Фольклор, як форма iснування духовноi культури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Змiст
1. Походження поняття фольклор та приналежнiсть до духовноi культури
2. Прояв нацiонального характеру у фольклорi
3. Звязок фольклору з iншими формами духовноi культури
4. Жанрове багатство фольклорних творiв
5. Особливостi фольклору рiзних регiонiв Украiни
6. Особливостi розвитку фольклорноi традицii Рiвненського краю: характернi риси, жанрово-видова проблематика
7. Розвиток та репрезентаця фольклору в умовах сьогодення
Список використаноi лiтератури
1. Походження поняття фольклор та приналежнiсть до духовноi культури
Термiн тАЮфольклор" походить вiд англiйського folk - рiд, народ, lore - знання, що разом означають тАЮнародна мудрiсть, народознавство". Одним iз перших цей термiн використав англiСФць В. Томс, котрий 1846 р. пiд псевдонiмом А. Мертон, надрукувавши у часописi "Атенеум" (№ 982) статтю "The Folklore". В украiнськiй фольклористицi у 80-х роках ХХ ст. термiн одним з перших почав використовувати М. Драгоманов, але й до сьогоднi вiн не знайшов загальноприйнятого визначення.
Поряд iз вищенаведеним термiном спiвiснують i такi: народна словеснiсть, народна поетична творчiсть, уснопоетична творчiсть. Головна функцiя фольклору - це задоволення природноi потреби у самовираженнi й спiлкуваннi.
Серед основних ознак слiд видiлити усну форму поширення i передачу мiж людьми засобом безпосередньоi комунiкацii. Значна роль при цьому вiдводиться памятi, з допомогою якоi фiксуються сюжети, тексти, форми, стереотипи. Текст народноi поезii не мав автора, тобто був анонiмним, щоразу народжувався як нова форма, тобто усне тАЮтекст-словотАЭ було варiативним. Кожний твiр був колективним - це означало, що кожен слухач мав можливiсть додати до чужого своСФ, тобто його автором була колективна мовна особистiсть у певному фольклорному соцiумi [10, 21].
Фольклорний текст був iмпровiзiйним, виконавець не просто вiдтворював текст, але й був спiвавтором прочитаного, проспiваного (це характерна ознака казок, легенд, частiвок, бувальщин, коломийок). ОднiСФю з важливих рис фольклору СФ зображення внутрiшнього свiту героiв через тАЮприхований психологiзм", тобто через дii i взаСФмини персонажiв з навколишнiм середовищем, певнi зовнiшнi обставини тощо. Саме на основi типiзацii виникають i т. зв. психологiчнi фольклорнi символи-асоцiацii (тополя-жiнка). Психологiзмом позначенi весiльнi пiснi, голосiння, думи, iсторичнi пiснi, казки, балади, лiричнi пiснi. У цих жанрах наявне вiдображення психологiчного переживання горя (голосiння), i психологiчноi iндивiдуалiзацii героя (думи), i драматизму ситуацii (балада). Психологiзм жанру допомагаСФ передати фольклорне слово, емоцiйно-забарвленi звертання (тАЮмилий голубе мiйтАЭ, тАЮсерце моСФтАЭ) тощо.
Фольклор перебуваСФ у тiсному звязку з обрядами, традицiями. Весiльнi пiснi супроводжують весiльний обряд, голосiння - поховальний, жнивнi - жниварський тощо. Сьогодення коригуСФ ознаки фольклорностi, вносить змiни, доповнення. Сприяють цьому процесу i засоби масовоi комунiкацii: преса, радiо, телебачення, РЖнтернет. НовiтнСФ фольклоротворення часто вiдображаСФ спiввiдношення i взаСФмозалежнiсть iндивiдуального й колективного, традицiйного i новiтнього, але неодмiнною умовою входження твору у фольклоризацiю СФ його побутування за законами усноi традицii.
Фольклор - цiнний матерiал як у моральному, так i в розумовому та естетичному розвитку поколiння незалежноi Украiни. В той же час доля фольклору у ХХРЖ столiттi дедалi бiльше фiксуСФться як занепадаючий тАЮфольк-арттАЭ (В. Погребенник) [10, 22].
2. Прояв нацiонального характеру у фольклорi
У фольклорi вираженi етичний та естетичний iдеали народу, найважливiшi принципи народноi педагогiки. Народна творчiсть СФ важливою також для вивчення ментальностi ii носiiв. Як складова словянськоi словесностi, украiнський фольклор мiстить чимало спiльного з усною народною творчiстю несловянських народiв - фiнiв, литовцiв, румунiв.
Однак, за свiдченням науковцiв, найбагатший фольклор - все ж украiнський, сформований на трипiльськiй культурi у 6-4 ст. до н.е.; украiнцi тАЮодаренi з природи великими музикальними здiбностями i поетичним талантом, мають у порiвняннi з iншими схiднословянськими народами найбагатшу, найбiльш розвинену народну поезiютАЭ [10, 25].
До позитивних нацiональних рис украiнцiв дослiдники вiдносять працьовитiсть, гостиннiсть, тяжiння до освiти, статичнiсть у сiмейних стосунках, прагнення до духовного життя, повагу до дорослих, мужнiсть, здоровий оптимiзм, прагнення до незалежностi.
Серед негативних рис нацiонального характеру украiнцiв вiдзначають взаСФмне нерозумiння, схильнiсть до анархiзму, невизначенiсть, iмпульсивнiсть, iндивiдуалiзм.
Тому для образу украiнського народу у фольклорi характерна недостатня соцiальна активнiсть, вiдсутнiсть згуртованостi, що iнколи приводить до втрати нацiональноi iдентичностi, розвитку комплексу тАЮмалоросiйстватАЭ [5, 103].
3. Звязок фольклору з iншими формами духовноi культури
Етнографiя вважаСФться джерельною базою вивчення народноi творчостi. Вiдчутний звязок фольклору iз релiгiСФзнавством, фiлософiСФю, оскiльки в народнопоетичнiй творчостi зафiксованi давнi релiгiйнi вiрування, спроби трактування фiлософських категорiй. Фольклор взаСФмоповязаний з лiтературою. Характер лiтературно-фольклорних взаСФмин змiнюСФться залежно вiд епохи, iстори?/p>