Форми державного управлiння
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
? 576 вiд 12 жовтня 1992 р. затвердив нормативний документ Положення про дозвiльну систему, яким установив цiлий ряд норм, що регламентують порядок виготовлення, придбання, зберiгання, облiку, охорони, транспортування вогнепальноi зброi, боСФприпасiв, радiоактивних, наркотичних, отруйних речовин.
Нормотворчу дiяльнiсть органiв державного управлiння можна вважати опосередкованою на вiдмiну вiд безпосереднього встановлення норм права, яке здiйснюють органи законодавчоi влади. Ця опосередкованiсть визначаСФться пiдзаконнiстю нормативних актiв органiв управлiння, що видаються на основi й на виконання законiв.
Отже, виконавчо-розпорядча дiяльнiсть органiв державного управлiння виступаСФ як регулятор суспiльних вiдносин. Це дозволяСФ органам державного управлiння активно впливати на суспiльне життя, ефективно вирiшувати питання господарського, адмiнiстративно-полiтичного, соцiально-культурного будiвництва.
2. Застосування норм права (видання нормативних актiв управлiння, iндивiдуальних актiв управлiння, актiв застосування норм права, адмiнiстративне розпорядництво) основна форма управлiнськоi дiяльностi. Саме за допомогою юридичних актiв iндивiдуального характеру закони та iншi правовi норми застосовуються до конкретних обставин управлiнського життя. Такi акти мiстять точно визначенi i персонiфiкованi юридично владнi приписи. Вони вiдiграють роль юридичних фактiв, з якими повязуСФться виникнення, змiна, припинення адмiнiстративно-правових вiдносин.
Акти застосування норм адмiнiстративного права мають своi вiдмiтнi ознаки:
1)акт застосування норм адмiнiстративного права маСФ iндивiдуальний характер. РЖндивiдуальнiсть проявляСФться, по-перше, в тому, що вiн розвязуСФ цiлком визначене й конкретне питання; по-друге, в ньому вказуСФться конкретний адресат, який повинен дотримуватись вмiщеного в актi припису.
2)акт застосування адмiнiстративно-правовоi норми маСФ юридичну природу. Вiн маСФ державно-владний характер i СФ обовязковим для всiх, кому адресований. Виконання акта гарантуСФться, а за необхiдностi забезпечуСФться примусовою силою держави.
Треба зазначити, що такi акти не завжди мiстять владнi приписи особi, до якоi звернена норма безпосередньо. Тобто сам акт може бути звернений до однiСФi особи, а приписи, що мiстяться в ньому, до iншоi. Наприклад, наказ про нагородження цiнним подарунком безпосередньо звернений до однiСФi особи, яка таким подарунком нагороджена. Водночас, вмiщеннi в ньому державно-владнi приписи спрямованi й органу, що зобовязаний цей подарунок видати.
3)такi акти завжди видаються в односторонньому порядку. Вони виходять вiд компетентного органу (посадовоi особи) субСФкта застосування норм адмiнiстративного права. Дана обставина залишаСФться в силi й тодi, коли акт виступаСФ результатом погодження волi усiх учасникiв правовiдносин. Наприклад, акти про призначення пенсii, надання вiдпустки, матерiальноi допомоги тощо.
4) акт застосування норм адмiнiстративного права спричиняСФ виникнення, змiну, припинення адмiнiстративних правовiдносин, тобто СФ юридичним фактом. Водночас вiн не тiльки юридичний факт, а й виконуСФ регулятивнi функцii. Норми адмiнiстративного права регулюють абстрактнi управлiнськi вiдносини. Ця абстрактнiсть нормативних приписiв не дозволяСФ використовувати iх для безпосереднього впливу. З цiСФю метою використовуються акти застосування норм права, якi стають самостiйним засобом управлiння соцiальними процесами.
За своСФю суттю iндивiдуальний акт застосування норм права це оформлене у виглядi iндивiдуального державно-владного припису рiшення органу управлiння з приводу оцiнки конкретноi життСФвоi обставини з точки зору дiючих нормативних приписiв. Прикладами таких актiв СФ накази про призначення на посаду, про звiльнення з посади, надання вiдпустки, допомоги, пiльг, зарахування до резерву на висунення, документи про утворення управлiнських структур, постанови про вирiшення справ про адмiнiстративнi правопорушення, про розгляд скарг громадян тощо.
Кiлькiсть i масштабнiсть актiв застосування норм права не пiддаСФться жодному перелiку. По сутi, вся динамiка державного управлiння охоплюСФться цiСФю формою дiяльностi виконавчо-розпорядчих органiв.
Отже, акт застосування норм адмiнiстративного права це iндивiдуальний юридичний акт, що вирiшуСФ конкретну управлiнську справу, персонально визначаСФ поведiнку адресата, маСФ держано-владний характер, видаСФться уповноваженим органом в установленому порядку.
3. Укладання адмiнiстративних договорiв. СвоСФрiдною формою державного управлiння слiд вважати адмiнiстративнi договори. З самого початку доцiльно зазначити, що досить iнтенсивно використовуваний в адмiнiстративно-правовiй лiтературi термiн "адмiнiстративний договiр" у нормативних джерелах не вживаСФться.
Основне питання даноi проблеми полягаСФ в тому, що договiрнi вiдносини характернi для цивiльного права i вiдрiзняються юридичною рiвнiстю волевиявлення сторiн, якi в них вступають. Тобто, договiр це угода сторiн, якi юридично рiвноправнi. Природа ж державного управлiння передбачаСФ iмперативнiсть, юридичну владнiсть волевиявлень даноi сторони i як наслiдок юридичну пiдвладнiсть iншоi сторони.
З таких позицiй сам термiн "адмiнiстративний договiр" нiбито суперечить правовiй логiцi.
Проте змiнюванi в процесi iсторичного розвитку суспiльнi вiдносини i практика iх регулювання викликали до життя такий вид угод, як плано?/p>