Высшие органы демократического государства
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В»ьнiсть уряду, що iнодi може призвести до зниження ефективностi його роботи. Тому в деяких краСЧнах, де запроваджено таку модель, у структурi уряду утворюСФться бiльш вузька колегiя. До неСЧ, як правило, входять глава уряду, його заступники та iншi авторитетнi мiнiстри. Прикладом може служити РЖталiя, де в ст.95 конституцiСЧ припускаСФться утворення уряду в межах його президiСЧ.
В англомовних та багатьох iнших краСЧнах до складу уряду (кабiнету) входять не всi полiтичнi керiвники мiнiстерств та вiдомств, а лише тi, якi очолюють найважливiшi з них. Уряду як колегiСЧ всiх цих керiвникiв просто не iснуСФ. Тому поняття уряду i кабiнету збiгаються. Члени кабiнету нiчим не вiдрiзняються вiд iнших мiнiстрiв, котрi не мають такого статусу, проте реальнi СЧх повноваження у вирiшеннi питань урядовоСЧ полiтики суттСФво рiзняться. В США до складу кабiнету входять усi особи, котрi очолюють мiнiстерства. Але це не означаСФ, що вiн СФ осередком усiСФСЧ вiдповiдальноСЧ дiяльностi. Значна частина функцiй у сферi виконавчоСЧ влади реалiзуСФться iншими органами, керiвники яких не входять до складу кабiнету. мiж кабiнетом i такими органами, як правило, не iснуСФ жодних формальних зв`язкiв, i всi вони дiють на основi повноважень, делегованих президентом. характеризуючи структуру i органiзацiю урядiв, слiд у першу чергу зупинитись на питаннях СЧх складу. Основною дiючою основою уряду, формальним i неформальним центром СФ його глава. Найчастiше вiн зветься прем`СФр-мiнiстром, хоч у деяких краСЧнах прийнято й iншi титули: канцлер, президент або голова. У президентських республiках систему органiв виконавчоСЧ влади очолюСФ президент, а посада прем`СФр-мiнiстра вiдсутня. У цiлому рядi краСЧн зi змiшаною республiканською формою правлiння в силу дуалiзму виконавчоСЧ влади роль центру урядовоСЧ органiзацiСЧ дiяльностi розподiляСФться мiж главою уряду i президентом. Характер цього розподiлу визначаСФться конституцiйними нормами i державно-полiтичною практикою кожноСЧ конкретноСЧ краСЧни. При цьому головнi повноваження можуть бути сконцентрованi або у президента, або у прем`СФр-мiнiстра.
Про наявнiсть дуалiзму виконавчоСЧ влади свiдчить змiст конституцiй ФранцiСЧ, РосiСЧ i деяких iнших краСЧн, де прийнято вiдповiдну форму державного правлiння. Так, у Польщi глава уряду iнформуСФ президента про головнi питання, що СФ предметом його роботи. З питань тАЬособливого значеннятАЭ президент може скликати засiдання уряду i головувати на них. Водночас президент може призначати спецiальних державних мiнiстрiв з метою сприяння здiйсненню його повноважень. У РумунiСЧ президент може брати участь у засiданнях уряду, на яких обговорюються проблеми нацiонального значення, що виникають у сферi зовнiшньоСЧ полiтики, оборони i публiчного порядку, а також на пропозицiю глави уряду в iнших ситуацiях. У ПортугалiСЧ президент головуСФ в урядi на прохання його голови. У ХорватiСЧ президент може проводити засiдання уряду за запропонованим ним порядком денним. Вiн також головуСФ на усiх урядових засiданнях, де СФ присутнiм.
Елементи дуалiзму виконавчоСЧ влади простежуються за змiстом конституцiй окремих парламентарних республiк, що свiдчить про певну умовнiсть критерiСЧв прийнятоСЧ класифiкацiСЧ сучасних форм державного правлiння. в Туреччинi президент може головувати на засiданнях уряду i скликати СЧх, коли вважаСФ за необхiдне. В Словаччинi президент маСФ право бути присутнiм на засiданнях уряду, головувати на них i вимагати звiтiв вiд уряду та його окремих членiв.
Проте в iнших краСЧнах iз змiшаною республiканською формою i парламентарними формами правлiння глава уряду концентруСФ в своСЧх руках основнi владнi повноваження i, по сутi, стоСЧть над урядом. Така централiзацiя i концентрацiя повноважень вiдображаСФ об`СФктивнi закономiрностi суспiльно-полiтичного розвитку вiдповiдних краСЧн. Тут прем`СФр-мiнiстри реалiзують не тiльки власне урядовi повноваження, а й бiльшiсть владних повноважень i прерогатив глави держави. До того ж у деяких республiках глави урядiв мають пряме вiдношення до здiйснення функцiй президентiв. Зокрема в АвстрiСЧ, РосiСЧ, Словаччинi i ФiнляндiСЧ главу уряду за певних умов тимчасово замiщуСФ голова верхньоСЧ палати парламенту, а якщо останнiй не може виконувати вiдповiднi функцiСЧ, це робить уряд в цiлому. В РЖсландiСЧ глава уряду входить до складу спецiальноСЧ колегiСЧ, яка здiйснюСФ таке замiщення.
Органiзацiя урядiв у краСЧнах свiту в кожному конкретному випадку маСФ своСЧ особливостi. Однак iснують i певнi загальнi СЧСЧ риси, серед яких слiд назвати створення рiзноманiтних мiжмiнiстерських органiв i органiв при главi уряду. Всi вони здебiльшого функцiонують поза формалiзованою структурою уряду i так чи iнакше присутнi в державному механiзмi краСЧн з парламентарними i змiшаною республiканською формами правлiння.
У Великiй БританiСЧ сюди мають бути перш за все вiднесенi комiтети кабiнету. РЖснуСФ два рiзновиди таких комiтетiв - постiйнi i створюванi у конкретному випадку. Останнi, як правило, утворюються у зв`язку з виникненням гостроСЧ полiтичноСЧ ситуацiСЧ для розробки необхiдних урядових рiшень. РЖсторiя свiдчить, що iнодi такi комiтети вiдiгравали роль головних урядових центрiв на перiод полiтичноСЧ кризи. Всi комiтети утворюються та лiквiдуються за рiшенням прем`СФр-мiнiстра. Вiн же СФ головою найважливiших з них.
Незважаючи на те, що прем`СФр мiнiстр у Великiй БританiСЧ займаСФ ключове положення в системi виконавчоСЧ влади, при ньому формально немаСФ спецiального органу,який би здiйснював функцiю координацiСЧ в меж?/p>