Юридичний склад умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання неповнолiтнiх
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
е звiльнення вiд вiдбування покарання за ст. 107 КК, описано таким чином, що дозволяСФ зробити висновки: у цiй нормi маСФться на увазi пенiтенцiарна поведiнка передусiм неповнолiтнiх засуджених, оскiльки тАЮставлення до навчання" як показник виправлення розраховано на засуджених, якi не мають закiнченоi освiти або не мають ii взагалi, що властиве передусiм для неповнолiтнiх засуджених.
По-третСФ, передбаченi у ст. 107 КК скороченi (порiвняно iз ст. 81 КК) розмiри мiнiмальних строкiв необхiдного фактично вiдбутого покарання також дозволяють вважати, що передбачено норму сформульовано передусiм щодо неповнолiтнiх осiб. Адже, як зазначалося ранiше, для отримання стiйких та позитивних результатiв у виглядi виправлення, неповнолiтнiх, як правило, достатньо менше часу пiддавати каральному, виправному та виховному впливу у порiвняннi з перiодом, потрiбним для ефективних змiн особистостi дорослоi, уже сформованоi (повнолiтньоi) особи.
По-четверте, зазначений стан речей суттСФво ускладнюСФ, навiть порушуСФ внутрiшню координацiю та субординацiю норм Загальноi частини кримiнального права, утворюСФ непотрiбну, вважаСФмо, конкуренцiю мiж загальною (ст. 81 КК) та спецiальною (ст. 107 КК) нормами про умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання. Слiд вiдзначити, що питання конкуренцii правових норм у науцi кримiнального права найчастiше розглядаСФться стосовно приписiв Особливоi частини, стосовно потреб квалiфiкацii злочинiв (роботи В.Н.Кудрявцева, М.Й. Коржанського, С.А. Тарарухiна та iн.). На думку О.К. Марiна, конкурувати мiж собою можуть лише норми Особливоi частини, тобто охороннi, а регулятивнi норми вступати в конкуренцiю не можуть [1, с. 5]. Однак, з цього питання ми вважаСФмо за можливе роздiлити позицiю росiйського науковця Л.В. РЖногамовоi-Хегай, яка обТСрунтовуСФ можливiсть конкурування мiж собою регулятивних кримiнально-правових норм, зокрема, й тих, що передбачають звiльнення вiд покарання та його вiдбування. Вона вiдзначаСФ, що норми про умовно-дострокове звiльнення дорослих i про таке ж звiльнення неповнолiтнiх перебувають мiж собою у спiввiдношеннi загальноi (за КК Украiни такою СФ передбачена в ст. 81) та спецiальноi (вiдповiдно, ст. 107 КК Украiни). Згiдно з мiркуваннями Л.В. РЖногамовоi-Хегай, спецiальна норма про умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання застосовуСФться на бiльш пiльгових умовах, анiж загальна, оскiльки термiни покарання, якi слiд вiдбути, законом у нiй суттСФво зменшено. Вiдповiдно, у випадках конкуренцii пiдлягаСФ застосуванню норма про умовно-дострокове звiльнення за злочин, вчинений у неповнолiтньому вiцi [7].
Таким чином, застосування розглядуваноi норми можливе не лише до неповнолiтнiх засуджених, але й до тих осiб, якi вже досить давно вийшли за цю вiкову межу. Наприклад, якщо у сiмнадцять рокiв особа вчинила особливо тяжкий злочин, то засудженою за цей злочин вона може бути, скажiмо, коли iй виповниться двадцять пять, двадцять шiсть, або навiть двадцять сiм рокiв, тобто будучи вже цiлком дорослою людиною (адже строк давностi за цей злочин становитиме десять рокiв - п. 4 ч. 2 ст. 106 КК). Отже, норма про особливостi кримiнальноi вiдповiдальностi неповнолiтнiх в частинi особливостей умовно-дострокового звiльнення розповсюджуСФться вже на цiлком дорослого субСФкта. ВиникаСФ питання, чи насправдi у подiбних випадках ст. 107 КК може бути вiднесено до iнституту особливостей кримiнальноi вiдповiдальностi неповнолiтнiх? З цим iнститутом ii повязуСФ перiод часу, в якому виникла пiдстава кримiнальноi вiдповiдальностi, тобто та обставина, що склад злочину в суспiльно небезпечних дiяннях особи мав мiiе тодi, коли вона була неповнолiтньою (або, якщо час ii народження визначався за допомогою експертизи - коли вона вважалася такою, що не досягла 18-ти рокiв). Звернемо увагу, що роздiл XV Загальноi частини КК маСФ назву тАЮОсобливостi кримiнальноi вiдповiдальностi й покарання неповнолiтнiх". Визнаючи, що кримiнальна вiдповiдальнiсть СФ фактичним обмеження прав i свобод злочинця за вироком суду, вимушеним зазнаванням особою, що вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених КК обмежень особистого, майнового або iншого характеру, що визначаються вироком суду i покладаються на винного спецiальними органами держави [5, с. 22], а також погоджуючись, що вона розпочинаСФться з моменту набуття чинностi обвинувальним вироком суду, слiд визнати: якщо обвинувальний вирок набуваСФ чинностi щодо особи, яка не досягла на цей момент 18-ти рокiв, насправдi можна говорити, що вона настала стосовно неповнолiтнього. У жодному iншому випадку (у т.ч. коли за злочин, вчинений нею в неповнолiтньому вiцi, засуджуСФться вже доросла особа) не можна говорити про кримiнальну вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх. У цьому звязку залишаСФться вiдкритим питання, стосовно того, чим обТСрунтовуються пiльговi положення ст. 107 КК у тих випадках, коли вона застосовуСФться до повнолiтнiх засуджених? Певноi логiчноi та обТСрунтованоi вiдповiдi на це запитання немаСФ. На нашу думку, враховуючи наведене вище, необхiдне рiшення, що узгодить положення ст. 107 КК iз принциповими положеннями та особливостями вiдповiдальностi саме неповнолiтнiх у кримiнальному правi. Таким рiшенням на законодавчому рiвнi може стати змiна змiсту норми таким чином, щоб можливiсть ii застосування залишалася виключно до осiб, засуджених у вiцi до вiсiмнадцяти рокiв.
Говорячи про субСФктiв умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання неповнолiтнiх слiд звернути увагу, що позбавлення волi не може бути призн