ГарантiСЧ прав i свобод та конституцiйнi обовтАЩязки людини i громадянина в УкраСЧнi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?о на результати власноСЧ iнтелектуальноСЧ дiяльностi); 2) непрямi (опосередкованi) духовнi права i свободи, якi випливають зi змiсту окремих конституцiйних прав i свобод (наприклад, права на особисту недоторканнiсть, права на повагу гiдностi, права на невтручання до приватного життя, права на охорону здоров'я тощо).
Хоча елементи духовностi можна простежити майже в кожному конституцiйному правi чи свободi людини i громадянина, традицiйним власне духовним правом особи СФ право на свободу свiтогляду та вiросповiдання (ст. 35 КонституцiСЧ УкраСЧни), яке найбiльш докладно регламентовано сере; духовних прав i свобод людини. Хоча жодна iдеологiя не може визнаватися державою як обов'язкова (ст. 15 КонституцiСЧ УкраСЧни), держава маСФ сприяти формуванню такого свiтогляду людини який базуСФться на iдеалах добра i гуманiзму. Проте особi надаСФться право самостiйно формувати власний свiтогляд, додержуватися певних свiтоглядних цiнностей, принципiв, iдеалiв чи переконань. Людина може вiрити в Бога, сповiдувати певну релiгiю чи бути атеСЧстом; може вiдправляти релiгiйнi культи i ритуальнi обряди одноособова чи колективно; може провадити релiгiйну дiяльнiсть або взагалi не займатися такою тощо. Щодо даного духовного права людини вважаСФмо за необхiдне внести змiни до Закону УкраСЧни: Про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiСЧ. Прийнятий у квiтнi 1991 р. ще за часiв СРСР, вiн залишаСФ поза увагою багато проблемних питанi щодо правового статусу релiгiйних органiзацiй гарантування права дитини на свободу свiтогляду тощо. Одним з основних власне духовних прав людини можна вважати право на свободу думки, яке разом iз правом на свободу слова проголошуСФться ст. 34 КонституцiСЧ УкраСЧни. Важливiсть свободи думки для життя людини була помiчена ще Сократом, котрий у крилатiй фразi Я мислю - значить я iсную вiдобразив взаСФмозв'язок думи. i життя людини. Так, згiдно зi ст. 15 Закону УкраСЧни Про трансплантацiю органiв та iнших анатомiчних матерiалiв людинi моментом смертi людини визнано смерть мозку - остаточне притiнення роботи серця, у зв'язку з яким стався незворотнiй процес розпаду клiтин центральноСЧ нервовоСЧ системи.
Думка i слово СФ взаСФмопов'язаними категорiями, якi перебувають в органiчнiй СФдностi. До недавнього часу вважалося, що думка, яка не виражена певним письмовим, словесним чи вербальним способами, не являСФ собою соцiальноСЧ цiнностi. Однак новiтнi досягнення сучасноСЧ науки i технiки (психотропнi генератори, нейролiнгвiстичне програмування, кодування тощо) продемонстрували здатнiсть манiпулювати процесом мислення людини. Це спонукаСФ до перегляду традицiйного пiдходу щодо права на свободу думки та слова i виокремлення права на свободу думки у сферi конституцiйно-правового регулювання як самостiйного права людини.
Непрямим духовним правом особи СФ право на недоторканнiсть духовного свiту, котре випливаСФ зi змiсту права на повагу гiдностi (ст. 28 КонституцiСЧ УкраСЧни), права на особисту недоторканнiсть (ст. 29) та права на невтручання в приватне життя (ст. 32). Безпосередньо на сторожi безпеки духовного свiту людини стоСЧте право на особисту недоторканнiсть, яке гарантуСФ не лише фiзичну, але й психiчну недоторканнiсть особи, хоча ст. 29 КонституцiСЧ УкраСЧни докладно регламентуСФ лише захист вiд порушення особистоСЧ недоторканностi пiд час затримання та арешту, не згадуючи взагалi про духовну недоторканнiсть особи.
Що стосуСФться недоторканностi духовного свiту людини, то ця тема поки що не дiстала належного висвiтлення у нацiональнiй юридичнiй лiтературi, але його значення важко переоцiнити. Духовна (психiчна) безпека людини - це такий реальний стан iндивiда, коли вiн маСФ можливiсть розпоряджатися самим собою, власними думками i вчинками. У свiтi накопичено великий арсенал способiв, у тому числi технiчних, з допомогою яких можуть здiйснюватись манiпулювання психiкою людини. З iндивiда можна зробити не лише слухняного, до всього здатного зомбi. Людину також можна примусити вчиняти певнi запрограмованi дiСЧ, не змiнюючи при цьому СЧСЧ психiчного складу та особистостi. Хоча ст. 31 Закону УкраСЧни Про телебачення i радiомовлення прямо забороняСФ використовувати засоби i технологiСЧ, що дiють безпосередньо на пiдсвiдомiсть людини, не iснуСФ юридичноСЧ вiдповiдальностi за застосування прихованоСЧ реклами у полiтичних цiлях, наприклад, пiд час виборчоСЧ кампанiСЧ тощо. Загрозу для духовного свiту людини становить також використання слiдчого гiпнозу. Пiд цим термiном розумiють гiпнотичний метод вiдтворення минулого досвiду людини. У 1987-1988 роках слiдчо-оперативними бригадам Мiнiстерства внутрiшнiх справ УкраСЧнськоСЧ РСР та працiвниками республiканськоСЧ прокуратури слiдчий гiпноз використовувався при розслiдуваннi великоСЧ кiлькостi кримiнальних справ. При розслiдуваннi тяжких злочинiв у Днiпропетровськiй, Запорiзькiй, Кiровоградськiй та Херсонськiй областях як фахiвець залучався гiпнолог. Варто зазначити, що, розпитуючи людину, яка перебуваСФ у гiпнотичному станi, гiпнолог маСФ необмеженi можливостi для пошуку iнформацiСЧ. Вiн неминуче торкаСФться прихованих у глибинах пiдсвiдомостi вiдомостей про такi обставини, якi людина хотiла б зберегти у таСФмницi. Даючи згоду на слiдчий гiпноз, людина не може передбачити, що може бути витягнуто з СЧСЧ пiдсвiдомостi. Для запобiгання подiбному необхiдне окремо закрiпити в КонституцiСЧ УкраСЧни право на недоторканнiсть духовного свiту людини. До групи духовних прав i свобод людини в УкраСЧнi належить i право на психiчн?/p>