Юридичний склад умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання неповнолiтнiх

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство




Юридичний склад умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання неповнолiтнiх

Системний пiдхiд у дослiдженнi дозволяСФ розглядати умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання багаторакурсно: як певний феномен законодавства, кримiнально-правовоi теорii та практики. Вiдповiдним чином, i в його правовiй характеристицi може бути вiдзначено щонайменше три аспекти. По-перше, воно СФ правовим iнститутом, по-друге - правозастосовним процесом, по-третСФ - результатом реалiзацii норм кримiнального та кримiнально-виконавчого права. Як правовий iнститут умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання СФ сукупнiстю юридичних (кримiнально-правових, кримiнально-виконавчих, кримiнально-процесуальних) норм, тобто СФ мiжгалузевим. Як процес воно передбачаСФ наявнiсть певних пiдстав для його виникнення та припинення, певнi динамiку та послiдовнiсть розвитку, мету. Нарештi, як результат таке звiльнення означаСФ настання певних правових наслiдкiв, змiн у розвитку кримiнальних, кримiнально-процесуальних та кримiнально-виконавчих правовiдносин.

На нашу думку, погляд на умовно-дострокове звiльнення як на процес i результат, дозволяСФ дещо в iншому, анiж традицiйний, ракурсi, побачити тi юридично значущi елементи, з яких утворюСФться цей вид звiльнення вiд вiдбування покарання. Процес умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання, передбаченого ст. 107 КК, на нашу думку, мiстить розвиток правовiдносин через послiдовну змiну наступних етапiв:

) етап вiдбування засудженим певноi частини покарання, призначеного за вчинений у неповнолiтньому вiцi злочин, пiд час якоi вiн власною поведiнкою повинен довести своСФ виправлення;

) етап розгляду державними органами питання про умовно-дострокове звiльнення вiд покарання i ухвалення рiшення про звiльнення особи вiд вiдбування тiСФi частини покарання, яка лишилася;

) етап перевiрки достовiрностi висновкiв про позитивний результат (виправлення засудженого), досягнутий пiд час виконання покарання шляхом зобовязання звiльненоi особи не вчинити нового злочину протягом часу, який дорiвнюСФ тривалостi невiдбутоi частини покарання.

Утримання засудженого вiд нового злочину забезпечуСФться загрозою застосування тiСФi частини покарання, що лишилася невiдбутою шляхом приСФднання ii повнiстю або частково до покарання, призначеного за новий злочин. Слiд зазначити, що на цьому етапi дослiдники проблем умовно-дострокового звiльнення, як правило, зупиняються. Але, на нашу думку, в цьому процесi необхiдно пiдкреслити iснування ще однiСФi, завершальноi стадii, якою СФ набрання звiльненням вiд вiдбування покарання остаточного характеру. Ця стадiя реалiзуСФться лише в той день, коли повинен був закiнчитися термiн вiдбування покарання, призначеного обвинувальним вироком суду, за умови, що достроково звiльнений протягом цього часу не вчинив нового злочину. Лише в цей момент щодо засудженоi особи насправдi остаточно погашаСФться (зникаСФ, анулюСФться) можливiсть остаточного та повного виконання покарання як форми реалiзацii ii кримiнальноi вiдповiдальностi, i вона справдi, реально стаСФ звiльненою вiд вiдбування покарання. ЗгадаСФмо, до речi, що в деяких нормативно-правових актах минулих перiодiв сприятливе закiнчення контрольного промiжку часу при умовно-достроковому звiльненнi прямо прирiвнювалося до вiдбування покарання. Як зазначалося, тлумачення його як вiдбуття покарання можна побачити й у деяких науковцiв. Наприклад, Д.П. Водяников пише: тАЮТiльки по закiнченню певного строку, рiвного невiдбутiй частинi покарання, якщо умовно-достроково звiльнений протягом зазначеного термiну не порушить умов звiльнення, передбачених законом, покарання вважаСФться вiдбутим" [2, с. 139]. Але, звичайно, в цьому випадку про повне вiдбуття покарання можна говорити лише умовно, як про певну юридичну фiкцiю, при якiй неiснуюче (вiдбуття певноi частини покарання) визнаСФться iснуючим (реально виконаним покаранням).

Як i будь-яка iнша правозастосовна дiяльнiсть, умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання, яке здiйснюСФться стосовно конкретного засудженого, потребуСФ дослiдження та оцiнки крiзь призму вимог законодавства (кримiнального, кримiнально-процесуального i кримiнально-виконавчого) певних юридично значущих обставин обСФктивного та субСФктивного характеру. Лише у звязку з iх наявнiстю кримiнально-правовi вiдносини можуть трансформуватися, перетворюючись з правовiдносин iз приводу виконання покарання у правовiдносини з приводу регулювання поведiнки умовно-достроково звiльненого й звiльнення його вiд покарання, а згодом i остаточно припинитися. Сукупнiсть таких ознак заздалегiдь визначена законом, СФ постiйною та стабiльною. Тому, розглядаючи динамiчний аспект умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання можна сказати, що це звiльнення мiстить в собi певний юридичний склад - сукупнiсть юридично значущих елементiв, наявнiсть яких визначаСФ настання такоi форми реалiзацii кримiнального закону стосовно винного у вчиненнi злочину, як дострокове й умовне звiльнення його вiд покарання без повного вiдбуття останнього.

Слiд зазначити, що аналiз регулятивних iнститутiв через призму юридичного складу нерiдко використовуСФться у кримiнально-правових дослiдженнях. Так, Т.Т. Дубiнiн на пiдставi аналiзу пiдстав та умов звiльнення вiд кримiнальноi вiдповiдальностi ввiв до науков