Формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків (на прикладі АКБ "Приватбанк")
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
ву приймати обґрунтовані кредитні рішення і оцінювати ризик на постійній основі;
- надає інформацію про розмір, призначення та джерело заборгованості, а також дозволяє оцінити здатність позичальника своєчасно її погасити;
- забезпечує можливість застосування відповідних правових санкцій проти позичальника;
- надає можливість здійснювати адекватне адміністрування і моніторинг кредиту;
- дозволяє підтримувати зберігання і обробку даних за попередні періоди.
- процес ідентифікації кредитів, якість яких погіршується, та належної роботи із проблемними активами, яка включає наступне:
- процес безперервного управління кредитними експозиціями (операціями в їхній сукупності), що вимагають посиленої уваги;
- періодичні перевірки якості активів для ідентифікації проблемних активів;
- методику ідентифікації, оцінки, обліку кредитів, чия якість погіршується, та створення під них відповідних резервів;
- порівняння загальних сум проблемних активів з капіталом;
- оцінку потенційних збитків за проблемними активами і формування резервів, достатніх для поглинання таких збитків;
- підготовку та подання періодичних звітів керівництву і спостережній раді із достатньою інформацією для оцінки рівня ризику. Ці звіти мають включати наступне, але не обмежуватись цим:
- перелік кредитів у розрізі класифікації за ризиком;
- аналіз проблемних кредитів;
- оцінку напрямку ризику у кредитному портфелі;
- інформацію про проблемні кредити за кредитними інспекторами, філіями, галузями, видами забезпечення тощо;
- аналіз змін рівня резервів банку на основі рівня і тенденцій змін проблемних активів і загальної суми кредитів;
- аналіз концентрації кредитів за клієнтами, повязаними з ними особами, галузями економіки і регіонами;
- функцію незалежних перевірок кредитної діяльності, чиїм призначенням є аналіз якості як окремих кредитів, так і кредитного портфеля(ів) у цілому. Результати цього аналізу мають надаватися правлінню і спостережній раді на регулярній основі.
Крім того, для більш ефективного управління кредитним ризиком рекомендується:
- створити, запровадити в експлуатацію та постійно актуалізовувати систему внутрішніх кредитних рейтингів;
- на основі реальних спостережень принаймні щоквартально обчислювати матрицю ймовірностей міграції кредитних рейтингів та оцінювати на основі такої матриці величину необхідних резервів під кредитні збитки у наступних періодах;
- проводити бек-тестування міграції внутрішніх кредитних рейтингів на реальних даних за максимально можливий період часу.
Кредитна діяльність банків повязана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобовязання згідно з угодою, тому банки зобовязані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.
Процес управління ризиками складається з таких етапів:
- ідентифікація усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;
- квантифікація вимірювання, аналіз та оцінювання величини ризику;
- мінімізація зниження чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;
- моніторинг здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного звязку.
Для оцінки величини фінансових ризиків банку в основному використовують три групи показників:
- статистичні величини (стандартне відхилення, варіація, дисперсія, коефіцієнт бета);
- непрямі показники ризиковості діяльності, обчислені зазвичай у формі фінансових коефіцієнтів за даними публічної звітності;
- аналітичні показники (індикатори), призначені для оцінки конкретного виду ризику (валютного, відсоткового, кредитного, інвестиційного, незбалансованої ліквідності та ін.) в процесі внутрішнього аналізу діяльності банку.
Сучасні методи управління кредитним банківським ризиком, застосовуємі вітчизняними банками, в основному, директивно встановлені Національним банком України та розподіляються на:
- непряме регулювання ризиків нормативним регулюванням співвідношення власного капіталу та окремих агрегатів активних та пасивних операцій банку, при якому власний капітал банку вважається основним страховим резервом для відшкодування можливих втрат залучених коштів клієнтів банку та інших банків;
- заставне забезпечення за рахунок активів позичальників сум виданих кредитів;
- створення за рахунок прибутку банку спеціальних резервів на відшкодування можливих втрат від активних операцій кредитних операцій, ненадходження нарахованих кредитних доходів банку;
- страхування активів, які не мають заставного забезпечення та, в основ-ному, вкладених в операції з комерційними цінними паперами.
З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку [10].
Таблиця 1.2
Коефіцієнти для аналізу та обмеження кредитного ризику банку
№КоефіцієнтМетодика розрахункуНормативне значення1Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),
Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього кон?/p>