ГарантiСЧ прав i свобод та конституцiйнi обовтАЩязки людини i громадянина в УкраСЧнi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
йширшi повноваження органу конституцiйноСЧ юрисдикцiСЧ, оскiльки стосуються всього масиву чинних нормативно-правових актiв держави. Дiйсно, фiзичнi особи можуть подати звернення до Конституцiйного Суду з проханням дати офiцiйне тлумачення норм КонституцiСЧ або законiв УкраСЧни. Такий механiзм, особливо в умовах своСФрiдного розумiння своСЧх прав з боку окремих категорiй громадян, як зауважують вченi-конституцiоналiсти, СФ необхiдним.
Сьогоднi в УкраСЧнi iснуСФ нагальна проблема удосконалення механiзму захисту прав i свобод людини та громадянина, тому оптимiзацiя дiяльностi органу конституцiйноСЧ юрисдикцiСЧ вкрай необхiдна. Такий процес непростий i до того ж практична його реалiзацiя вимагаСФ глибокого теоретичного осмислення. Донинi залишаються неврегульованими деякi важливi процесуальнi питання конституцiйного судочинства, внаслiдок чого складно залучити до участi у перевiрцi конституцiйностi законiв та iнших правових актiв, якi закрiплюють права та свободи людини, суддiв загальних судiв, представникiв прокуратури та iнших правоохоронних органiв. Вiдтак, потенцiал конституцiйноСЧ юстицiСЧ щодо захисту прав i свобод людини та громадянина використовуСФться в УкраСЧнi не у повнiй мiрi.
Якщо виходити з розумiння того, що конституцiйне правосуддя в УкраСЧнi маСФ стати справдi важливим iнструментом захисту прав i свобод людини та громадянина, то потрiбно внести низку законодавчих процесуальних кореляцiй у профiльне законодавство з метою оптимiзацiСЧ дiяльностi Конституцiйного Суду УкраСЧни у сферi забезпечення та гарантування прав i свобод людини. Внесення вiдповiдних змiн до законодавства викликано потребами життя. Наприклад, важливою СФ проблема термiнiв конституцiйного провадження.
Вiдомо, що строк конституцiйного провадження за конституцiйним зверненням - не бiльше шести мiсяцiв, а його вiдлiк починаСФться лише вiд дня вiдкриття такого провадження. Проте профiльне законодавство не визначаСФ, у який термiн Конституцiйний Суд може розглядати звернення: до винесення ухвали про вiдкриття чи вiдмову у вiдкриттi провадження.
УкраСЧнськi громадяни, котрi звернулися до Конституцiйного Суду, змушенi втрачати багато часу, очiкуючи на початок конституцiйного провадження, який у законодавчому аспектi не визначений, не ведучи мову вже про результати цього розгляду. В умовах ринковоСЧ економiки, коли час маСФ надзвичайно велике значення, вiдсутнiсть можливостi отримання громадянами своСФчасноСЧ вiдповiдi на важливi питання щодо правового регулювання суспiльного спiвжиття, зачасти, змушують СЧх не звертатися до органу конституцiйноСЧ юрисдикцiСЧ. Такий стан справ не додаСФ авторитету Конституцiйному Суду як виключно важливому iнституту становлення та захисту демократiСЧ в державi.
Вказана проблема СФ не лише нагальною, а й загальною для всiх звернень до Конституцiйного Суду УкраСЧни i вирiшення СЧСЧ чекаСФ свого часу фактично з моменту початку дiяльностi органу конституцiйноСЧ юрисдикцiСЧ, тобто з 1 сiчня 1997 р.
Незважаючи на те, що Верховна Рада УкраСЧни робила спроби виправити дану ситуацiю, прийнявши змiни до профiльного Закону ще 5 березня 1998 р., проте вони не набрали чинностi через накладення вето Президента. Отже, дана проблема потребуСФ законодавчоСЧ регламентацiСЧ. З iншого боку, серед чинникiв, що визначають дiСФвiсть механiзму захисту прав i свобод людини та громадянина органом конституцiйноСЧ юрисдикцiСЧ, необхiдно виокремити можливiсть доступу до конституцiйного судочинства суб'СФктiв, зацiкавлених у такому захистi. Примiтно, що у разi конституцiйного провадження за зверненням громадян самi суб'СФкти звернення не беруть особистоСЧ участi у пленарних засiданнях Конституцiйного Суду, так як останнiй приймаСФ рiшення лише на пiдставi наявних документiв.
Особиста присутнiсть авторiв конституцiйних звернень на засiданнях Конституцiйного Суду особливо необхiдна на стадiСЧ прийняття рiшення про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi даного провадження. До того ж ця проблема маСФ загальний характер, оскiльки стосуСФться всiх видiв звернень до Конституцiйного Суду УкраСЧни.
Разом з тим не менш важливою СФ iнша причина вiдмови громадян вiд звернень до Конституцiйного Суду - вiддаленiсть регiонiв вiд столицi УкраСЧни. Профiльний Закон визначаСФ офiцiйне мiiезнаходження Конституцiйного Суду УкраСЧни - м. КиСЧв, проте далеко не кожному пересiчному громадянину пiд силу матерiальнi, моральнi та iншi витрати, пов'язанi iз захистом своСЧх законних прав та свобод.
Можливим вирiшенням даноСЧ проблеми могли б стати представництва Конституцiйного Суду (наприклад, у обласних центрах). Безперечно, це потребуСФ внесення вiдповiдних змiн насамперед до профiльного Закону, проте такий крок реально розширив би можливостi громадян та iнших фiзичних осiб щодо захисту належних СЧм прав та свобод. Ще вагомiшою СФ проблема виконання рiшень за зверненням громадян. Зауважу, що рiшення Конституцiйного Суду УкраСЧни потрiбне громадяниновi для прийняття рiшення судом загальноСЧ юрисдикцiСЧ про захист вiдповiдних прав та свобод. Згiдно з офiцiйним тлумаченням положень ч. 2 ст. 150 КонституцiСЧ УкраСЧни Конституцiйним Судом (№15-рп / 2000 вiд 14 грудня 2000 р.) рiшення цього Суду СФ обов'язковими до виконання на територiСЧ УкраСЧни, остаточними i не можуть бути оскарженi. Вони мають пряму дiю, i для набрання чинностi не потребують пiдтверджень з боку будь-яких органiв державноСЧ влади. Обов'язок виконання рiшення Конституцiйного Суду СФ вимогою ст. 150 КонституцiСЧ УкраСЧни, яка маСФ найвищу юридичну