Вiдношення украiнцiв до географiчного середовища в мiфах стародавнiх словтАЩян
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
? здоровя душi i тiла. Природа СФ невичерпним джерелом духовноi культури родини, ii роду i народу. Несучи в собi такi естетично виразнi, безсумнiвнi незаперечнi й вiчнi цiнностi, як доцiльнiсть i гармонiя, постiйний рух (кругообiг речовин) i оновлення, велич i життСФва мiць, природа скеровуСФ мислення в образне, порiвняльно-асоцiативне русло, стимулюСФ творчу поетичну уяву. А головне пробуджуСФ патрiотичнi почуття, викликаСФ благороднi поривання, сприяСФ розвитку iнтелектуальних здiбностей. Що це дiйсно так заквiтчуСФ народна творчiсть.
Численних пiснях, переказах, легендах, казках, прислiвях та приказках природа виступаСФ як одухотворена сила, а ii явища пiдносяться до рiвня символiчноi мови, ii краса освячуСФться як джерело зовнiшньоi i внутрiшньоi краси людини" [5].
Яке натхнення може охопити наших дiтей, коли вони не можуть знати древа своiх родiв бiльш нiж на три поколiння, а мiiе народження знаходиться за багато кiлометрiв вiд мiiя проживання. Коли доросли за буденними справами собi раду дати не можуть. Тому шукають зняття стресiв у алкогольному спянiннi, у наркотичному забуттi, у вiртуальному свiтi i таке iнше. А коли буваСФ вихiд на "природу", то воно маСФ головну мету - це добре поiсти, залишивши пiсля себе велику кiлькiсть смiття. Без сумнiвiв, таке злиття з природою не можливо. Воно руйнуСФ людину i природу його iснування.
Роздiл РЖ. Свiтогляд, мiфи i фiлософiя
"Свiтогляд - це система найзагальнiших знань, цiнностей, переконань, практичних настанов, якi регулюють ставлення людини до свiту" [6].
"Свiтогляд - iнтегральне духовне утворення:
- надаСФ людинi знання разом iз оцiнкою, вiдношенням до свiту;
- синтез низки iнтелектуальних утворень: знання-бажання-iнтуiцiя-вiра-надiя-життСФвi мотиви-мета-та таке iнше" [7].
"Свiтогляд - це цiлiснiсть поглядiв. Тобто центральна проблема свiтогляду це вiдношення людини до свiту" [6].
Основнi типи вiдношення людини до свiту:
- пiзнавальний (охоплюСФ найбiльш загальне знання про свiт);
- оцiнювальний (цiнностi, iдеали, якi регулюють соцiальнi стосунки в суспiльствi на основi яких оцiнюються, соцiальнi явища);
- практичний (наявнiсть певних практичних настанов).
За словами Фрiдрiха Гегеля: "свiт - це об`СФктивний розум подiбний до суб`СФктивного розуму людини". Вiн говорив з рацiоналiстичнiй позицii свiторозумiння. Тобто у свiтi - все влада розуму. Але працi Нiцше говорять про iррацiоналiстичне свiторозумiння, тобто - основа свiту недоступна, не пiдвладна розуму. Таким чином свiтогляд буваСФ грунтуСФться на тому, що розуму не все пiдвладне, що iснують глибиннi таСФмницi буття, яки не можливо збагнути розумом. Такий свiтогляд пропануСФ сприняти деяки природнi явища так як вони СФ, не заглиблюючись в iх сутнiсть. Наприклад: ми всi користуСФмося електрикою, але не всi знають як це вiдбуваСФться, однак користуСФмося.
" Функцii свiтогляду до форми духовного засвоСФння свiту:
це iнтегрувати людину у свiт;
це надати iй найперших життСФвих орiСФнтирiв;
це подати дiйснiсть у ii людських вимiрах та виявленнях". [7].
Вченi фiлософи говорять, що фiлософiя фiгуруСФ як свiтогляд, певного рiвня.
Цей рiвень, на якому розгортаСФться фiлософське осмислення свiту i людини називаСФться теоретичним. Тобто фiлософiя - це теоретична форма свiтогляду; усвiдомлений свiтогляд. Фiлософiя СФ рiзновидом свiтогляду. Вона концентруСФ свiтогляд, зосереджуСФться на найважливiшому у ньому.
Фiлософiя - це вiдкрита система знань.
Особливостi предмету фiлософii:
ii предмет СФ iсторично змiнним, бо iсторично змiнними постають самовиявлення та самоусвiдомлення людини;
уся iсторiя фiлософii фактично входить у окреслення ii предмету, оскiльки лише за такоi умови ми i здатнi окреслити "топографiю" людськостi;
фiлософiя постаСФ своСФрiдною формою збереження та забезпечення iсторичноi неперервностi людськоi свiдомоi самоiдентифiкацii.
Риси фiлософського мислення:
маСФ гранично широкий рiвень узагальнення (категорii, принципи), що виходять на межу буття i небуття;
постаСФ формою людського самоусвiдомлення, мисленням пiд кутом зору людини, ii життСФвого вибору;
окреслюСФ дiйснiсть не лише такою, якою вона СФ, а й такою, якою маСФ бути;
СФ бiльшою мiрою мисленням про мислення, нiж мисленням про мислення, нiж мисленням та думкою про якусь реальнiсть;
постаСФ внутрiшньоповязаним, логiчно послiдовним, аргументованим та обгрунтованим;
прагне поставити i розвязати граничнi, абсолютнi проблеми людського буття.
За теорiСФю Г. Гегеля - вищi здатностi людського iнтелекту проявляються:
у розумiннi (фiлософii);
переживаннi (мистецтво);
вiдчуттi нашоi вихiдноi спорiдненостi iз найпершими засадами буття (релiгii).
Фiлософiя - це iнтелектуальна форма свiтомислення. Зараз в фiлософськiй науцi пануСФ дискурсивне мислення, яке поступово змiнюСФться.
РЖсторична фiлософiя виникла шляхом видiлення iз первинного, синкретичного мiфологiчного свiтогляду.
Розглянемо вiдмiнностi мiфологiчного свiтогляду i фiлософii, якi показанi в таблицi № 1. [6]
Таблиця № 1.
МРЖФОЛОГРЖЧНИЙ СВРЖТОГЛЯД ФРЖЛОСОФРЖЯФормуСФться i функцiонуСФ стихiйно. ПостаСФ свiдомою та усвiдомленою iнтелектуальною дiяльнiстюМiфологiя не маСФ автора, ii творцем СФ народ. РД авторською формою мислення та iнтелектуальноi творчостi. ХарактеризуСФться вiдсутнiстю розмежування i протиставлення свiту й людини.
ЗнаменуСФ в?/p>