Ценообразование в условиях переходной рыночной экономики
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
b>- вiльнi (не схильнi до прямого втручання, формуються вiдповiдно до конюнктури ринку).
По мiрi стiйкостi у часi:
- твердi: встановлюються при укладеннi договору на весь термiн дii;
- жвавi: зафiксована в договорi цiна мiняСФться в момент постачання, якщо змiнилася ринкова цiна товару, встановлена по обумовленому в контрактi джерелу;
- що ковзають: в договорi встановлюСФться початкова цiна i обмовляСФться порядок (формула) внесення поправок у разi змiни вартостi цiноутворюючих чинникiв. Змiннi цiни застосовуються до товарiв, що вимагають тривалого термiну виготовлення;
- з подальшою фiксацiСФю: в договорi визначаються умови фiксацii i принцип визначення рiвня цiни: перiодичнiсть фiксацii, база фiксацii, термiни узгодження i здiйснення фiксацii.
Як базова цiна, орiСФнтир для внесення поправок або фiксацii рiвня цiни при висновку операцii використовуються:
1. Розрахунковi цiни, якi влаштовуються постачальником для кожного конкретного замовлення з урахуванням його технiчних i комерцiйних умов;
2. Довiдковi цiни, що публiкуються в довiдниках, каталогах, перiодичних виданнях. Як правило, це середнi цiни фактичних операцiй за певний перiод, експертнi оцiнки, бiржовi котировання, цiни пропозицiй великих фiрм i
3. Цiни прейскурантiв i цiнникiв. Прейскуранти випускаються, як правило, виробником для готових виробiв, розсилаються клiСФнтам, включають цiни для кiнцевих користувачiв, стабiльнi знижки в розрiзi всiСФi або частинi товарноi номенклатури фiрми. При необхiдностi частоi змiни цiн прейскуранти доповнюються вкладишами з коефiцiСФнтами змiн.
Крiм перерахованих видiляють i iншi види цiн, наприклад:
- трансфернi (внутрiшньофiрменнi - для обмiну мiж цехами одного пiдприСФмства, дочiрнiми фiрмами, закордонними фiлiали, конфiденцiйнi);
- свiтовi (виступають як умовна середня вартiсть товарiв, що реалiзовуються в декiлькох краiнах, на практицi, як правило, модальнi, тобто цiни окремих краiн - основних виробникiв товару).
Базовий, або встановлений, рiвень цiни може бути скоррегований рiзними видами знижок (нацiнок). Найбiльше поширення отримали наступнi:
- знижки за оплату готiвкою;
- сезоннi знижки за купiвлю поза сезоном;
- знижка за кiлькiсть або серийнiсть при купiвлi кiлькостi товару, що збiльшуСФться в порiвняннi iз зазделегiдь визначеним;
- знижка за оборот (бонусна) по певнiй шкалi в залежностi вiд обороту, досягнутого протягом узгодженого сторонами термiну;
- дистрибюторськi i дiлерський знижки постiйним посередникам по збуту;
- постiйним клiСФнтам за вiрнiсть;
- сконто - за попередню оплату;
- спецiальнi знижки на пробнi партii i замовлення;
- знижки за повернення ранiше купленоi у цiСФi фiрми застарiлоi моделi (або знижки при обмiнi на модернiзовану модель);
- знижки при продажу потриманих товарiв;
- експортнi знижки iноземним покупцям зверх знижок, що надаються на внутрiшньому ринку;
- знижки за втрати при усиханнi, сортуванню, за пiдвищену кiлькiсть бруду (сухофрукти), втрати рiдких товарiв при транспортуваннi, випаровуваннi (молоко в цистернах), трудновидаляСФмi залишки (мед), надмiрний змiст вологи (бавовна, вовна);
- надбавка за iндивiдуальнiсть замовлення;
- надбавка за пiдвищену якiсть;
- надбавка за розстрочку платежу;
- надбавка за додатковi послуги;
- нацiнки за упаковку, тару.
В умовах розвиненого ринку основним видом цiн СФ вiльнi вiд жорсткого регулювання цiни, а цiноутворення стаСФ iнструментом маркетингу. Вироблення цiновоi стратегii насамперед залежить вiд цiлей, переслiдуСФмих фiрмою на ринку. Це, як правило, максимiзацiя прибутку або частки на ринку, досягнення стабiльного положення. У процесi цiноутворення враховуються такi чинники, як попит (закон попиту, цiнова еластичнiсть попиту, психологiчне сприйняття цiни), повнi i граничнi витрати, цiни i можливостi конкурентiв, вплив iнших учасникiв каналу товароруху, законодавчi обмеження цiн, рiзнi характеристики товару.
Вiльна калькуляцiя цiни не означаСФ ii повноi стихiйностi i неприборканiсть. У бiльшостi розвинених краiн свiту на рiзних етапах економiчного розвитку проводилася полiтика поСФднання регульованих i вiльних цiн. Наприклад, в Нiмеччинi i США тiльки в 70-х роках були вiдмiненi вертикально фiксованi (заснованi на твердих договорах мiж промисловiстю i торгiвлею) цiни, постiйно знижуСФться роль цiн, що рекомендуються (торговi фiрми можуть дещо змiнювати рiвень цiн, що пропонуСФться виробником при постачаннi).
Зниження частки фiксованих цiн супроводиться зростанням ефективностi економiчного (податкового) регулювання цiн. ПДВ використовуСФться бiльш нiж в 40 краiнах свiту (в 17 членах РДЕС) i вважаСФться ефективною формою оподаткування завдяки унiверсальностi, стимулюванню зростання прибуткiв, а не витрат. У Францii, наприклад, з 1989 р. дiють три ставки ПДВ:
5,5% - на товари i послуги першоi необхiдностi;
18,6% - на всi товари i
28% - на предмети розкошi, алкоголь, тютюн.
По угодi в рамках РДС надалi залишаться тiльки двi ставки - нормальна i знижена. Крiм того, вiд сплати ПДВ звiльняються дрiбнi пiдприСФмства, деякi види добродiйноi дiяльностi, пiльги по ПДВ мають пiдприСФмства, що випускають продукцiю соцiального характеру i ?/p>