Формування трудових ресурсiв в Украiнi
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?, що виникають в процесi ii вiдтворення.
Трудовi ресурси як економiчна категорiя виражають вiдносини стосовно населення, яке маСФ фiзичну та iнтелектуальну здатнiсть до працi вiдповiдно до встановлених державою умов вiдтворення робочоi сили. ОстаннСФ ще раз пiдкреслюСФ субСФктивний характер даного поняття, залежний вiд субСФкта державного управлiння [6,23].
Трудовi ресурси можна i варто розглядати у двоякому планi. Робоча сила - продукт природи, який в результатi довготривалого розвитку отримав соцiально-економiчнi функцii, хоча його сутнiсть залишилась незмiнною. К.Маркс, даючи визначення робочiй силi, розглядав ii як тАЮпредмет природитАЭ, як тАЮодну iз сил природитАЭ, або як соцiально-економiчну категорiю, яка не володiСФ засобами виробництва, стаСФ обСФктом купiвлi-продажу.
Трудовi ресурси в першу чергу виступають як сукупнiсть суспiльних по своiй сутi речей, що володiють свiдомiстю i перетворюють оточуючий свiт з метою задоволення власних потреб. УтворюСФться ця сукупнiсть в процесi спiлкування i працi, де люди отримують соцiально-економiчнi якостi.
Трудовi ресурси формуються в процесi суспiльного вiдтворення, а це не що iнше, як розвиток продуктивних сил людства [1,7]. В будь-якiй суспiльно-економiчнiй формацii людство для задоволення власних потреб, для вiдтворення i збереження свого життя повинно взаСФмодiяти з природою. В процесi такоi взаСФмодii i вiдбуваСФться розвиток трудових ресурсiв суспiльства. Його сутнiсть полягаСФ в тому, що суспiльство повинно скоювати обмiн речовин з природою (процес працi) з найменшою затратою сил i при умовах, найбiльш достойних iх людськоi природи i адекватних iй [1,8].
Встановлення соцiалiстичного способу виробництва поворотний пункт в iсторii розвитку трудових ресурсiв. В умовах суспiльноi власностi на засоби виробництва розширюються межi розвитку продуктивних сил. Цiлi розвитку виробництва тепер обСФктивно спiвпадають iз задачами розвитку кожного члена соцiалiстичного суспiльства, в результатi чого працiвник стаСФ зацiкавленим в змiстi своСФi працi, в професiональному характерi своСФi дiяльностi [1,9].
Трудовi ресурси пiдвладнi дii закономiрностей розвитку трудових ресурсiв. Трудовi ресурси суспiльства складна соцiально-економiчна категорiя. Вона характеризуСФться деякою самостiйнiстю. Це визначаСФться в першу чергу роллю i характером виконуваних ними функцiй. Самостiйнiсть розвитку трудових ресурсiв зумовлена i специфiкою використання суспiльством робочоi сили людини. Суспiльство досить чiтко встановлюСФ кiлькiсть конкретноi працi, необхiдноi тiй чи iншiй галузi народного господарства для виконання необхiдного обСФму робiт, враховуючи необхiднiсть економii суспiльноi працi, ii рацiонального i ефективного використання [1,14].
РДднiсть трудових ресурсiв i населення обумовлена спiльнiстю iх розвитку. Якщо не вiдрiзняти деяких специфiчних моментiв цього процесу, то розвиток населення i трудових ресурсiв СФ результат розвитку людства. Це обумовлено тiСФю роллю i функцiями, що люди виконують (створення матерiальних i духовних благ, заняття суспiльно корисною працею).
Тут слiд вiдмiтити, що К.Маркс розрiзняв поняття тАЮрозвиток виробничих сил працiтАЭ i тАЮрозвиток людських силтАЭ. При цьому вiн пiдкреслював, що для останнiх воно починаСФться тАЮлише там, де зупиняСФться робота, спричинена нужденнiстю i зовнiшньою доцiльнiстю, таким чином, по природi речей воно лежить по ту сторону власне матерiального виробництватАЭ. Тому можна стверджувати, що мiж розвитком населення i трудових ресурсiв при певнiй схожостi процесiв (так як трудовi ресурси СФ частиною населення) СФ i певнi вiдмiнностi. Розвиток трудових ресурсiв означаСФ тiльки вдосконалення виробничоi сили працi задля збереження i вiдтворення життя, а розвиток населення вдосконалення людських сил взагалi. Суть цього процесу розвиток багатства людськоi природи як самоцiль. Але, безумовно, його базою завжди виступаСФ вдосконалення трудових ресурсiв, так як саме вони визначають багатство суспiльства. Названi процеси нерозривно повязанi, один з них обумовлюСФ iнший, i навпаки [1,17].
Говорячи про вiдмiнностi трудових ресурсiв i населення, слiд мати на увазi, що закономiрностi розвитку населення по часу не вкладаються в перiоди iснування того чи iншого способу виробництва, коли як трудовi ресурси пiдкоренi цiлям i задачам iснуючого способу виробництва, його економiчним законам.
Вiдмiннiсть населення i трудових ресурсiв заключаСФться в тому, що трудовi ресурси це вiдокремлена частина населення. В ii основi лежить в першу чергу те, що якщо все населення являСФ собою тiльки споживачiв матерiальних i духовних благ, то трудовi ресурси виступають як виробники цих благ (або реально функцiонують, або готуються до такоi дiяльностi) [1,18].
Трудовi ресурси суспiльства, як вже вiдмiчалося, виступають в якостi виробника. Але по своiй природi вони принципово вiдрiзняються вiд усiх iнших ресурсiв, якими володiСФ суспiльство. Серед таких вiдмiнностей слiд видiлити наступнi.
По-перше, трудовi ресурси представляють собою сукупнiсть людей, здатних до трудовоi дiяльностi.
По-друге, розвиток трудових ресурсiв базуСФться на природньому русi населення.
По-третСФ, задоволення потреб нових видiв i сфер дiяльностi в знаряддях i предметах працi вiдбуваСФться головним чином внаслiдок утворення нових засобiв виробництва. А новi галузi дiяльностi забезпечуються трудовими ресурсами головним чином завдяки iх перерозподiлу мiж галузями народного господарства i тi?/p>