Шлюб в римському приватному правi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ено вбивати дружину, продавати в кабалу тощо. Проте Закони XII таблиць давали можливiсть дружинi уникнути повноi влади чоловiка над собою. Жiнка, яка уклала шлюб без дотримання певних формальностей, могла попередити виникнення повноi влади чоловiка, залишаючи дiм на три доби наприкiнцi кожного шлюбного року. Цим вона зберiгала свою незалежнiсть та переривала перебiг давностi спiльного життя 3 чоловiком. Згодом влада чоловiка над дружиною послаблюСФться. Це повязуСФться iз розвитком приватноi власностi та набуттям дружиною певних прав на сiмейне майно, що спричиняло ii особисту незалежнiсть вiд чоловiка. Поступово на змiну шлюбу сит тали тагiii приходять новий шлюб без влади чоловiка - siпе тапи mariti, який вже в класичний перiод римського права остаточно витiсняСФ шлюб з чоловiчою владою. За своiми принципами цей шлюб був повною протилежнiстю шлюбу сит тапи тariti. Вступ у такий шлюб не тягнув за собою змiни правоздатностi жiнки. Вона або зберiгала за собою статус реrsопа sui juris (якщо мала його), або продовжувала пiдпадати пiд владу батька. Отже, кровнi звязки з попередньою сiмСФю не переривалися, не виникало й агнатське спорiднення мiж жiнкою та сiмСФю чоловiка. Чоловiк за умов шлюбу зiпе тапи не мав жодноi влади над жiнкою. Подружжя в особистому вiдношеннi вважалися рiвноправними субСФктами i хоч здебiльшого питання сiмейного життя остаточно вирiшував чоловiк, його влада зовсiм не була подiбною до тапus. РЖз запровадженням шлюбу siпе тапи стався великий переворот в iсторii римського сiмейного права. Жiнка виходить з-пiд влади чоловiка i формально стаСФ незалежною особою. Разом з тим важливо зазначити, що запровадження цього шлюбу призвело й до негативних наслiдкiв. Незалежнiсть жiнки, свобода розлучень негативно вплинули на сiмейно-моральнi устоi римського суспiльства. Август був змушений прийняти низку законодавчих актiв з метою змiцнення шлюбних вiдносин i припинення зловживань свободою розлучень для чоловiкiв i жiнок. Чоловiки не вважалися бездiтними за наявностi хоча б однiСФi дитини. Жiнки мусили мати не менше трьох, вiльновiдпущеники - не менше чотирьох. Втiм, цi заходи не принесли очiкуваного успiху.5
З часом саме шлюб яiпе тапи тагiii набув найбiльшого поширення, тодi як "правильнi" форми шлюбу усе бiльш занепадали, зберiгаючись головним чином у жрецьких i патрицiанських родинах.
1.2 Фактичнi шлюбнi вiдносини
Поруч iз законним римським шлюбом законом дозволялося постiйне (не випадкове) спiльне проживанння чоловiка та жiнки з намiром утворення сiмi, яке називалося конкубiнатом (сопсиbinatus). Для того, щоб створити римську сiмю, громадяни повиннi були володiти jus connubi. Вiдсутнiсть - у однiСФi iз сторiн jus connubi не давала права на укладення шлюбу. Проте, якщо сторони все ж таки вступали у фактичнi вiдносини з намiром створити сiмю, то виникаСФ конкубiнат - промiжне становище мiж шлюбом i позашлюбним станом. Конкубiнат не мав жодних правових наслiдкiв. Конкубiнат позашлюбне спiвжиття без постiйноi волi партнерiв вести спiльне подружнСФ життя (affection maritalis) i без знакiв поваги стосовно партнера по шлюбi (honor matrimonii). Конкубiнат став широко розповсюдженим явищем пiсля видання строгих законiв Октавiана Августа про шлюб (РЖех Jиliа de аdulteriis; РЖех Jиiiа dе соеrcendo; РЖех Juliа miscella). Незважаючи на суспiльне значення i поширенiсть навiть у вищих колах, конкубiнат не мав правових наслiдкiв: спiвмешканка (concubina) не роздiляла суспiльного становища спiвмешканця (сопсиbinus), що поряд з конкубiнатом мiг бути одруженим, у той час як конкубiнат дружини являв собою подружню зраду (adulterium). При принципатi правове поняття конкубiнату було поширено на усi випадки, коли неможливий шлюб (matrimonium), насамперед, через соцiальну нерiвнiсть.
Лише християнськi iмператори формують конкубiнат як правовий iнститут, як сурогатний шлюб (соnjugium iпаеqиаlе). Вiн СФ неповноцiнним у соцiальному вiдношеннi, але проте строго моногамним, неможливим до досягнення визначеного вiку, одночасно з законним шлюбом. ПолiпшуСФться i правове положення дiтей, породжених у цьому шлюбi. Бiльш того, при Юстинiанi будь-яке постiйне спiвжиття з порядною жiнкою вважаСФться шлюбом, якщо сторони не зробили усноi чи письмовоi заяви (testatiо) у протилежному змiстi. У Вiзантii конкубiнат був вiдмiнний Левом VI Мудрим (Фiлософом) мiж УШ-РЖХ ст.ст, на Заходi припинився в XII ст.
Конкубiна - це не дружина, вона не могла подiляти становище свого чоловiка. Дiти, народженi в конкубiнатi, не набували iменi та статусу свого батька, статусу шлюбних дiтей, на них не поширювалася батькiвська влада, не мали права на алiменти. Але цi дiти вiдрiзнялися вiд незаконнонароджених i називалися liberti naturals (природнi дiти). Згодом був установлений порядок узаконення таких дiтей. Спочатку жiнка в таких вiдносинах не набувала становища i соцiального статусу свого фактичного чоловiка, однак згодом ряд прав було визнано i за конкубiною. Дитина, народжена такою жiнкою, могла за бажанням ii батька бути узаконеною i набувати прав дитини, народженоi у шлюбi. Слiд звернути увагу на те, що конкубiнат мiг мати мiiе тiльки за вiдсутностi jus connubii. В iншому разiтреба було укладати законний шлюб або залишатися у фактичних шлюбних вiдносинах (D.25.3.7.) До виникнення когнатського спорiднення сiмейнi вiдносини мiж рабами не мали нiякого значення. Але з того часу римляни певною мiрою визнавали i родиннi звязки рабiв, якi проявлялися в сiмейних союзах рабiв контубернiумах (conturbernium). Звязок раба з рабинею, як i з будь- якою жiнкою, не визнавав