Высшие органы демократического государства
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ипом влади не тiльки розподiленi i врiвноважують одна одну, а й рiвнi. Не вiдповiдала б ця оцiнка реалiям державно-полiтичного життя.
Характеризуючи форму закрiплення i змiст парламентськоСЧ компетенцiСЧ, слiд в першу чергу зазначити, що вони певною мiрою пов`язанi з побудовою представницьких органiв. Зокрема, бiкамералiзм парламентiв зумовлюСФ наявнiсть повноважень у кожноСЧ з палат i, як правило, нижнi палати вiдiграють бiльш значну i навiть домiнуючу роль в реалiзацiСЧ цих повноважень. Разом з тим СФ парламенти, де повноваження палат не тiльки зрiвнянi, а й в цiлому рiвнi. До них слiд вiднести представницькi органи РЖталiСЧ, Румунi, США та ряду iнших краСЧн. Зокрема обидвi палати американського конгресу мають, у принципi, однаковi законодавчi повноваження, за винятком того, що бiлi (законопроекти) з фiнансових питань можуть бути внесенi тiльки в палату представникiв.
РЖнодi кожна з палат маСФ своСЧ особливi, притаманнi тiльки СЧй повноваження. Наприклад, сенату конгресу США належить виключне право давати тАЬпораду i згодутАЭ на кандидатури, що пропонованi президентом на цiлий ряд посад, а також на ратифiкацiю мiжнародних угод. Якщо нiхто з кандидатiв у президенти не забезпечить собi бiльшостi голосiв вибiрникiв, його обрання здiйснюСФться палатою представникiв. За таких самих обставин сенат обираСФ вiце-президента. Палата представникiв маСФ право притягувати до вiдповiдальностi в порядку iмпiчменту президента та деяких iнших вищих посадових осiб, а правом розглядати справи, порушенi в такому порядку, надiлений сенат. Наявнiсть особливих повноважень у кожноСЧ з палат характеризуСФ i деякi парламенти з нерiвноправними палатами.
Змiст компетенцiСЧ парламентiв зумовлюСФ характер СЧх функцiй, тобто напрямiв СЧх дiяльностi. До парламентських функцiй вiдносять законотворчiсть, прийняття бюджету i контроль за дiяльнiстю органiв виконавчоСЧ влади. Серед цих функцiй також називають зовнiшньополiтичну i судову. Останнi двi функцiй парламентiв мають, по сутi, супутнСФ значення.
КонституцiСЧ передбачають лише окремi, вузькi форми участi представницьких органiв у зовнiшньополiтичнiй дiяльностi держави. Парламенти, як правило, не беруть участi в оперативному вирiшенi проблем зовнiшньоСЧ полiтики. Аналiзуючи СЧх вiдповiднi повноваження, слiд видiлити визнане основними законами багатьох краСЧн право схвалювати укладенi мiжнароднi договори i угоди. Проте цi повноваження аж нiяк не обмежують мiжнародно-договiрну практику виконавчоСЧ влади, а саме парламентське схвалення в бiльшостi випадкiв маСФ суто формальний характер.
Бiльш суттСФвим СФ право парламентiв на ратифiкацiю та денонсацiю мiжнародних договорiв або на участь в цьому процесi, закрiплене в конституцiях цiлого ряду краСЧн. Вiдповiднi процедури, що застосовуються до найважливiших мiжнародних договорiв, ставлять дiяльнiсть з укладання таких договорiв у залежнiсть вiд СЧх сприйняття парламентом. До зовнiшньополiтичних повноважень парламентiв треба також вiднести СЧх право оголошувати вiйну i укладати мирнi угоди. В цiлому ж парламенти стоять осторонь активноСЧ дiяльностi з формування i здiйснення зовнiшньоСЧ полiтики. Цю дiяльнiсть вiднесено до повноважень вищих органiв виконавчоСЧ влади.
До компетенцiСЧ парламентiв деяких краСЧн входять певнi судовi повноваження. У Великiй БританiСЧ представницький орган у випадках так званих злочинiв проти парламенту або порушення парламентських привiлеСЧв та iмунiтетiв нерiдко бере на себе прямi судовi функцiСЧ. Зокрема, палата громад британського парламенту маСФ право притягувати до вiдповiдальностi у вiдповiдних випадках як своСЧх членiв, так i стороннiх осiб. За СЧСЧ рiшенням для депутатiв можуть бути визначенi такi покарання, як вiдсторонення на деякий час вiд роботи в парламентi або взагалi виведення з його складу.
Однак найважливiшими парламентськими повноваженнями судового характеру СФ повноваження, пов`язанi з вiдповiдальнiстю посадових осiб у порядку iмпiчменту та iнших подiбних процедур. Активними учасниками цих процедур СФ представницькi органи.
Для характеристики компетенцiСЧ парламентiв важливе значення маСФ оцiнка змiсту конституцiйно-правового статусу самих парламентарiСЧв. Практично у всiх розвинутих краСЧнах депутати не зв`язанi юридичними обов`язками по вiдношенню до своСЧх виборцiв. Вони вважаються представниками не вiдповiдних виборчих округiв, а всього народу (виборчого корпусу) в цiлому i не можуть бути вiдкликанi виборцями. Тим самим СЧх мандат не маСФ iмперативного характеру, i його прийнято називати вiльним. Такий характер депутатського мандата, як правило фiксуСФться в конституцiях.
В цiлому слiд пiдкреслити, що вiльний мандат в зарубiжнiй конституцiйнiй теорiСЧ, розглядаСФться як такий, що найбiльш повно забезпечуСФ для депутатiв можливостi займатися справами, вiднесеними до компетенцiСЧ загальнонацiонального представницького органу. Вiн надаСФ СЧх дiяльностi полiтичного характеру i не зводить СЧСЧ до рiвня роботи уповноважених з мiiевих справ. З iншого боку, в умовах прийняття iмперативного мандата зовнi встановлюСФться бiльш тiсний зв`язок мiж парламентарiями та СЧх виборцями.
УРЯД
Структура i органiзацiя урядiв.
Конституцiйна теорiя i практика сучасних краСЧн знаСФ двi основнi моделi структури урядiв. У багатьох краСЧнах до складу урядiв входять всi полiтичнi керiвники мiнiстерств i вiдомств iз загальнонацiональною компетенцiСФю. У сукупностi вони i становлять урядову колегiю. Це зумовлюСФ досить велику чисе?/p>