Высшие органы демократического государства
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
РЕФЕРАТ
ВИЩРЖ ОРГАНИ ДЕМОКРАТИЧНОРЗ ДЕРЖАВИ
(ПОРРЖВНЯЛЬНИЙ АНАЛРЖЗ)
План
- Передмова
- Розподiл влад - розподiл функцiй
- Порiвняльний аналiз вищих органiв держави:
- Парламент
- Глава держави
- Уряд
- Особливостi конституцiйного статусу глав держав
- Лiтература
Будова парламентiв
КомiсiСЧ (комiтети) як елемент структури парламентiв
Компетенцiя парламентiв
Передмова
Державнi функцiСЧ в кожнiй краСЧнi здiйснюСФ розгалужена системи органiв. Серед них видiляються вищi - парламент, уряд i глава держави. Саме цi органи реалiзують основнi повноваження у сферах законодавчоСЧ та виконавчоСЧ влади, i СЧх дiяльнiсть маСФ полiтичну значущiсть. До вищих органiв також вiднесенi вищi судовi iнстанцiСЧ загальноСЧ i спецiальноСЧ компетенцiСЧ - верховний суд, конституцiйний суд, вищiй адмiнiстративний суд тощо. Проте судовi органи формально вiдстороненi вiд реалiзацiСЧ державних функцiй полiтичного характеру (виняток становить лише дiяльнiсть конституцiйного суду, хоча i вiн вважаСФться в цiлому тАЬнеполiтичнимтАЭ органом). Тому тiльки дослiдивши роботу вищих органiв законодавчоСЧ i виконавчоСЧ влади можна бiльш або менш точно визначити, в яких формах здiйснюСФться полiтика, на яких засадах iснуСФ i дiСФ державний механiзм.
Розподiл влад - розподiл функцiй
Для характеристики статусу кожного з вищих органiв сучасноСЧ держави визначальними СФ поняття форми державного правлiння. Форма правлiння - це спосiб органiзацiСЧ влади, зумовлений принципами взаСФмовiдносин вищих органiв. При цьому вихiдними СФ взаСФмовiдносини мiж парламентом, урядом i главою держави. Змiст СЧх взаСФмовiдносин в тiй чи iншiй мiрi вiдбиваСФ iдеСЧ розподiлу влад. Цi iдеСЧ, вiдомi ще з раннiх часiв, у найбiльш чiткому викладi були сформульованi французьким просвiтителем i правознавцем XVIII ст. Шарлем Монтеск`СФ. Його вчення вiдiграло помiтну роль у становленнi сучасноСЧ полiтико-правовоСЧ думки i суттСФво вплинуло на розвиток державних iнститутiв у о новий перiод свiтовоСЧ iсторiСЧ.
Монтеск`СФ розрiзняв три влади - законодавчу, виконавчу, судову - i стверджував,що в умовах свободи неприпустиме поСФднання цих влад i здiйснення СЧх однiСФю особою або одним органом. Таке поСФднання, на його думку, як звичайно призводило до сваволi. Тому Монтеск`СФ вважав за необхiдне, щоб зазначенi три влади здiйснювались рiзними органами. Водночас вiн визнавав розподiленi влади в принципi рiвнозначущими i серед них не видiляв жодноСЧ, яка б надiлялась якiстю верховенства по вiдношенню до iнших влад. Розвиваючи своСФ вчення про розподiл влад, Монтеск`СФвисунув положення про необхiднiсть СЧх взаСФмодiСЧ i взаСФмноСЧ зрiвноваженостi. Вiн писав про таку взаСФмодiю влад, за якоСЧ останнi стримують одна одну i узгоджено просуваються до спiльноСЧ мети. При цьому Монтеск`СФ вказував на неможливiсть практичного розмежування СЧх настiльки, щоб це зовсiм виключало втручання однiСФСЧ влади в дiяльнiсть iншоСЧ.
Сформульоване Монтеск`СФ вчення про розподiл влад заклало пiдвалини конституцiйного принципу, котрий був визнаний в державно-правовiй теорiСЧ i практицi ряду краСЧн вже наприкiнцi XVIII ст. Найбiльшою мiрою це вчення було сприйнято творцями конституцiСЧ США 1787р., чинноСЧ й до сьогоднi. РЖдеСЧ розподiлу влад були покладенi в основу СЧСЧ тексту i вiдповiдноСЧ органiзацiСЧ державного механiзму, хоча в самому конституцiйному текстi словосполучення тАЭрозподiл владтАЭ не використовувалось. Юридична форма закрiплення iдей розподiлу влад тут маСФ вигляд функцiонального визначення кожного з вищих органiв держави (конгресу, президента, верховного суду) як органiв, котрi здiйснюють вiдповiдно законодавчу, виконавчу i судову владу.
Саме така форма закрiплення iдей розподiлу влад стала найпоширенiшою в конституцiйнiй практицi краСЧн свiту.Лише у виняткових випадках розподiл влад прямо проголошуСФться в конституцiйних законах.
Сучасна характеристика розподiлу влад у розвинутих краСЧнах спираСФться на рiзнi тлумачення СЧх змiсту. Цi тлумачення суттСФво вiдмiннi, i СЧх можна пов`язати з iснуючими формами державного правлiння. Бiльше того, рiзнi тлумачення розподiлу влад знаходять своСФ втiлення в рiзних формах правлiння i вiдбивають сам факт iснування таких форм.
Традицiйне тлумачення розподiлу влад передбачаСФ майже iзольованiсть кожноСЧ iз них, вiдсутнiсть мiж ними широких i тiсних функцiональних взаСФмовiдносин. Вiдповiдне тлумачення визнаСФ розподiл влад як жорсткий. Воно пов`язане з особливостями такоСЧ форми правлiння, як президентська республiка, i найбiльш наближене до вчення Монтеск`СФ. На практицi жорсткий розподiл влад, по сутi, спричиняСФ конкуренцiю вищих органiв держави, насамперед органiв законодавчоСЧ i виконавчоСЧ влади, Особливiстю практичноСЧ реалiзацiСЧ iдеСЧ жорстокого розподiлу влад СФ доповнення у виглядi стрункоСЧ системи так званих стримувань i противаг. У межах цiСФСЧ системи створено структуру взаСФмодiй i взаСФмообмежень вищих органiв держави, а звiдси - трьох розподiлених влад. Класичною вважаСФться система стримувань i противаг, встановлена за конституцiСФю США.
Так, конгрес (парламент) може притягувати президента до вiдповiдальностi у виглядi iмпiчменту, а сенат (верхня палата конгресу) вiдхиляти кандидатури на зайняття федеральних посад, пропонованi президентом. В свою чергу, президент може впливати на процес законотворчостi, здiйсн