Вплив індивідуально-психологічних особливостей підлітків на характер інтерактивної взаємодії з електронними ресурсами
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
якій потреба може бути задоволена за допомогою даного обєкту.
Вибір діяти чи ні в даній ситуації, а також вибір конкретного предмету і способу задоволення потреби повязаний з ухваленням рішення, яке інколи може бути болісним для людини, зачіпаючи його етичні й світоглядні установки. У ряді ситуацій ухвалюване рішення носить ймовірнісний характер, коли воно повязане з передбаченням результатів, наслідків вчинку або з пошуком реального обєкту задоволення потреби.
Однією з характеристик мотиву є його сила. Вона впливає не тільки на рівень активності людини, але і на успішність прояву цієї активності, зокрема на ефективність діяльності.
З силою мотиву звязана його стійкість. Якщо вона виявляється ситуативно, "тут і зараз", то говорять про завзятість, якщо стійкість характеризує мотиваційну установку, то говорять про наполегливість.
Сильномотивовані діти проявляють більшу завзятість у виконанні завдання, чим слабомотивовані; у дорослих ця залежність виражена слабкіше або взагалі відсутня. Також сильномотивовані і мотивовані на успіх схильні планувати своє майбутнє на більші проміжки часу [26].
Розглянемо роль зовнішніх факторів у формуванні сильного стійкого мотиву до захоплення компютером.
Роль похвали, морального заохочення і осуду, покарання має суперечливі оцінки: одні автори стверджували, що похвала є спонукачем більшої сили, ніж осуд, інші стверджували зворотнє, треті доводили дієвість і похвали і осуду.
В.В. Маркелов (1972), наприклад, установив, що і похвала і осуд надають стимулюючу дію тільки в тому випадку, якщо повторюються підряд не більше чотирьох разів. Тим часом встановлено, що осуд часто негативно впливає на людей слабкою нервовою системою. Похвала діє на них позитивно, а на осіб з сильною нервовою системою майже не має стимулюючої дії [26].
Найгірше, за даними А.Г. Ковальова, ніяк не оцінювати. А.Г. Ковальов позитивні і негативні оцінки ділить на глобальні, якими оцінюється вся особа, і парціальні, часткові, повязані з якоюсь лиш конкретною діяльністю (конкретним завданням). Він вважає, що глобальна оцінка шкідлива. При парціальній позитивній оцінці людина усвідомлює, що ще не все зроблено, що успіх не дає підстав для самозаспокоєння; при негативній же оцінці вона не втрачає впевненості в собі, розуміє, що невдачу можна подолати [32].
Природно, що оцінка повинна бути адекватна дійсним досягненням людини. Проте для стимулювання активності у ряді випадків старанну, але не дуже здібну або невпевнену в собі людину слід похвалити й за невеликі, навіть уявні успіхи.
З давніх пір змагання широко застосовувалося для збільшення сили мотиву. На початку XX століття рядом досліджень було встановлено, що знаходження особистості в контакті з іншими будить у неї дух змагання, стимулює її діяльність (В.М. Бєхтєрєв, Н. Тріпплет, Ф. Олпорт). Навіть уявний звязок (заочний контакт) може стимулювати людину. Це явище отримало назву "ефект суперництва".
Варто зазначити, що особистості з сильною нервовою системою більше стимулюються обстановкою змагання, чим особистості зі слабкою нервовою системою.
Стимулююча роль суперництва залежить і від знання результатів інших. З одного боку, воно вносить дух змагання, робить роботу цікавішою. При чому, самолюбні субєкти більшою мірою стимулюються ситуацією змагання, більше "заводяться" [2].
Значний вплив на силу і стійкість мотивів надає успішність діяльності людини. Успіхи надихають, а постійно виникаюче задоволення від досягнутого результату приводить до стійкого позитивного відношення до своєї діяльності. Невдачі приводять до виникнення стану фрустрації, яка може мати два результати в плані впливу на силу і стійкість мотиву: залишити цю діяльність, оскільки підліток вважає, що мало здібний до неї (інтропунітивна форма фрустрації); прагнути добитися наміченого, чого б це не коштувало, навіть всупереч реальним можливостям (екстрапунітивна форма реагування на невдачі) [26].
В другому випадку мотив посилюється, але дії, що робляться людиною під впливом агресії і досади, часто носять імпульсивний та ірраціональний характер: вони продовжують здійснюватися навіть тоді, коли вже недоцільні.
Проте й успіхи, що регулярно повторюються, таять в собі певну небезпеку: до ролі успішного деякі люди швидко звикають. У них виробляється непомірно завищена самооцінка, зневага до суперників. Це свідчить про появу у таких субєктів "зоряної хвороби".
Оцінка успіху або невдачі самою людиною завжди субєктивна. Вона визначається рівнем домагань, порівнянням свого досягнення з досягненнями інших і т.п. Тому те, що для однієї людини є успіхом, іншим буде розцінено як невдача.
Сила потреби визначається привабливістю обєкту, що викликає потребу Привабливість же часто повязана з таємничістю обєкту або із забороною його використання. Заборона щось відкрити, подивитися, спробувати приводить часто до зворотного результату внаслідок виникаючої у людини цікавості, появі значущості того, що забороняється [26].
Діяльність може привертати, цікавити людину з різних боків. Це може бути невідомість, загадковість кінцевого результату, це і складність вирішуваної задачі, яка "кидає виклик" самолюбству людини (зможу або не зможу). Чим старші школярі, тим більше їм подобається вирішувати важкі задачі, що вимагають значних зусиль.
Ситуація ускладнення викликає потребу або в нових знаннях, або в новому способі навчання, ?/p>