Высшие органы демократического государства
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?не значення в характеристицi побудови парламентiв маСФ порядок формування палат. Нижнi палати двопалатних парламентiв, так само як i однопалатнi парламенти в цiлому, практично повсюдно формуються на основi прямих виборiв. При цьому в законодавствi як звичайно фiксуСФться норма представництва, тобто визначаСФться середня кiлькiсть виборцiв, вiд якоСЧ до палати (парламенту) обираСФться один депутат. Такий порядок формування нижнiх палат iнодi забезпечуСФ представницький характер парламенту в цiлому.
Порядок формування верхнiх палат суттСФво рiзниться i, як правило, вiдмiнний вiд того, котрий прийнятий для нижнiх. У рядi краСЧн застосовуються прямi вибори. Вони нерiдко проводяться не лише на основi дещо вiдмiнного виборчого права (з бiльш високим вiковим цензом), а й з використанням iнших виборчих систем. Зокрема, у такий спосiб утворюються iспанський, iталiйський, польський, румунський i чеський сенати, а також палата радникiв парламенту ЯпонiСЧ.
КомiсiСЧ (комiтети) як елемент структури парламентiв
Найголовнiшим елементом внутрiшньоСЧ структури парламентiв СФ комiсiСЧ (комiтети). Теоретично СЧх роль визначаСФться як попередня пiдготовка рiзного роду питань, якi потiм мають розглядатись у сесiйних засiданнях. Фактично ж комiсiСЧ самi вирiшують наперед багато з цих, а палати i парламенти в цiлому нерiдко майже автоматично затверджують СЧх пропозицiСЧ. При цьому вважаСФться, що дiяльнiсть комiсiй дозволяСФ бiльш швидко, нiж у самих палатах, i на бiльш професiйному рiвнi вирiшувати парламентськi справи.
Парламентськi комiсiСЧ мають своСЧ рiзновиди. Чи не основними з них СФ постiйнi комiсiСЧ. В Англомовних та деяких iнших краСЧнах вони називаються постiйними комiтетами. В двопалатних парламентах постiйнi комiсiСЧ, як правило, утворюються в кожнiй з палат i дiють на перiод сесiСЧ парламенту, але в цiлому рядi краСЧн вони утворюються на весь термiн його скликання. На практицi ця рiзниця не маСФ великого значення, тому що формування комiсiй на початку кожноСЧ сесiСЧ здебiльшого не призводить до значних змiн в СЧх складi.
ОднiСФю з головних функцiй постiйних комiсiй СФ детальний розгляд законопроектiв. ця СЧх дiяльнiсть складаСФ змiст окремоСЧ стадiСЧ законодавчого процесу. В РЖталiСЧ згiдно з ст.72 конституцiСЧ постiйнi комiсiСЧ мають право не тiльки розглядати, а i затверджувати законопроекти, що виключаСФ подальшу парламентську процедуру СЧх прийняття. РЖ хоча за iнiцiативою уряду РЖталiСЧ або встановленоСЧ кiлькостi депутатiв законопроект до затвердження його комiсiСФю може бути повернуто до розгляду i прийняття до палати, постiйнi комiсiСЧ в багатьох випадках виступають як основний центр законодавчоСЧ дiяльностi.
До функцiй постiйних комiсiй також вiднесено обговорення iнших питань, включених до порядку денного роботи парламенту. В багатьох краСЧнах утворюються постiйнi комiсiСЧ, дiяльнiсть яких пов`язана з функцiонуванням самого представницького органу: з питань процедури i регламенту, депутатськоСЧ етики тощо. Нерiдко постiйнi комiсiСЧ здiйснюють функцiСЧ зв`язку з мiнiстерствами та контролю за дiяльнiстю органiв виконавчоСЧ влади. Тому не дивно, що постiйнi комiсiСЧ мають спецiалiзований характер, а СЧх предметна компетенцiя в цiлому вiдповiдаСФ загальнiй структурi уряду.
Значними вiдмiнностями в цьому вiдношеннi характеризуються постiйнi комiтети палати громад парламенту ВеликоСЧ БританiСЧ. Чи не СФдиною СЧх функцiСФю СФ вiдповiдна участь у законотворчостi. Тi п`ять-вiсiм комiтетiв, що утворюються на кожнiй сесiСЧ, не мають спецiалiзованоСЧ компетенцiСЧ, позначаються першими лiтерами алфавiту. Характеристика цих комiтетiв як постiйних СФ досить умовною через те, що СЧх склад змiнюСФться кожного разу пiсля передачi туди нового законопроекту, а постiйними залишаються лише голови комiтетiв. У такий спосiб забезпечуСФться професiйний пiдхiд до законотворчостi, адже депутати спецiалiзуються з рiзних питань, i це, звичайно, враховуСФться при формуваннi конкретного складу постiйного комiтету.
Кiлькiсть постiйних комiсiй в парламентах рiзних краСЧн помiтно рiзниться: вiд 6 в кожнiй з палат парламенту ФранцiСЧ до 24 в бундестазi Нiмеччини. В окремих краСЧнах число постiйних комiсiй зафiксовано в конституцiСЧ, в iнших це зроблено в парламентських регламентах. Проте в рядi краСЧн комiсiСЧ створюються в такий кiлькостi, яку сам парламент i контролююча його партiйна бiльшiсть вважають доцiльною.
Компетенцiя парламентiв
Вивершеному аналiзу парламентаризму сприяСФ розгляд форм закрiплення компетенцiСЧ представницьких органiв, а також змiсту вiдповiдних повноважень. Згiдно з принципом розподiлу влад, парламенти визначаються як носiСЧ законодавчоСЧ влади. тАЬВсi встановленi тут (у конституцiСЧ - О.Б.) законодавчi повноваження належать конгресу Сполучених Штатiв,тАЭ - сказано в ст.1 американськоСЧ конституцiСЧ. Ця iдея в тiй чи iншiй формi викладена в основних законах практично всiх розвинутих краСЧн.
Сучасна конституцiйна теорiя та практика не визнаСФ парламенти верховними органами влади. РЗм не надаСФться якiсть повновладдя, правомочнiсть розглядати i вирiшувати будь-яке питання, що належить до вiдання держави. З огляду на цю теорiю це б суперечило iдеСЧ установчоСЧ влади. Адже всi повноваження парламентiв належать СЧм не з якогось власного права, а завдяки фiксацiСЧ в конституцiях, котрi i надiляють представницькi органи вiдповiдною компетенцiСФю. З iншого боку, оцiнка парламентiв як повновладних органiв суперечила б змiсту принципу розподiлу влад. Як зазначалось, за цим прин?/p>