Вiдношення украiнцiв до географiчного середовища в мiфах стародавнiх словтАЩян
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?дiлення людини iз природи, а окремого iндивiда iз людськоi первинноi спiльностi, постаСФ iндивiдуальною формою свiтоглядного самовизначення людини. Мiф розповiдаСФ про явища оточуючого свiту. ПояснюСФ своСФ твердження.Мiфологiчна свiдомiсть СФ синкретичною, тобто бачить свiт цiлiсним, унiверсальним.ХарактеризуСФться дискрусивним, тобто аналiтико-синтетичним мисленням.
З таблицi ми бачимо, що фiлософське мислення повинне проводити аналiз дiй людини в синтетичному звязку з навколишнiм середовищем. Навiть коли думка абстрагуСФться вiд реальностi, вона не може бути без послiдовних висновкiв, якi базуються на законах природи. Людина - частина свiту i вона також находиться у владi природних законiв, не залежно згодна вона з цiм чи нi. На протязi iсторичного розвитку культури людина багато разiв поверталася до мiфiв. На мiй погляд - це пояснюСФться необхiднiстю обСФднати в цiльну картину тi окремi знання дискрусивного мислення, якi накопичились за столiття.
Мiфологiя - грецьке слово - перекази, оповiдi, слово учення.
Особливостi мiфологiчноi свiдомостi:
- синкретизм - "злиття всього з усiм";
- поставав реальнiстю - "зникнення ефекту рамки" (екрану);
особливою силою володiло в мiфi слово,розглядалось як ключ, вiдмичка до проникнення у особливу реальнiсть;
- мiф iнколи називають "машиною для знищення часу".
Характернi риси мiфологiчноi свiдомостi:
- злиття архаiчноi людини iз природою;
- мiж давньою людиною та свiтом природи не iснувало чiтких якiсних меж.
"Згодом сфера штучно створених речей та явищ почала розростатися та все бiльше вiддаляти людину вiд природи. Тобто створенi людиною речi, засоби життСФдiяльностi, знаряддя та iнструменти (на мiй погляд iдеi iх створення людина брала у природи) - це штучнi явища вiдносно природи. Вивчення цих процесiв надаСФться сферi соцiальноi культури. Ця сфера заснована на технологiях людськоi дiяльностi. Вона повнiстю вiдрiзняСФться вiд мiфологiчного мислення, де все здатне переходити в усе. Соцiально-культурна сфера заснована на дискурсивному мисленнi, де мисль рухаСФться послiдовно, впорядковано, через чiтко фiксованi пункти власного руху до певних результатiв. Таким чином разом з появою та формуванням дискурсивного мислення мiфологiчна свiдомiсть починаСФ руйнуватися. З мiфу видiлились сфери духовноi дiяльностi: рацiональнi знання (пранаука), мистецтво, релiгiя, фольклор, етнiчнi норми та правила, правовi уявлення, фiлософiя. Утворився новий тип мислення - усвiдомленого та послiдовно розгорнутого". [6]. Цiлiснiсть була подрiбнена на шматки, щоб зрозумiти буття i свiт. Я вважаю, що зараз наближаСФться час коли людина починаСФ усвiдомлювати необхiднiсть об`СФднання усiх знань для уявлення цiлiсноi картини свiту. Можливо в цьому нам СФ пiдсказка в мiфах i в аналiтичноi i синтетичноi картинi свiту географiчних знань. Поглянути на мiфи з позицii сучасних знань. Залучити важливi для нас зараз аспекти:
- вiдсутнiсть розмежувань i протиставлення свiту й людини;
- синкретичнiсть мiфологiчноi свiдомостi (бачити свiт цiлiсним, унiверсальним);
- мiф розповiдаСФ про явища оточуючого свiту.
"Мiф - являСФ собою найпростiше i найзагальнiше, дорефлективне, iнтуiтивне взаСФмовiдношення людини з природою чи соцiальною дiйснiстю.
Мiфопоетична творчiсть збуджуСФ людську фантазiю, уяву, даСФ змогу людинi вiдчути свою СФднiсть iз незрозумiлим для неi свiтом стихий, злитися воСФдино з космосом, навколишнiми реалiями буття" [6]. Якщо з нашими сучасними знаннями свiту i буття, ми звернемося к структурi мiфу, можливо тодi ми знайдемо новi форми показу цiлiсностi свiту i нашi нащадки зможуть усвiдомлювати новi знання у яскравiй збуджуѾсприйняття з великими труднощами сприймаСФться сучасним поколiнням мислителiв, оскiльки вони звикли перекладати основнi уявлення первiсноi епохи на мову сучасноi науки. Мiф же слiд тлумачити мiфiчно, виходячи iз самого мiфу. Мiфiчний змiст свiтобудови досить глибокий i тонкий, багатий i цiкавий. Мiф СФ саме буття, сама реальнiсть i сама конкретнiсть буття.
Однак початковому етапу розвитку наукових уявлень було притаманне органiчне вплетiння мови мiфу в мову науки, надання науковим поняттям та категорiям символiчного забарвлення. Вiд такого погляду не були вiльнi мислителi доби середньовiччя й нового часу, у тому числi й наш спiввiтчизник Г. Сковорода, який подiляв дiйснiсть на три свiти - макрокосм, тобто свiт природи, мiкрокосм, тобто свiт людини, i надчуттСФву, надприродну дiйснiсть, тобто свiт символiв, у якому закодоване все багатство людськоi культури. Ще бiльше зближували рiзноякiснi засоби вiдображення дiйсностi античнi мислителi, якi, наприклад: бачили у лiтерах слiв закодованi символи буття, його якiснi та кiлькiснi параметри.
Мiфотворча дiяльнiсть людського розуму, взята сама по собi, спрямована на пояснення дiйсностi. Найелементарнiшi мiфи мiстять вiдповiдi на питання: чому ворон чорний? чому кажан погано бачить удень? чому ведмiдь без хвоста? та iн. Проте коли мiфи пояснюють явища соцiального життя, походження свiту, глибинних явищ людського буття, вони трансформуються в обгрунтування соцiальноi практики, моральних приписiв i дають iм сакральне, культове, ритуальне тлумачення. Сакралiзованi соцiальнi норми, приписи, заборони стають обов`язковими для всiх членiв громади i СФ непорушними. Мiф у такому разi немовби ?/p>