Вiдношення украiнцiв до географiчного середовища в мiфах стародавнiх словтАЩян
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?и оази культури на пустелi.
Мiфологiчнi витоки культури не втратили своСФi актуальностi донинi, адже з виникненням нових культурних архетипiв старi не зникають безслiдно, а спiвiснують уже в iншiй iпостасi". [8]
Необхiднiсть вiдродження геосоцiокультури у сучасних украiнцiв.
Ставлення до рослинного i тваринного свiту, до води i землi було мiрилом людськоi порядностi, високоi культури i моралi. В тi часи природнi багатства рiвно оберiгалися i примножалися. Зараз частiше можно спостерiгати прагнення людини полiпшити природу навколо себе, але вiдсутнiсть геокультури приводе к негативним наслiдкам. Засадження паркових ландшафтiв мiст, селищ рослинами не притаманними для лiсостеповiй або степовiй зонам Украiни. Наприклад: використання приватними пiдпрiСФмцями в ландшафтному оформленнi своiх фiрм такоi рослини, як Айлант Найвищий " (Ailanthus altissimo) родина його Китай, висотою до 30 м з широкою верхiвкою, квiти зеленовато-жовтi з неприСФмним запахом. Дерево стiйке до посухи, невимогливе до грунту, швидко росте, але поширюСФться насiнням i кореневими пагонами" [10], тобто знищуСФ другi породи рослин навколо себе. Таким чином господар для швидкоi прикраси садиби фiрми використовуСФ рослину, яка в майбутньому змiнить знов ландшафт зелених насаджень степiв. Як у 30-тi роки посадкi робiнii лжеакацii замiнили дуби, клени, в`язи, ясенi. Зрозумiло, що вирощування дубiв, кленiв, вязiв, ясенiв потребують бiльше часу i головне любовi. Нашi украiнськi поселення завжди вiдокремлювались гарними садибами з вишень, абрикосiв, яблунь, груш i т. i. Або калини, бузка, шипшини.
Великий простiр степiв спонукав людину у вiдокремленi свого дому деревами i вирощуваннi iх як своiх помiчникiв вiд спеки, вiд вiтру i голоду. Украiнцi з давнiх давен займалися садiвництвом (чоловiки), городництвом (жiнки), вирощуванням хлiба i скотарством. Це стверджують археологiчнi знахiдки.
Сучасна молодь знаходиться дуже в важкому фiзичному та духовному станi i батьки в розпачi, бо не бачать виходу з цього становища. Але вихiд дуже простий i можливий у виконаннi - звернути увагу на знання бiльш не схiдних культур Японii або Китая, а своiх украiнських коренiв. Так на багато зрозумiлий й доступний до нашого розумiння зоряний праукраiнський календар - "Коло Свароже", який реконструювали нашi вченi. Наприклад варiант Г. Лозко: "Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбiльшi сонячнi свята, що вiдповiдають кожнiй з чотирьох сонячних фаз (сонцестояння i рiвнодення). Якщо рiк уявляти у виглядi кола, то вгорi його буде Рiздвяний цикл (Коляда); провiвши вiд нього вертикаль, ми позначимо лiтнiй Купальський цикл; по горизонталi - весняний Великоднiй цикл i осiннСФ велике Свято Врожаю,. На цей графiчний хрест накладемо ще один косий хрест, щоб утворилась восьмипроменева зiрка: так ми позначимо iншi симетричнi свята. Це весняно - зимовий Колодiй (Масляна) i лiтньо-осiннi Боги-Спаси, весняно-лiтнiй Зiльник (Трiйця) i осiнньо-зимова (Калiта). Графiчним символом украiнського календаря може бути восьмипроменевий хрест, або зiрка, зображення якого СФ на кожнiй апсидi Софiйського собору в КиСФвi". [3]
"Спостереження народу за явищами природи, порами року, рослинним i тваринним свiтом тощо вiдображають глибину народного мислення, проникнення у сутнiсть речей, подiй, прогнозування на майбутнСФ" - так висловлюються П.Р. РЖгнатенко i Ю.Д. Руденко в своСФi книзi "Народознавство у школi". В якоi вони доказують необхiднiсть поСФднання науковоi i народноi педагогiки у вихованнi майбутнiх украiнцiв. "Завдяки пiзнанню мiфологiчних творiв про водяних, лiсових, лугових i степових русалок (мавок), рiзноманiтних вiрувань народу учнi проймаються любовтАЭю рiдноi землi, природи, бабусь i дiдусiв - творцiв iсторii свого народу". [11] Таким чином започатковуСФться вiдродження географiчноi культури украiнського етносу.
"Смисл нацiонально - культурного вiдродження полягаСФ швидше в збудженнi творчого потенцiалу нацii, ii соцiально-культурноi активностi, консолiдацii, у вiдтвореннi ii нацiонального духу. Проте якщо нацiя роздiлена на "захiд" i "схiд", на "пiвдень" i "пiвнiч", на "росiйськомовне" та "украiномовне" населення, як це iсторично склалося в Украiнi, то вимагати негайного вiдродження украiнського нацiонального духу означаСФ реально поглиблювати розкол. Для консолiдацii нацii, вiдтворення ii нацiонального духу потрiбнi осмислення i переживання iсторичного шляху народу, причому не окремих його вiдтинкiв, нерiдко гiперболiзованих пiд впливом тiСФi чи тiСФi кон`юнктури, а всього iсторичного шляху.
Отже, минуле не можна розглядати як позитивну чи негативну альтернативу нинiшньому дню, його слiд сприймати таким, яким воно було насправдi, долаючи той глибокий провiнцiалiзм, що вкорiнився у сучаснiй нацiональнiй свiдомостi.
Дехто вважаСФ, що досить нам вiдродити колядки, веснянки, давнi ритуали й обряди, як одразу автоматично вiдродиться украiнський нацiональний дух. Але це марнi сподiвання. У такий спосiб, особливо якщо це здiйснюватиметься пiд адмiнiстративним тиском, ми тiльки закрiпимо свiй провiнцiалiзм, породжений комплексом неповноцiнностi i меншовартостi,що й викликаСФ в декого "коротке замикання" на своiй нацiональнiй приналежностi.
Найефективнiшими для зближення та органiчного злиття мови нацiональноi культури i мов народу СФ неадмiнiстративнi методи. Якщо ми справдi хочемо, щоб культура вiдiграла роль духовного каталiзатора нацi