Вiдношення украiнцiв до географiчного середовища в мiфах стародавнiх словтАЩян
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?оз`яснюСФ й обгрунтовуСФ релiгiйнi церемонii, таiнства. Мiфи СФ витворами народноi фантазii, вони породженi природною допитливiстю людини" [6].
Роздiл РЖРЖ. Вiдображення вiдношення украiнцiв к географiчному середовищу в украiнських мiфах
"Мiфологiя - сукупнiсть мiфiв того чи iншого народу. Мiфи слiд вiдрiзняти вiд казок, якi вже у стародавнi часи сприймалися як вигадки, плiд фантазii, в той час, як до мiфу ставилися як доймовiрних подiй. Мiфи також вiдрiзняються вiд легенд, якi найчастiше розповiдають про реальних осiб, або справжнi подii.
Украiнськi мiфи характернi тим, що вони надзвичайно природнi, пов`язанi з хлiборобським або пастушим побутом наших предкiв. РЗхнi персонажi переважно батько-господар, мати-господиня, iхнi сини й дочки, iхня худоба та поля. Мiфологiчнi сюжети яскраво забарвленi родинним побутом княжоi доби" [1]
РЖван Нечуй-Левицький писав: "Ми не бачимо в народнiй фантазii охоти до негарних, неестетичних велетенських мiфiчних образiв, до тих величезних, страшних, головатих та рогатих богатирiв зi страшними антинатуральними iнстинктами, якi любить нiмецька i великоруська мiфологiя" [7].
"У найархаiчнiших колядках i щедрiвках знаходимо прославляння господаря не якоiсь конкретноi родини людей, навiть не князiвськоi чи гетманьськоi, але швидше - вiдгомiн прославляння сiм`i небесних свiтил та природних явищ: сонця, мiсяца, зорi, дрiбного дощику, вiтру та iн.
Труднощi дослiджень украiнськоi мiфологii полягають насамперед у тому,що всi писемнi згадки про стародавнi вiрування носять характер критики i засудження язичницьких Богiв (бiсiв), яких кожен лiтописець не вважав за потрiбне пояснювати, лише трактував як пережитки малокультурних звичаiв, неприйнятих для християн. Розвиток украiнськоi мiфологii був перерваний зненацька. Християнськi проповiдники знищили безлiч язичницьких творiв, якi писалися волхвами для потреб богослужiння та практичного життя. Людина жила в повнiй гармонii з природою i тому й Боги та мiфiчнi iстоти були для неi природними i рiдними.
До нас дiйшли переважно уривки прадавнiх мiфiв, часто засмiченi пiзнiшими християнськими нашаруваннями, якi нинi так нелегко розпiзнати, щоб зiбрати й вибудувати струнку систему украiнськоi мiфологii.
Характерною особливiстю украiнськоi мiфологii СФ пантечення, за яким Бог ототожнюСФться з природою. Обожнювання всiх явищ природи, небесних свiтил, дерев, рiчок, поклонiння багатьом богам називаСФться полiтеiзмом, тобто багатобожжям.
В украiнцiв iснувала своСФрiдна iСФрархiя Богiв: на чолi всього свiту стояли найстаршi Боги, котрi керували всiм життям, далi йшли нижчi рангом Боги, а також демони, якi надавали послуги старшим Богам; а внизу стояли люди, обдарованi великою силою. Що могли конкурувати з демонами. Форма релiгii, в якiй СФ багато Богiв, але на чолi з одним верховним Богом, називаСФться генотеiзмом. Творцем Всесвiту, Богом над Богами Украiнцi вважали Рода. Вiн живе на небi, iздить на хмарах, даруСФ життя людям, звiрам, птахам, даруСФ дощ на посiви жита, даСФ людинi долю. Род уособлював також i нащадкiв одного предка, тобто був пов`язаний з усiм родом у сукупностi: померлих предкiв, живих нащадкiв i майбутнi, ще не народженi поколiння, СФднав Род.
Жiночi божества Рожаницi були пов`язанi з народженням i мали таСФмний зв`язок iз зiрками. Душа людини уявлялася як iскра небесного вогню - зiрка, яку Бог запалюСФ при народженнi дитини i гасить, коли людина помираСФ.
Роду i Рожаницям приносили жертви у виглядi хлiба, сиру, меду, кашi (кутi). Перед вживанням ритуальноi страви кутi, на Рiздво (Родздво), батько кидаСФ першу ложку вгору в святий куток - покуть. Цей звичай побутуСФ i досi в Украiнi. Походження ж його глибоко архаiчне i означаСФ саме принесення жертви Роду i Рожанiцям, яке в давнину здiйснював волхв або жрець. Батько родини ототожнювався зi служителем культу.
Культ Роду розвинувся, вiрогiдно, за часiв патрiархату (епоха бронзи), в той час, як Рожаницi, що виникли в матрiархатi, вже втiлилися в образи Лади та ii доньки Лелi. Отже, логiчно припустити, що Рожаницi - Богинi плодючостi - виникли у наших предкiв ранiше чоловiчого божества Роду.
Зображувалися Рожаницi у виглядi пари (як близнюки), що вважалося ознакою найвищоi плодючостi i святостi. Рожаницi (або мати Лада i дочка Леля) в народi ототожнювалися з сузiр`ями Великоi та Малоi Ведмедиць.
Сварог, Прабог, владика свiту, батько украiнського олiмпу. Назва Бога походить вiд давньоiндiйського сварга, що означаСФ небо, вхiд у небо. Вiд Сварога, Бога свiтла i небесного вогню, походять iншi Боги - Сварожичi. Деякi вченi схильнi вважати Сварога не окремим божеством, а цiлим зодiакальним пантеоном, або сонячним роком. Культ Сварога зародився, на межi бронзового i залiзного вiкiв. Його знали вже кiммерiйцi i скiфи-орачi. В Украiнi поширенi назви з коренем Свар - на значнiй територii: Свароме на Киiвщинi, село Саварка на Росi, село Сваричiв на РЖвано-Франкiвщинi та багато iн.
На небосхилi Свароговi вiдповiдав Плуг (сузiр`я Орiона), яке пов`язують зi скiфською легендою про небеснi дари, яки впали перед трьома синами Таргiтая (серед них був плуг). В Украiнi залишком ритуального вшанування плуга СФ новорiчнi обходи хат з плугом, покладання плуга пiд рiздвяним столом тощо. За легендами, якi передають нашi лiтописи, Сварог - Бог ковальства i шлюбу, що викував золотий плуг i золоту обручку, якi так широко оспiвуються в колядках, щед?/p>