Юридичний склад умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання неповнолiтнiх
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ого обороту таке нове кримiнально-правове поняття, як тАЮсклад звiльнення вiд кримiнальноi вiдповiдальностi" [5]. Категорiя тАЮсклад" широко використовуСФться у спецiальнiй лiтературi у звязку iз характеристикою дiйового каяття [6; 118]. Юридичний склад умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання, на нашу думку, включаСФ упорядкований комплекс (сукупнiсть) наступних юридично значущих елементiв: субСФкт умовно-дострокового звiльнення, тобто особа, що пiдлягаСФ йому; передумова умовно-дострокового звiльнення як визначення того, вiд чого саме (яких видiв покарань) засуджена особа може бути умовно-достроково звiльнена; пiдстава умовно-дострокового звiльнення як суттСФвi обставини, що виступають реальним, дiйсним, справжнiм приводом для здiйснення цього виду звiльнення вiд вiдбування покарання; умова умовно-дострокового звiльнення як певнi вимоги до поведiнки достроково звiльненоi особи.
Будь-яка з таких обставин набуваСФ значення у ракурсi, що висвiтлюСФться, тобто може вважатися елементом юридичного складу умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання лише у випадку, коли фактично iснують й iншi його елементи, тобто у сукупностi з ними. Наприклад, до постпенiтенцiарноi поведiнки умовно-достроково звiльнених осiб законом висуваСФться умова про не вчинення ним нового злочину протягом невiдбутоi частини покарання. Але, як вже зазначалося, вимога про не вчинення злочинiв СФ, по сутi, змiстом одного з конституцiйних обовязкiв громадян Украiни. Ч. 1 ст. 68 Конституцii Украiни вимагаСФ: тАЮКожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституцii Украiни та законiв Украiни, не посягати на права i свободи, честь i гiднiсть iнших людей" [6]. У ролi юридично значущоi обставини як елементу складу звiльнення вiд вiдбування покарання (умови цього звiльнення) цей обовязок виступаСФ лише в тому випадку, коли були наявнi iншi елементи зi складу цього звiльнення (була передумова та пiдстава для умовно-дострокового звiльнення, i воно було здiйснене щодо вiдповiдного субСФкта). Лише в цьому випадку вчинення особою злочину окрiм обовязкового кримiнального переслiдування тягнутиме для неi несприятливий наслiдок у межах iнституту умовно-дострокового звiльнення - скасування цього звiльнення та повернення попередньо вiдкладеноi частини покарання до реального виконання.
Оскiльки умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання наповнюСФться практичним змiстом лише за наявностi особи, до якоi воно може бути застосоване, то огляд його складу вважаСФмо доцiльним розпочинати саме iз характеристики субСФкта, що може бути звiльнений. СубСФктом умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання за ст. 107 КК СФ фiзична, осудна особа, яка досягла передбаченого законом вiку, з якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть, засуджена обвинувальним вироком за вчинення до досягнення вiсiмнадцяти рокiв злочину та вiдбуваСФ покарання за нього. Для спецiального виду умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання, передбаченого ст. 107 КК таким субСФктом може бути будь-яка особа незалежно вiд ii вiку пiд час вiдбування покарання, тобто як неповнолiтнi, так i повнолiтнi засудженi. Це беззаперечно випливаСФ з тексту цiСФi статтi, в якiй iдеться про звiльнення вiд вiдбування покарання за злочин, вчинений у неповнолiтньому вiцi, а не про умовно-дострокове звiльнення неповнолiтнього (як зроблено у кримiнальних законах деяких зарубiжних краiн). На нашу думку, таке рiшення законодавця, яке урiвнюСФ неповнолiтнiх та дорослих засуджених в правi на застосування спецiального виду дострокового звiльнення вiд покарання не СФ цiлком виваженим як з точки зору юридичноi форми, так i змiсту розглядуваноi норми. Проти нього можна навести наступнi аргументи.
По-перше, як було показано нами в попередньому роздiлi даноi роботи, уже виходячи з назви роздiлу XV Загальноi частини, правовiдносини, що регулюються нормами, закрiпленими в цьому роздiлi, повиннi передбачати наявнiсть особливого, специфiчного субСФкта - особи, на пiдставi офiцiйноi оцiнки вiку якоi держава визнаСФ ii неповнолiтньою. Тому набуття людиною, яка вчинила злочин, повнолiття означаСФ, що у сенсi кримiнально-правового регулювання вона виходить зi сфери приписiв цього роздiлу. Розповсюдженою у вiтчизняному та свiтовому правi (i до того ж - не лише в кримiнальному) практикою стало встановлення привiлеiв чи обмежень залежно вiд вiку особи. В той же час, категорii людей, що вiдповiдають вiковим перiодам людського життя, неодмiнно змiнюються, послiдовно трансформуються. Особи послiдовно переходять з однiСФi такоi категорii в iншу, втрачаючи при цьому певнi, встановленi для осiб даного вiку, права i привiлеi i позбавляючись вiдповiдних обмежень у правах. Водночас iндивiди набувають iнших прав та привiлеiв, пiдпадають пiд дiю нових обмежень у правах, визначених для вiдповiдноi вiковоi категорii.
Психологи стверджують, що пiсля завершення перiоду статевоi зрiлостi й до виповнення повнолiття особа може суттСФво змiнитися [3, с. 147]. Очевидно, кримiнальний закон повинен адекватно враховувати сутнiсть цих змiн. Тому, якщо саме вiк став формальним критерiСФм, згiдно з яким у кримiнальному правi змiнюСФться ставлення до особи, яка вчинила злочин, то й змiна вiку, повязана з настанням наступного перiоду життя особи як учасника суспiльних вiдносин (повнолiття) повинна означати змiну ii правового статусу.
По-друге, критерii, через призму яких закон вимагаСФ проводити оцiнку ступеня виправлення кандидата на умовно-достроков