Ценообразование в условиях переходной рыночной экономики
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?е, "ринковi" вiдносини в цих краiнах були розвиненi бiльше, а також позначилася iсторична спрямованiсть цих економiк на краiни Захiдноi РДвропи).
Для аналiзу початковоi бази можна взяти i iншi показники, наприклад, частка регульованих цiн. Пiдсумок, порiвняння iнших показникiв буде приблизно таким же, як i в розглянутому нами прикладi.
Можна видiлити три основних iенарii розвитку реформ в колишнiх соц. краiнах.
На малюнку (Додаток 1) схематично зображенi три процеси розвитку кризи: малюнок а) характерний для краiн, де до реформ були вiдносно розвиненi ринковi вiдносини (Польща, Угорщина, Словаччина, Чехiя); малюнок би) - для краiн з економiкою, де практично не було ознак ринку (Росiя, Украiна i iншi); i на кiнець, в) - Китай i ВСФтнам, тут перетворення в економiцi йдуть без реальноi лiбералiзацii суспiльно-полiтичноi системи, але все ж ми спостерiгаСФмо в цих краiнах нелiнiйне зростання.
Отже, вектор перетворення перехiдноi економiки залежить вiд початковоi точки, в якiй почалися реформи. Ми можемо видiлити спiльнi межi для колишнiх соцiалiстичних краiн в 80-х роках, ми можемо передбачити, якими вони будуть пiсля завершення реформ - знову видiливши спiльнi межi. Але у кожноi краiни економiка, може трохи, але вiдрiзнялася вiд iнших, але саме це i визначало хiд реформ в данiй краiнi, роблячи процес трансформацii суто iндивiдуальним, не схожим на аналогiчнi процеси в сусiднiх краiнах.
Економiчна середа i основнi цiлi пiдприСФмств
До осенi 1992 р. вже стало очевидно, що досягнення фiнансовоi стабiлiзацii СФ складною задачею. Уряд змiнив жорстку полiтику i перейшов до тактики компромiсiв. У 1994 р. економiчнi рiшення виконавчоi i законодавчоi гiлок властi зумовили наступнi особливостi економiчноi середи пiдприСФмств:
розширення практики прихованого державного фiнансування деяких галузей, регiонiв, великих пiдприСФмств: дотацii, пiльгове кредитування, податковi i митнi пiльги;
продовження iнфляцii, що приводить до постiйного дорожчання кредитiв, згортання довгостроковому кредитування, а також заниження курсу гривнi (по вiдношенню до твердих валют) з ii постiйним знецiненням незважаючи на тривалий перiод стабiлiзацii курсу;
продовження практики регулювання економiки на державному i особливо на регiональному рiвнi, де мiiевi властi широко використали заходи регулювання цiн, змiни оподаткування, а також чинили прямий адмiнiстративний тиск на пiдприСФмства.
Макроекономiчна ситуацiя першоi половини 1995 р. також сприймалася директорами як несприятлива, хоч i вiдчувалося сповiльнення iнфляцii. Однак вiдносно жорстка кредитна полiтика в поСФднаннi iз зростаючою на багатьох товарних ринках конкуренцiСФю з боку iмпортноi продукцii спричинила загострення збутовоi кризи.
Трансформацiя економiчних умов зумовила новий характер проблем, що стоять перед керiвництвом пiдприСФмств, що пiдтверджують рiзнi дослiдження. На рубежi реформи головнi труднощi в роботi, пiдприСФмств визначалися розвалом системи господарських звязкiв. Найбiльш кризовою областю управлiння було матерiально-технiчне постачання. У той же час фiнансовi, кадровi, органiзацiйнi проблеми критичними вважали вiд 10 до 20% директорiв. Але буквально в першi ж мiсяцi реформи ситуацiя корiнним образом змiнилася, почалося погiршення фiнансового положення пiдприСФмств, вимушених працювати в умовах наростаючоi обмеженостi фiнансових ресурсiв. Комплекс фiнансових проблем почав виходити на перший план.
За даними Експертного iнституту, найбiльш важливою проблемою в 1993 и1994 рр. вважали фiнанси 61% керiвникiв, збут 13, а постачання всього 7%. Саме в фiнансовiй сферi зосередженi основнi скарги керiвникiв пiдприСФмств, так i багато якi iншi проблеми також породженi, по сутi, фiнансовими труднощами. Так, серед найбiльш гострих проблем, що ускладняють економiчне становище пiдприСФмств, на перше мiiе вийшли податки, на друге зростання цiн, що продовжуСФться на сировинi, матерiали, що комплектуСФ. На третьому мiii проблема порушення господарських звязкiв. Безумовно, значущим залишаСФться i такий чинник, як ненадiйнiсть гривнi, ii постiйне знецiнення. РЖншi чинники кадровi, органiзацiйнi i iншi називало звичайно мале число респондентiв.
Вiдносна гострота проблеми господарських звязкiв зумовлена двома групами взаСФмоповязаних чинникiв. Одна це чинники власне даноi сфери: порушення господарських звязкiв в СНД, розрив технологiчних ланцюжкiв в галузях i обСФднаннях, втрата традицiйних постачальникiв, дефiцит деяких видiв сировини. РЖнша група чинники фiнансовоi сфери: вiдсутнiсть грошей на оплату постачання, затримки розрахункiв i платежiв, недоступнi по умовах реалiзацii кiнцевоi продукцii цiни на сировинi i що комплектують. Цiкаво, що труднощi зi збутом багато якi керiвники не сприймають як сигнал для змiни поведiнки. У свiдомостi директорiв ще роздiленi поняття тАЬпопит" i тАЬплатоспроможний попит", тобто продукцiя сьогоднi потрiбна споживачам, але останнi не мають коштiв для ii оплати.
Таким чином, експерти характеризують дiяльнiсть украiнських пiдприСФмств як прагнення до пiдтримки свого iснування, яка в бiльшостi випадкiв повязана iз збереженням трудового колективу. Для 58% пiдприСФмств це стало основною метою. У той же час для ряду керiвникiв значущими виявилися i iншi цiлi. Зокрема, таку класичну ринкову мотивацiю, як збiльшення прибутковостi виробництва, називали 27% керiвникiв. Третина субСФктiв ринкових вiдносин