Юридичний склад умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання неповнолiтнiх
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ачене неповнолiтньому, який вперше вчинив злочин невеликоi тяжкостi (ч. 2. ст. 102 КК). У цьому звязку до числа субСФктiв умовно-дострокового звiльнення згiдно зi ст. 107 КК включаються:
а). особи, засудженi за вчинений у вiцi до 18-ти рокiв вперше злочин середньоi тяжкостi, тяжкий або особливо тяжкий;
б). особи, засудженi за сукупнiстю злочинiв будь-якоi тяжкостi, або за повторний злочин, у т. ч. й невеликоi тяжкостi, вчинених у вiцi до 18-ти рокiв.
Характеризуючи передумову умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання неповнолiтнiх вважаСФмо, що такою передумовою СФ засудження особи до певного виду покарання. Порiвняння ст. 81 та ст. 107 КК дозволяСФ побачити, що у випадках вiдбування покарання за злочин, вчинений у вiцi до вiсiмнадцяти рокiв змiст цiСФi передумови суттСФво звужено. Передумовою умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання за загальною нормою (ст. 81 КК) СФ вiдбування засудженим одного з таких основних покарань: виправних робiт, службових обмежень для вiйськовослужбовцiв, обмеження волi, тримання в диiиплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв або позбавлення волi. Таким чином, у дану передумову включено пять видiв основних покарань. Згiдно ж зi ст. 107 КК, умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання за злочин, вчинений у вiцi до вiсiмнадцяти рокiв, може бути застосоване до осiб, якi вiдбувають покарання у видi лише позбавлення волi. Таким чином, на нашу думку, обмежено законнi права засуджених за злочини, вчиненi у неповнолiтньому вiцi. Можна вiдзначити два аспекти зазначеноi проблеми. Перший стосуСФться випадкiв, коли субСФктом умовно-дострокового звiльнення СФ неповнолiтнiй: умовно-достроково звiльнити його вiд вiдбування покарання можна лише тодi, коли його засуджено до позбавлення волi. РЖ, якщо вiдсутностi серед передумови цього виду звiльнення таких покарань, як службовi обмеження для вiйськовослужбовцiв, тримання в диiиплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв та обмеження волi можна дати цiлком логiчне пояснення (адже за чинним кримiнальним законодавством Украiни цi види покарань можуть призначатися лише повнолiтнiм), то виключення з ii змiсту покарання у видi виправних робiт не видаСФться настiльки обТСрунтованим.
Власне, ця проблема СФ похiдною вiд iншоi, яка також стосуСФться кримiнально-правових аспектiв вiдповiдальностi неповнолiтнiх. Як вiдзначалося у попередньому роздiлi, украiнський законодавець сконструював систему покарань щодо неповнолiтнiх тАЮза остаточним принципом": iз генеральноi, основноi системи покарань (побудованоi у ст. 51 КК) виключив покарання, якi, враховуючи певнi (фактичнi, юридичнi чи моральнi) перепони не можуть бути застосовуванi до неповнолiтнiх злочинцiв. Однак, стосовно створеноi таким чином щодо неповнолiтнiх тАЮусiченоi" система покарань фахiвцi цiлком справедливо критично зазначають: стан речей, який склався, СФ таким, що найбiльш розповсюдженим щодо даноi категорii засуджених видом основного покарання, яке призначаСФться до реального вiдбування, стало позбавлення волi. Це пiдтверджуСФться й оприлюдненою статистикою судовоi практики. Наприклад, за даними Верховного Украiни, у 2002 роцi 67,2% вiд усiх засуджених неповнолiтнiх були звiльненi вiд покарання з випробовуванням iз застосуванням ст. 104 КК, до позбавлення волi було засуджено 4569 неповнолiтнiх, або 22,7%. РЖншi види основних покарань застосовуються до неповнолiтнiх рiдко: арешт призначено 98 неповнолiтнiм, виправнi роботи - 48, громадськi роботи - 81, штраф - 307 [4, с. 25]. РЖ, хоч вiдсоток засуджених до виправних робiт СФ справдi вiдносно невисоким, але можна стверджувати, що кожен з цих засуджених обмежений у правi на умовно-дострокове звiльнення на пiдставах, передбачених ст. 107 КК. Це, на нашу думку, порушуСФ один з головних принципiв кримiнального права - рiвнiсть осiб перед кримiнальним законом. тАЮУсiчений" вид передумови умовно-дострокового звiльнення щодо неповнолiтнiх у перспективi здатен ще бiльш негативно вiдбитися на практичному здiйсненнi цього заходу [5, с. 23-24].
Як вважають фахiвцi з кримiнального та кримiнально-виконавчого права, покарання, не повязанi з позбавленням волi, поступово витiснятимуть тi, що повязанi з iзоляцiСФю вiд суспiльства [2]. Стандартнi мiнiмальнi правила ООН стосовно заходiв, не пов'язаних з тюремним увязненням вiд 14 грудня 1990 р., ухвалений резолюцiСФю Генеральноi Асамблеi ООН 45/110 ("Токiйськi правила"), низка важливих мiжнародно-правових документiв розроблений в рамках Ради РДвропи (зокрема, рекомендацiя Комiтету Мiнiстрiв Ради РДвропи № R(92) 16 вiд 19 жовтня 1992 р. "РДвропейськi правила щодо громадських санкцiй i заходiв") та деякi iншi концептуальнi кримiнально-правовi документи мiжнародного рiвня недвозначно орiСФнтують сучаснi держави на розширення практики застосування покарань, не повязаних з позбавленням волi. Таким чином, якщо прогнози науковцiв та мiжнароднi рекомендацii виправдаються, то потреба у достроковому звiльненнi неповнолiтнiх, засуджених до покарань, не повязаних з позбавленням волi, також обСФктивно зростатиме, що вимагатиме внесення вiдповiдних змiн до розглядуваного iнституту.
Зазначимо, що ст. 81 КК передбачаСФ можливiсть умовно-дострокового звiльнення не лише вiд основного, але й вiд додаткового покарання. Однак, ст. 107 КК можливостi звiльнення вiд додаткового покарання вже не передбачаСФ. У звязку iз цим Пленум Верховного Суду Украiни у п. 3 постанови про умовно-дострокове звiльнення окремо пiдкреслюСФ: тАЮВiд iнших видiв покарань (як основних, так i додаткових) ?/p>