ГарантiСЧ прав i свобод та конституцiйнi обовтАЩязки людини i громадянина в УкраСЧнi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
я яких зумовлена обов'язковою наявнiстю громадянства УкраСЧни. Таких, наприклад, як право на об'СФднання у полiтичнi партiСЧ та громадянськi органiзацiСЧ; право брати участь в управлiннi державними справами; право мирних зборiв, мiтингiв, походiв i демонстрацiй; свобода лiтературноСЧ, художньоСЧ, науковоСЧ i технiчноСЧ творчостi тощо. Серед факультативних ознак громадянських прав i свобод людини можна видiлити також СЧх iндивiдуальний характер. На вiдмiну вiд iнших груп конституцiйних прав i свобод, всi громадянськi права i свободи людини реалiзуються iндивiдуально, тобто самостiйно кожною конкретною особою. Серед громадянських прав i свобод немаСФ так званих колективних, якими можна скористатися лише спiльно з iншими громадянами. Такими правами, за КонституцiСФю УкраСЧни СФ, зокрема, активне виборче право, право на збори i демонстрацiСЧ, право на об'СФднання, право на страйк тощо. Громадянськi права i свободи людини в УкраСЧнi можна умовно подiлити на двi групи: власне громадянськi та змiшанi конституцiйнi права i свободи. Серед перелiку громадянських прав i свобод людини, проголошених КонституцiСФю УкраСЧни, можна виявити сiм власне громадянських прав i свобод. До них вiдносяться: право на життя, право на свободу, право на особисту недоторканнiсть, право на повагу гiдностi, право на недоторканнiсть житла, таСФмницю листування, телефонних розмов, телеграфноСЧ та iншоСЧ кореспонденцiСЧ, невтручання в особисте та сiмейне життя. Саме вони найбiльш точно вiдповiдають характеристикам прiоритетностi, природженостi, сталостi, загальностi та iндивiдуальностi як спецiальних ознак громадянських прав i свобод людини. До речi, всi названi власне громадянськi права i свободи людини розмiщено у другому роздiлi КонституцiСЧ УкраСЧни цiлком компактною групою у статтях 27-32. Однак такi конституцiйнi права i свободи, як свобода пересування та вiльний вибiр мiiя проживання, свобода думки i слова, право на iнформацiю, право на свободу свiтогляду й вiросповiдання, право на користування рiдною мовою, шлюбно-сiмейнi права тощо СФ змiшаними основними правами i свободами. Кожному з них притаманнi не лише деякi ознаки громадянських прав i свобод, але й певнi елементи iнших груп конституцiйних прав i свобод. Однак правову природу ознак громадянських прав i свобод людини не можна абсолютизувати. Дуже важко вiднайти певнi властивостi, якi б однозначно стосувалися лише конкретноСЧ групи конституцiйних прав i свобод людини i громадянина. Як i будь-яка характеристика, вона складаСФться з вiдносних категорiй i СФ, здебiльшого, умовною.
2. Змiст конституцiйних полiтичних прав i свобод громадянина
Полiтичнi права та свободи громадян слiд розглядати як можливостi, що належать СЧм вiд народження i забезпеченi законом. Вони дозволяють громадянам у встановлених межах активно впливати на органiзацiю i дiяльнiсть держави та СЧСЧ органiв, iнших суб'СФктiв полiтичноСЧ системи, а саме полiтичну сферу суспiльних вiдносин та брати участь у полiтичному життi.
Аналiз конкретних конституцiйних прав i свобод громадян слiд почати з основного права - виборчого. Дана правова можливiсть передбачаСФ, в об'СФктивному розумiннi, систему правових норм, що регулюють порядок формування представницьких та iнших вибираних громадянами державних органiв i органiв мiiевого самоврядування. Вiдповiдно до ст. 38 КонституцiСЧ УкраСЧни громадяни мають право брати участь в управлiннi державними справами, у всеукраСЧнському та мiiевих референдумах, вiльно обирати i бути обраними до органiв державноСЧ влади та мiiевого самоврядування.
Особливе мiiе серед полiтичних прав та свобод займаСФ право петицiй. Право вносити до державних органiв та громадських органiзацiй пропозицiСЧ щодо полiпшення СЧх дiяльностi, критикувати недолiки в роботi. Слiд визнати, що петицiСЧ повиннi мати переважно колективний характер. Бiльш того, термiн петицiя визначаСФться як колективне прохання, частiш за все, яке подаСФться у письмовому виглядi до органiв державноСЧ влади, як правило, вищих. Отже, петицiСЧ можна розглядати як звернення громадян iз суспiльно значимих питань, що мають своСФю метою впливати на СЧх вирiшення, та такi, що адресуються суб'СФктам полiтичних вiдносин, до компетенцiСЧ яких входить здiйснення вимагальних або таких, що пропонуються в даних зверненнях, дiй.
Наступна група правомочностей громадян охоплюСФ суб'СФктивнi полiтичнi свободи: свобода слова, думки, права на вiльне вираження своСЧх поглядiв i переконань та право вiльно збирати, зберiгати, використовувати i поширювати iнформацiю (ст. 34 КонституцiСЧ УкраСЧни).
На думку Н. ТитовоСЧ, свобода слова - це гарантоване безпосередньо полiтичне право вiльно i необмежено висловлюватися, обговорювати, пояснювати та поширювати вiдповiдно до iнтересiв народу своСЧ думки, мiркування та переконання з усiх питань державного та громадсько-полiтичного характеру.
Змiст наведеного вiдповiдаСФ Мiжнародному пакту про громадянськi та полiтичнi права, де зазначено, що кожна людина маСФ право на свободу думки, на безперешкодне дотримання своСЧх поглядiв та на СЧх вiльне вираження (статтi 18-19). ОстаннСФ мiстить свободу шукати, одержувати i поширювати будь-яку iнформацiю та iдеСЧ, незалежно вiд кордонiв, усно, письмово чи за допомогою друку або художнiх форм вираження.
Кожна людина маСФ право на свободу вираження своСЧх поглядiв (п. 1 ст. 10 РДвропейськоСЧ конвенцiСЧ про захист прав i основних свобод людини). Воно включаСФ свободу дотримуватися своСЧх поглядiв, одержувати i пошир