуючи системи гарантування (страхування) вкладiв, починають з вузькоСЧ - найпростiшоСЧ моделi, яка не потребуСФ занадто великих витрат та на початковому етапi обСФднуСФ тiльки найменш захищенi категорiСЧ вкладникiв, забезпечуючи тим самим досягнення цiлей, для яких створювалася. Зазвичай такi системи поширюють своСЧ гарантiСЧ виключно на фiзичних осiб. РЗх прикладом можуть стати системи, якi були створенi у РосiСЧ, Бiлорусi, Молдовi, ЛатвiСЧ, Литвi, МакедонiСЧ, Туреччинi, Бангладеш, Перу, Домiнiканськiй Республiцi.
Але, як доводить практика, згодом, коли фiнансовий потенцiал системи зростаСФ, вона розширюСФ свою дiю на все бiльшу категорiю осiб, i рано чи пiзно практично перед усiма системами гарантування (страхування) вкладiв постаСФ питання про поширення СЧх гарантiй на фiзичних осiб - пiдприСФмцiв, а також на юридичних осiб. Проте, звичайно, iснують краСЧни, в яких з самого початку не робляться виключення стосовно субСФктiв, на якi поширюСФться дiя системи гарантування (страхування) вкладiв.
Позитивний приклад поширення дiСЧ системи гарантування вкладiв на фiзичних осiб - пiдприСФмцiв та юридичних осiб на сьогоднi демонструють Великобританiя, Грецiя, Данiя, РЖспанiя, РЖталiя, Португалiя, Фiнляндiя, Францiя, Швецiя та ще багато iнших. Вклади як фiзичних, так i юридичних осiб включенi в систему гарантування вкладiв i Директивою РДС 94/19/EС вiд 14 травня 1994 року тАЮПро системи гарантування депозитiв" (далi - Директива 94/19/EC) [16, С.307]. Не робить виключення в залежностi вiд власника рахунку i законодавство про страхування депозитiв Сполучених Штатiв Америки, згiдно якого пiдлягають страхуванню вклади як фiзичних, так i юридичних осiб, як де