Вiдношення украiнцiв до географiчного середовища в мiфах стародавнiх словтАЩян
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?им тижнем, коли приносять iм жертви. Жiнки прив`язують на дерева шматки полотна, дiвчата вiшають вiнки.
Найбiльше залишкiв мiфологiчних сюжетiв украiнцi зберегли в своiх обрядах, звичаях: колядках, щедрiвках, веснянках, купальських пiснях, замовленнях тощо.
Шанування дерев бере свiй початок з сивоi давнини, коли нашi предки поклонялися деревам, як Богам. У народовiр`i дуб вважався деревом Перуна, нинi його шанують за мiцнiсть, красу, довговiчнiсть. Верба символiзуСФ Прадерево життя, так само, як Чумацький шлях. Недаремно верби завжди садили обабiч шляхiв, за космогонiчними уявленнями народу наша Галактика СФ початком утворення Всесвiту - берегом космiчного океану. Липа - присвячувалася матерi-Водi, береза присвячувалась Ладi, клен - Полелю. Калина символiзувала свято Коляди, Рiздва свiту. Наруга над нею вкривала людину ганьбою, так само, як убивство лелеки. Вишня - одне з найстарiших дерев в Украiнi. Вона присвячувалася найвищим Богам народовiр`я (саме Новий рiк - свято Прабога Сварога). Назву вишня слiд розумiти як "божественне дерево". Ясень - чоловiче дерево, адже з його деревини робили озброСФння воiнiв ще за скiфськоi доби. Клен найбiльше використовувався на виготовлення музичних iнструментiв: сопiлок, гуслiв, скрипок. В Карпатах паляницi випiкали на кленових листях i садовили в пiч на кленовiй лопатi. Явiр (рiзновид клена) в Украiнi вважаСФться символом смутку, його садять на могилi вбитого козака, розлучених закоханих: "Посадили над козаком явiр та ялину, а в головах у дiвчини - червону калину". Горобина - в Украiнi широко використовувалась. За кiлькiстю горобини могли передбачити, якою буде зима: якщо ягiд було багато, чекали холодноi снiжноi зими. Як оберег ii садили бiля хати, на Купайла гiлочки горобини чiпляли на кожнi дверi, щоб уберегтися вiд злих духiв та хвороб. Терен вiдомий в Украiнi понад двi тисячi рокiв. Вiн СФ одним iз прародичiв садовоi сливи: вже на початку нашоi ери, схрестивши терентз аличою, нашi предки вирощували сливи. Одна з порiд терну - диптам - отримала назву "неопалимоi купини". В перекладi з церковнослов`янськоi купина означаСФ "кущ". Цей терновий кущ видiляСФ своСФрiднi ефiрнi пари, якi можуть горiти, проте самоi рослини вогонь не торкаСФться. Вважалося, що з неопалимоi купини виходить Бог, щоб показати людям iстину. Береза завдяки своiй бiлiй корi стала символом чистоти, дiвочоi нiжностi. Вона також вважалась оберегом вiд злих духiв, тому ii часто садили бiля хати, щоб милувала i захищала садибу. Широко використовувалась кора берези - береста - для "берестяних грамот". Бересту знiмали так, щоб не пошкодити самого дерева, адже мiiя, де був знятий тонкий шар кори, мають властивiсть нарощувати нову кору.
Рослини служили людинi ще в далекi часи, вiддаленi вiд нас на кiлька тисячолiть. Лiкувальнi властивостi квiтiв, трав, плодiв знали скiфськi лiкарi. Квiти використовували не тiльки з практичною метою, але й задля краси, до якоi здавна були небайдужими в Украiнi. Квiтник був i залишився неодмiнною частиною садиби украiнця. Де можна побачити мальву усiх вiдтiнкiв, пахучi яскравi чорнобривцi, жовтогарячi нагiдки, червону руту, барвiнок й любисток, м`яту i матiолу. Квiти вiдомi здавна вважаються священими. Так вважаСФться, що червона рута, барвiнок i любисток садять дiвчата, щоб бути завжди коханими i бажаними, а молодицi - щоб була мiцною родина. Мак - СФ оберегом. Його насiнням, освяченим на свято Маковея, обсипають садибу, людей i хуту. Мак вплiтають у вiночки дiвчата, вишивають на сорочках та рушниках". [3] Наськiльки зруйнована геосоцiокультура украiнського соцiуму, що рослини - обереги потрапляють у забороненi наркотичнi засоби, якi несуть горе i бiль втрат.
Те, що квiти зображалися на предметах повсякденного вжитку, може бути переконливим доказом того, що красивi рослини вирощували на своiх садибах ще нашi давнi предки.
"Втiм i сьогоднi в деяких острiвцях архаiчного народного побуту зберiгаються рiзноманiтнi табу, тобто заборони на зрубування певного виду кущiв та дерев, повiр`я та притчi, якi ми часто називаСФмо "забобонами". РЖ справдi, упродовж останнiх десятилiть ми були вiльнi вiд "забобонiв": вказували рiчкам, куди iм текти, затоплювали рукотворними морями святинi нашоi козацькоi iсторii i взагалi "перетворювали" природу, брали вiд неi все, залишаючи натомiсть пересохлi джерела так нафтохiмiчний перегар. Чи не тому ми по-варварському збиткувалися з природи, що забули заповiти, отi самi "забобони" предкiв? Можливо, "забували" iх тому, що то був голос народноi совiстi, який не ув`язувався з широкомасштабними програмами хiмiзацii, мелiорацii та iншоi руйнацii? Йдеться не про технiчний прогрес, який сам по собi здатний нести людям добро, благо, а про те, що пiд виглядом технiчного прогресу у страхiтливих масштабах здiйснювалися заходи, якi призвели суспiльство, нацiю до екологiчноi катастрофи.
У наших долях переплелися прадавня духовна культура i проблеми сьогодення. Бо висохли i змiлiли не тiльки земнi рiки, а й джерела духовностi, i нiяка замiна iх масовою, а то й псевдокультурою не компенсуСФ цiСФi величезноi втрати. Тiльки повернення до першовитокiв народного життя, виховання прийдешнiх поколiнь у рiчищi шаноби до природи, яке прокладали нашi далекi предки, здатне вiдновити рiвновагу людини та довкiлля. Ось чому актуальною проблемою стаСФ вiдображення вже на новому грунтi давнього свiтосприймання, яке не дозволяло вже тодi перетворюва?/p>