Форми державного управлiння
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
гламентованi форми, що не спричиняють прямих юридичних наслiдкiв (наради, консультацii). Тут виконавчим органам надаСФться широка можливiсть самостiйного вибору управлiнських форм.
Водночас, застосовуванi форми державного управлiння i в першому, i в другому випадку повиннi вiдповiдати таким вимогам: не виходити за межi режиму законностi; вiдповiдати компетенцii даного субСФкта управлiння; вiдповiдати призначенню i функцiям управлiнськоi дiяльностi; вiдповiдати змiсту i характеру вирiшуваних питань; сприяти досягненню мети управлiнського впливу; враховувати особливостi конкретного обСФкта управлiння.
Зрозумiло, що ступiнь регламентацii використання форм державного управлiння не перешкоджаСФ вiльному вибору самим органом управлiння тiСФi з них, яка в данiй ситуацii СФ доцiльною, ефективною, найбiльшою мiрою вiдповiдаСФ поставленим завданням i метi (наприклад, проведення iнструктування замiсть видання директив).
1.2 Види форм державного управлiння
Рiзноманiтнiсть форм державного управлiння, помiтнi вiдмiнностi в характерi, юридичнiй силi, ролi в управлiнському процесi роблять актуальною проблему iх класифiкацii. Треба зазначити, що до нинi адмiнiстративно-правова наука не маСФ загальновизнаноi класифiкацii форм управлiнськоi дiяльностi.
Найбiльш поширеними СФ двi класифiкацii: по-перше, за значенням наслiдкiв, якi виникають у результатi використання тiСФi чи iншоi форми (наявностi правового ефекту); по-друге, за ступенем правовоi регламентацii процесу iх застосування.
За значенням наслiдкiв, якi виникають у результатi використання форм видiляють: а) правовi форми державного управлiння; б) неправовi форми державного управлiння.
До правових належать форми, використання яких спричиняСФ виникнення юридичного ефекту. Зокрема, видання юридичних актiв, застосування примусових заходiв тощо. Такi форми виступають як юридичнi факти i можуть формувати адмiнiстративно-правовi вiдносини. До неправових належать форми, якi безпосередньо юридичного значення не мають i не спричиняють виникнення адмiнiстративно-правових вiдносин. Такi форми або передують правовим (проведення ревiзii за результатами якоi видаСФться юридичний акт), або настають за ними (нарада з приводу реалiзацii юридичного акта).
За ступенем правовоi регламентацii процесу використання видiляють такi форми державного управлiння:
1. Встановлення норм права (видання нормативних актiв управлiння, адмiнiстративна правотворчiсть).
- Застосування норм права (видання ненормативних актiв управлiння, iндивiдуальних актiв управлiння, актiв застосування норм права, адмiнiстративне розпорядництво).
- Укладання адмiнiстративних договорiв.
- Здiйснення реСФстрацiйних та iнших юридично значущих дiй.
- Провадження органiзацiйних дiй.
- Виконання матерiально-технiчних операцiй.
Зупинимося на змiстi перелiчених форм.
1. Встановлення норм права (видання нормативних актiв управлiння, адмiнiстративна правотворчiсть). Основним призначенням цiСФi форми управлiнськоi дiяльностi СФ виконання наказiв, законiв, а також iнших державно-владних приписiв, для реалiзацii яких потрiбнi додатковi положення нормативного характеру.
Як правило, повноваження органiв державного управлiння з встановлення загальнообовязкових адмiнiстративно-правових приписiв (норм права), тобто повноваження щодо самостiйностi (на основi законiв i на виконання законiв) правотворчостi, закрiплюються у вiдповiдних нормативних документах.
Так, затверджене Указом Президента "Загальне положення про мiнiстерство, iнший центральний орган державноi виконавчоi влади" мiстить норми, якi передбачають, що мiнiстерство в межах своiх повноважень на основi та на виконання законодавства Украiни видаСФ накази, органiзуСФ та контролюСФ iх виконання, а у випадках, передбачених законодавством Украiни, рiшення мiнiстерства можуть бути обовязковими для виконання центральними органами державноi виконавчоi влади, пiдприСФмствами незалежно вiд форм власностi та громадянами. Мiнiстерство в разi потреби видаСФ разом з iншими центральними органами державноi виконавчоi влади, мiiевими органами влади i самоврядування спiльнi акти.
Аналогiчнi норми мiстяться в положеннях, якими регулюСФться дiяльнiсть конкретних мiнiстерств, комiтетiв, вiдомств. За допомогою такоi нормотворчостi конкретизуються i деталiзуються загальнi норми законiв. Природно, що при цьому не змiнюСФться iх смисл, але забезпечуються умови для найбiльш гнучкоi й ефективноi реалiзацii передбачених законами правил з урахуванням особливостей мiiя i часу виконання.
Встановлення норм права пiдзаконного характеру в процесi виконавчо-розпорядчоi дiяльностi практично виражаСФться у виданнi органами державного управлiння нормативних актiв. Цим шляхом забезпечуСФться для них можливiсть активно впливати (керувати) у рамках вимог законiв на пiдвiдомчi сфери (громадськi вiдносини).
Такi нормативнi акти найчастiше встановлюють конкретнi права, обовязки, вiдповiдальнiсть учасникiв суспiльних вiдносин. У них часто мiстяться обмеження i заборони, обумовленi специфiкою сфери управлiння. Вони формують основи взаСФмодii рiзних субСФктiв управлiння, здiйснюють правоохороннi функцii управлiнського характеру (наприклад, встановлення певного правового режиму), передбачають юридичнi гарантii забезпечення законностi i диiиплiни в управлiннi.
Так, Кабiнет Мiнiстрiв постановою ?/p>