Вивчення ентомофауни рiчки Горинь в Дубровицькому районi
Дипломная работа - Биология
Другие дипломы по предмету Биология
/p>
Личинки зявляються наприкiнцi травня. Тiло дорослоi личинки веретеноподiбне; на спинi темно-бурi плями. Останнi два членики черевця по боках густо вкритi волосками. На задньому кiнцi тiла пара коротких хвостових придаткiв, якi, на вiдмiну вiд личинок плавунцiв, вкритi короткими щетинками. Крiм пуголовкiв личинки живляться дафнiями, черепашковими рачками та iншими дрiбними водяними тваринами.
Досить часто в рiзних мiiях дослiдження можна зустрiти вертячок (Gyrinus natator; з родини Gyrididae - вертячки). Цi маленькi блискучi жучки зграйками дуже швидко снують по поверхнi води, описуючи кола i спiралi. Довжина тiла iх досягаСФ 5-7 мм. Шкiрнi покриви вертячок не змочуються i дуже блищать. Цi жуки добре пiрнають i можуть довго триматися пiд водою. Вони залишаються там i в похмуру погоду. Вночi вертячки лiтають. Серед особливостей будови вертячки насамперед привертаСФ увагу будова очей. Кожне з ii фасеткових очей перегороджене хiтиновою перетяжкою на двi частини, нижню i верхню. Нижня частина пристосована для зору пiд водою, а верхня для зору в повiтрi. Отже, коли жук перебуваСФ на поверхнi, вiн може одночасно орiСФнтуватись i в тому, що робиться у водi. Цiкав будова нiг вертячки середнiх i заднiх: вони дуже сплющенi i вкороченi не тiльки стегна гомiлки, а й всi членики лапки перетворились на широкi пластинки i навiть волосинки на лапках мають вигляд пластинок. Усi частини нiг дуже рухливi, вони то складаються, то розсуваються на зразок вiяла. Коли занесену наперед ногу вертячка повертаСФ назад, то пластинки вiяла розкриваються i нога вiдштовхуСФться; навпаки, при зворотному русi нiг уперед пластинками вiяла складаються i нога не вiдчуваСФ опору води. Завдяки особливостi будови нiг, вертячки досить швидко пересуваються у водi. Змащене спецiальною речовиною тiло зменшуСФ тертя об воду, що сприяСФ швидкостi пересування.
Вертячки хижаки; живляться вони дрiбними червяками i членистоногими, навiть можуть поiдати один одного.
Зимують цi комахи в мулi в нерухомому станi. Самки вiдкладають яйця у квiтнi, прикрiплюючи iх до водяних рослин або iнших предметiв. Приблизно через два тижнi з яСФць виходять личинки, якi опускаються на дно i ведуть хижацький спосiб життя. Вiд бiльшостi личинок iнших жукiв вони вiдрiзняються тим, що мають парнi трахейнi зябра. Пiд час екскурсii iх побачити важко, тому що вони нiколи не пiднiмаються на поверхню води. Ще рiдше трапляються iхнi лялечки, якi розвиваються у коконах на водяних рослинах.
Вертячка найкращий плавець серед жукiв. Пiд час плавання вона виставляСФ на поверхню свiй опуклий спинний бiк чорний, синьо-чорний або зеленуватий, з яскравим металевим блиском. Ноги залишаються пiд водою.
Вертячка маСФ захисне пристосування вона видiляСФ iдку речовину, яка маСФ рiзкий запах. Припускають, що саме цей запах вiдлякуСФ тварин, якi нападають на вертячок.
Хоч i не часто, але дослiджуючи ентомофауну рiчки можна зустрiти водолюба великого чорного (Hydrous piceus) з родини Hydrophidae. Довжина його тiла 4,0-4,7см. ТримаСФться рослин у прибережнiй смузi. ПлаваСФ водолюб погано; при цьому пересуваСФ ноги поперемiнно, а не одночасно, як плавунець. Частiше водолюби повзають по водяних рослинах. Черевний бiк iхнього тiла здаСФться срiблястим тому, що мiж волосками черевця затримуСФться повiтря.
Тiло водолюба яйцеподiбноi форми, блискучого, смоляно-чорного кольору з зеленкуватим вiдтiнком. Очi розташованi бiля заднього краю голови. На черевному боцi тiла СФ кiль, який переходить у гострий шип. Вусики короткi, з ними повязаний своСФрiдний спосiб дихання водолюбiв: жук виставляСФ з води зiгнутi вусики, мiж волосками яких скупчуСФться повiтря. Потiм жук пiдбираСФ вусики, i повiтря поступово переходить на волоски нижнього боку грудей, а потiм пiд надкрила, де й розташованi дихальця. Живляться водолюби переважно рослинною iжею: мякими частинами водяних рослин i нитчастими водоростями. РЖнодi вони поiдають ослаблених або мертвих тварин.
Розмножуються водолюби у травнi. Самки будують кокони, в якi вiдкладають 50-60 яСФць. Напiвкулястий срiблясто-бiлий кокон плаваСФ на поверхнi води. Яйця в коконi розмiщенi в один ряд i оточенi пухкою, як вата, павутинною масою, яка не змочуСФться водою. Личинки виходять у воду через 2-3 тижнi пiсля вiдкладання яСФць. Вигляд личинки дуже характерний. Товсте незграбне тiло, велика голова, на задньому кiнцi пара хвостових придаткiв. Три пари волосатих нiжок. Личинка повзаСФ по водяних рослинах, плаваСФ погано. На вiдмiну вiд дорослого жука , личинка водолюба СФ хижаком. Здобич схоплюСФ щелепами, поступово подрiбнюСФ i шматочками поiдаСФ. Улюбленою iжею личинок СФ дрiбнi молюски, особливо котушки. Щоб дихати, вони вiдпливають до поверхнi води i виставляють заднiй кiнець тiла, на якому СФ дихальця.
ЗаляльковуСФться личинка водолюба у вологiй землi на березi водойми, будуючи колисочку, яку дорослий жук залишаСФ. Тижнiв через 3-4 спускаСФться у воду. Повний цикл розвитку водолюба чорного вiд яйця до появи дорослоi комахи вiдбуваСФться протягом 9-10 тижнiв. Дорослi жуки зимують на днi водойми.
РЖнодi можна зустрiти iнший вид цiСФi родини водолюб малий чорний (Hydrophilus caraboides), але вiн надаСФ перевагу бiльше стоячим водоймам. Вiн маСФ меншi розмiри (13-18 мм). Тiло овальне, чорного кольору, з металiчним зеленим блиском. Личинка схожа на молоду личинку водолюба чорного, вiд якоi вiдрiзняСФться наявнiстю 7 пар трахейних зябер черевця, вкритого волосками.
НевiдСФмною частиною ентомофауни рiчки представники ряду двокрилих, насамперед комарi справжнi (Culicidae).
Дорослi комар